Постанова № 42514978, 29.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 січня 2015 р. справа № 820/19433/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

позивача - не прибув,

представника відповідача - Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - Єна В.В.,

представника відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом громадянина Іспанії ОСОБА_5 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Іспанії ОСОБА_5 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Орджонікідзевський ВДВС ХМУЮ) та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі - УДВС ГУЮ у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії та бездіяльність відповідачів у зв'язку з невиконанням рішень Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, відповідно, від 19.05.1997 року "Про стягнення аліментів", не надання позивачу інформації про виконавче провадження;

- зобов'язати відповідачів визнати позивача стороною виконавчого провадження "Про стягнення аліментів" за №2-1867;

- зобов'язати відповідачів поновити виконання провадження за №2-1867 "Про стягнення аліментів", у разі його закриття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Орджонікідзевському ВДВС ХМУЮ перебуває виконавчий лист №2-1867 від 14.02.2003 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, стягувачем за яким є ОСОБА_4 На думку позивача, через бездіяльність Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ, ОСОБА_3 ухиляється від сплати аліментів, чим було порушено матеріальні права позивача. Позивач вважає, що відповідачі незаконно не визнають позивача стороною виконавчого провадження та протиправно вимагають довіреність від ОСОБА_4

Позивач в судове засідання не прибув, в адміністративному позові виклав клопотання про розгляд справи без його участі. За таких умов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача на підставі наявних у ній матеріалів.

Представник відповідача - Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що державним виконавцем було здійснено всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1867 від 14.02.2003 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м.Харкова, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача - УДВС ГУЮ у Харківській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 128 КАС України неявка його представника в судове засідання за умови належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи та за відсутності заяв та клопотань від нього, не перешкоджає судовому розгляду справи. За таких умов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, вивчивши матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що громадянин Іспанії ОСОБА_5 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів - Головного управління юстиції у Харківській області (відповідач 1), Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (відповідач 2) та просив, з урахуванням уточненої позовної заяви, визнати протиправною бездіяльність, безвідповідальність відповідачів, визнати протиправною діяльність відповідачів по виправданню в сплаті мізерних сум боржником по неіснуючій правовій нормі -видумці відповідачів "по мірі можливостей", зобов'язати відповідачів продовжувати виконувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.05.1997р. без закриття виконавчого провадження, визнати право позивача на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними діями і безвідповідальністю відповідачів у сумі боргу, в розмірі 28511,99 грн. єдиноразово, в повній сумі, негайно.

За наслідками розгляду вказаного адміністративного суду, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року по справі №2а-7026/11/2070 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління юстиції у Харківській області, Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії було відмовлено повністю. Вказана постанова була залишена буз змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 року.

Під час розгляду вказаної справи, судами було встановлено, що Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 19.05.1997 року було прийнято рішення, згідно якого з ОСОБА_3 присуджено на користь ОСОБА_4 стягнення аліментів на користь дитини - позивача у справі. В подальшому рішенням того ж суду від 25.12.2001р. ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо позивача. На виконання рішення суду про присудження аліментів Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції порушено виконавче провадження, яке згодом передано до Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ, в зв'язку із зміною боржником місця мешкання. Судом було встановлено, що державними виконавцями, які провадили примусове виконання за рішенням суду, вживались заходи щодо виявлення майна боржника або інших активів з метою стягнення належних сум аліментів, проте такого майна, коштів чи інших активів не виявлено. Також державні виконавці зверталися до правоохоронних органів з поданнями про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності відповідно до вимог ч. 10 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", проте у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Крім того, в зв'язку з неможливістю встановити місце перебування ОСОБА_3 відповідачем оголошено його розшук. Позивачу та його представнику ОСОБА_7 на їх неодноразові звернення стосовно виконавчого провадження надавалися відповіді.

Перевіривши оскаржувані по справі №2а-7026/11/2070 дії (бездіяльність) відповідачів, суд дійшов до висновку, що підстави для визнання цих дій незаконними та, відповідно, зобов'язання відповідачів вчинити дії, про які просить відповідач, відсутні. Незаконної бездіяльності відповідачів в даній справі також не виявлено. За таких обставин, беручи до уваги вжиття державними виконавцями заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для примусового виконання рішення суду про присудження аліментів, судом не виявлено порушень вимог чинного законодавства з боку відповідачів в зв'язку з виконанням такого рішення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 25.07.2011 року відсутня протиправна бездіяльність відповідачів з приводу виконання виконавчого листа №2-1867 від 14.02.2003 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Харкова.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Порядок стягнення аліментів визначений ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".

З наданих та досліджених під час розгляду справи матеріалів виконавчого провадження вбачається, що з метою виявлення майна боржника, державним виконавцем були направлені запити до установ уповноважених здійснювати реєстрацію прав власності на окремі види майна.

