Рішення № 42514740, 29.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 918/1627/14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомРівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг доПриватного підприємства "Інжпобутсервіс"простягнення 101784 грн 99 коп.Представники сторін:від прокуратури:Дергунов Д.С. - посвідчення № 004715 від 20.09.2012від позивача:Кулик В.А. - представник за довіреністю № 2 від 12.01.2015від відповідача:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.11.2014 на розгляд Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг з вимогами до Приватного підприємства "Інжпобутсервіс" про стягнення 101784 грн 99 коп.

Свої позовні вимоги Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг та Приватним підприємством "Інжпобутсервіс" договору про надання послуг транспортом та механізмами від 30.05.2013, не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отримані послуги у розмірі 101784 грн 99 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.11.2014 порушено провадження у справі № 918/1627/14 та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.11.2014 матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 справу № 918/1627/14 прийнято до провадження на призначено до розгляду на 16.12.2014.

15.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма з клопотанням про розгляд без участі уповноваженого представника позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2014 розгляд справи відкладено до 13.01.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання представника прокуратури, неявкою представників позивача та відповідача у судове засідання та неподанням останніми витребуваних доказів, а також необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2015 розгляд справи відкладено до 29.01.2015, у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних доказів, а також у зв'язку з необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання 29.01.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 3281505 0.

У судове засідання 29.01.2015 з'явились представники прокуратури та позивача, надали пояснення по суті справи, відповідно до яких заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 29.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 між Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг (виконавець за договором) та Приватним підприємством «Інжпобутсервіс» (замовник за договором) укладено договір про надання послуг транспортом та механізмами, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується поставити для замовника послуги транспортом та механізмами, а саме: ДС-200, ДЗ-99, ГС10.01, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 6.1. договору даний договір набуває чинності в день підписання його двома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не більше ніж до 31.12.2013.

Згідно з пунктом 2.3. договору після надання послуг, замовником та виконавцем складається акт приймання виконаних робіт, послуг, який підписується сторонами договору.

У відповідності до пункту 3.1. договору вартість робіт визначається в рахунку за ціною, погодженою сторонами. Вказана ціна є звичайною ціною і відповідає рівню справедливих ринкових цін та може змінюватись за погодженням сторін договору у разі зміни чинного законодавства України на рівні інфляції.

Замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця вартість наданих послуг після підписання акту виконаних робіт (пункту 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору вартість послуг наданих автотранспортом або механізмами з 1 год. роботи без палива складає: ДС-200 - 81 грн 36 коп., ДЗ-99, ДУ-96,- 81 грн 36 коп., ГС-10.01 - 68 грн 69 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про надання послуг транспортом та механізмами від 30.05.2013 позивачем за період з серпня по вересень 2013 року було надано відповідачу послуги транспортом та механізмами на загальну суму 105362 грн 59 коп., що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 78310 за період з 14 серпня по 16 серпня 2013 року, № 78484 за період з 16 серпня по 19 серпня 2013 року, № 78378 за період з 19 серпня по 21 серпня 2013 року, № 78379 за період з 21 серпня по 30 серпня 2013 року, № 78386 за період з 19 серпня по 21 серпня 2013 року, № 78334 за період з 14 серпня по 16 серпня 2013 року, № 78387 за період з 24 серпня по 30 серпня 2013 року, № 78860 за 30 серпня 2013 року, № 78867 за 30 серпня 2013 року, № 78931 за 30 серпня 2013 року, № 78866 за 30 серпня 2013 року, № 78868 за 30 серпня 2013 року, № 78692 за 2 вересня 2013 року, № 78622 за 2 вересня 2013 року, № 78642 за 9 вересня 2013 року, № 78623 за 9 вересня 2013 року, № 78997 за 9 вересня 2013 року, № 77509 за період з 1 серпня по 2 серпня 2013 року, № 77582 за період з 1 серпня по 2 серпня 2013 року, № 77795 за період з 1 серпня по 2 серпня 2013 року та № 77649 за період з 5 серпня по 9 серпня 2013 року, а також виставлені рахунки-фактури на оплату наданих послуг № СФ-0000365 від 31.08.2013 на суму 16141 грн 68 коп., СФ-0000384 від 24.09.2013 на суму 6640 грн 13 коп., № СФ-0000332 від 20.08.2013 на суму 6213 грн 78 коп., № АЗ-0000083 від 30.08.2013 на суму 76268 грн 00 коп.

19.02.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію № 65 від 19.02.2014 про оплату заборгованості згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014, що підтверджується фіскальним чеком № 0589 від 19.02.2014.

Судом встановлено, що сторонами у договорі про надання послуг транспортом та механізмами від 30.05.2013 не встановлено строку (терміну), у який відповідачем повинно бути виконано зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, а тому суд виходить з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 101784 грн 99 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 101784 грн 99 коп. Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.02.2014, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 101784 грн 99 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України та резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади. В позові прокурор самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує їх захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до норм статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.2. статуту комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, власником підприємства є Рівненська міська рада.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором договору про надання послуг транспортом та механізмами від 30.05.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 101784 грн 99 коп., вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 101784 грн 99 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи викладене та виходячи з ціни позову у розмірі 101784 грн 99 коп., витрати по сплаті судового збору до державного бюджету в розмірі 2035 грн 70 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 3 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інжпобутсервіс" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 71, ідентифікаційний код 32300337) на користь Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, ідентифікаційний код 13974620) заборгованість у розмірі 101784 (сто одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн 99 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Інжпобутсервіс" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 71, ідентифікаційний код 32300337) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 2035 (дві тисячі тридцять п'ять) грн 70 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька