Рішення № 42514190, 21.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 р. Справа № 914/4409/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м. Львівдо відповідача:Виконавчого комітету Самбірської міської ради, м. Самбірпро:стягнення 21160,17 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: Матвієнко С.М. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява

Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м. Львів, надалі - позивач, до Виконавчого комітету Самбірської міської ради, м. Самбір, надалі - відповідач, про стягнення грошових коштів в сумі 21160,17 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 21.01.2015 р.

20.01.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.

20.01.2015 р. на розгляд суду представник позивача також подав клопотання з проханням припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17512,68 грн. та пені в сумі 414,31 грн. у зв'язку з погашенням відповідачем частини основного боргу та пені.

В засідання суду 21.01.2015 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та просив задоволити подану заяву від 13.01.2015 р. за № 14-8108-5. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в засідання суду 21.01.2015 р., хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Сторонами спору 23.01.2013 р. укладено договір про надання телекомунікаційних послуг за № 360075. 27.01.2014 р. було переукладено новий договір № 360075 про надання телекомунікаційних послуг. Згідно п. 1 договорів позивач відповідно до умов договору зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно переліку та в обсягах замовлених абонентом, за встановленими значеннями показників якості (далі-послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.4.2. договорів відповідач як абонент зобов'язувався своєчасно оплачувати послуги в повному обсязі.

Згідно п. 4.15. договорів рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунка до десятого числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.

Позивач згідно умов договорів надав відповідачу телекомунікаційні послуги. Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги здійснив частково, що враховано позивачем при підрахунку боргу за надані послуги.

Станом на дату подання позову до суду у відповідача існував борг по договорах від 23.01.2013 р. за № 360075 та від 27.01.2014 р. за № 360075 за період з листопада 2013 р. по листопад 2014 р. в сумі 17819,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить в позовній заяві стягнути з відповідача основний борг в сумі 17819,12 грн. Також позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 353,46 грн. 3% річних та 2573,28 грн. інфляційних нарахувань. Згідно п. 5.2. договору позивачем нараховано пеню в сумі 414,31 грн. Загальна сума боргу становить 21160,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема клопотання позивача від 13.01.2015 р. за № 15-8108-5, 306,44 грн. становить заборгованість за телекомунікаційні послуги, 353,46 грн. - 3% річних, 2573,28 грн. - інфляційних нарахувань.

Представником позивача подано платіжні доручення, з яких № 225 від 22.12.2014 року на суму 106,77 грн. із призначенням платежу - пеня за телекомунікаційні послуги, № 227 від 22.12.2014 року на суму 119,74 грн. із призначенням платежу - пеня за телекомунікаційні послуги, № 214 від 22.12.2014 року на суму 2135,03 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за травень 2014 р., № 238 від 22.12.2014 року на суму 59,55 із призначенням платежу - пеня за телекомунікаційні послуги, № 237 від 22.12.2014 року на суму 66,44 грн. із призначенням платежу - пеня за телекомунікаційні послуги, № 239 від 22.12.2014 року на суму 85,22 грн. із призначенням платежу - пеня за телекомунікаційні послуги, № 223 від 22.12.2014 року на суму 92,99 грн. із призначенням платежу - пеня за телекомунікаційні послуги, № 222 від 22.12.2014 року на суму 2211,28 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за серпень 2014 р., № 215 від 22.12.2014 року на суму2248,000 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за липень 2014 р., № 216 від 22.12.2014 року на суму 2363,18 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за червень 2014 р., № 226 від 22.12.2014 року на суму 2476,12 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за жовтень 2014 р., № 224 від 22.12.2014 року на суму 2641,54 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за вересень 2014 р., № 270 від 22.12.2014 року на суму 960,00 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за грудень 2014 р., № 293 від 22.12.2014 року на суму 2361,13 грн. із призначенням платежу - оплата за телекомунікаційні послуги за листопад 2014 р., що є підтвердженням часткового погашення заборгованості.

Відтак, станом на момент прийняття рішення, несплаченими залишаються частково сума основного боргу, та суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договорах за № 360075 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 4.15 договорів рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати.

Як зазначалося вище, 22.12.2014 р., тобто після порушення провадження у справі, відповідачем сплачено 17926,99 грн., що підтверджується належними доказами. Відповідно до призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, сплачені кошти зараховані в погашення суми основного боргу та пені, тому позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17512,68 грн. та пені в сумі 414,31 грн.

Беручи до уваги наведене та клопотання позивача про часткове припинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи здійснення відповідачем оплати боргу у процесі розгляду справи, представник позивача звертався з клопотанням про часткове припинення провадження у справі. Згідно з клопотанням від 13.01.2015 р. за № 14-8108-5 позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17512,68 грн., пені в сумі 414,31 та стягнути решту суми заборгованості: 306,44 грн. основного боргу, 353,46 3 % річних, 2573,28 інфляційних втрат. Суд вважає за необхідне задоволити подане клопотання і припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 17512,68 грн. та пені в сумі 414,31 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено порушення відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг в частині розрахунків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Здійснивши перерахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що підстави нарахування зазначених сум правомірні. Відтак 2573,28 грн. інфляційних втрат і 353,46 грн. 3 % річних підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як зазначено в абз. 2 п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Відтак, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м. Київ, в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м. Львів, задоволити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Самбірської міської ради (81400, Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04056078) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м. Київ, в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (79007, м. Львів, вул. Дорошенка, 43, код ЄДРПОУ 01186030) кошти в сумі 5060,18 грн., з яких 306,44 грн. основний борг, 2573,28 грн. інфляційні витрати, 353,46 грн. три проценти річних та 1827,00 грн. судовий збір.

3. Провадження у справі № 914/4409/14 в частині стягнення 17512,68 грн. основного боргу та 414,31 грн. пені припинити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Артимович В.М.