Згідно відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» від 14.09.2012 року за ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 прав власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.

Згідно відповідей Державної податкової служби України від 22.06.2012 року інформація щодо джерел отримання доходів боржником в базі даних ДРФО відсутня. Інформація щодо наявності зареєстрованих на ім'я боржника рахунків в банківських установах відсутня.

13.08.2012 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1, за даною адресою боржник ОСОБА_3 не мешкає, в квартирі проживають інші особи (квартиранти), про що складено відповідний акт.

12.04.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно відповідей Державної податкової служби України від 19.04.2013 року інформація щодо джерел отримання доходів боржником в базі даних ДРФО відсутня. Інформація щодо наявності зареєстрованих на ім'я боржника рахунків в банківських установах відсутня.

Державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, сума заборгованості станом на 15.06.2013р. становила 27361,99 грн.

10.12.2013 ОСОБА_3 з'явився на прийом до державного виконавця, та надав квитанції про часткову сплату боргу в розмірі 400,00 грн.

Державним виконавцем, з урахуванням наданих квитанцій складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, сума заборгованості станом на 20.12.2013 становить 26961,99 грн.

20.12.2013 року відповідно до вимог п.10 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем направлено подання до Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України Харківської області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за злісне ухилення від сплати аліментів, в порядку ст. 164 КК України.

20.12.2013 року державним виконавцем направлено подання до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про обмеження права у виїзді за межі території України боржника ОСОБА_3.

25.12.2013 року державним виконавцем направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області щодо встановлення місця реєстрації боржника.

04.03.2014 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1, за даною адресою майна, належного боржнику, на яке може бути звернено стягнення не виявлено.

13.03.2014 року до відділу на прийом до державного виконавця з'явився боржник, ОСОБА_3 надав квитанції про сплату аліментів в сумі 400,00 грн. (квитанції за лютий та березень) та пояснення, згідно яких боржник фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2.

Державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, сума заборгованості станом на 27.03.2014 року становить 26561,99 грн.

27.03.2014 року керуючись п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Копію постанови разом з виконавчим документом направлено до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, оскільки АДРЕСА_2 відноситься до території, яку обслуговує Ленінський ВДВС ХМУЮ.

Наведене свідчить, що державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ було вчинено всі передбачені діючим законодавством дії щодо стягнення з боржника заборгованості по аліментам, проведено всі дії щодо встановлення майна, що належить боржнику, вчинено дії щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон, неодноразово порушувалось питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання незаконними дії та бездіяльність відповідачів у зв'язку з невиконанням рішень Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, відповідно, від 19.05.1997 року "Про стягнення аліментів".

Відносно тверджень позивача про ненадання інформації про виконавче провадження, суд зазначає наступне, в матеріалах виконавчого провадження містяться неодноразові звернення та заяви позивача та його матері ОСОБА_4, на які відповідачами дійсно надавалися відповіді в порядку Закону України "Про звернення громадян" та повідомлялось про хід виконання рішення суду. Окрім цього, позивачем до адміністративного позову було додано відповіді на його звернення, що спростовує твердження позивача про неотримання інформації від відповідачів.

Таким чином, суд не вбачає незаконних дій та бездіяльності відповідачів щодо інформування позивача про хід виконавчого провадження.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів визнати позивача стороною виконавчого провадження "Про стягнення аліментів" за №2-1867, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Приписи вказаної норми чітко визначають правовий статус сторін виконавчого провадження.

З огляду на те, що цивільний позов до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про стягнення аліментів було заявлено ОСОБА_4, то саме вона є стягувачем у справі, що також зазначено у виконавчому листі.

Окрім цього, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено право державного виконавця щодо визнання особи стороною виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, з огляду на відсутність правових підстав для визнання позивача стороною виконавчого провадження та відсутність факту правонаступництва у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних позовних вимог.

Відносно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідачів поновити виконання провадження за №2-1867 "Про стягнення аліментів", у разі його закриття, суд зазначає наступне.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 27.03.2014 року керуючись п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Копію постанови разом з виконавчим документом направлено до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, оскільки АДРЕСА_2 відноситься до території, яку обслуговує Ленінський ВДВС ХМУЮ.

Суд вважає, що вказана дія державного виконавця повністю узгоджується з приписами Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірною.

Виконавчий документ було передано до Ленінського ВДВС ХМУЮ для проведення виконавчих дій за фактичним місцем мешкання боржника, отже підстав для поновлення виконавчого провадження Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ не має.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За наведених фактичних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідачів вчинені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову громадянина Іспанії ОСОБА_5 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31.01.2015 року.

Суддя Біленський О.О.