Рішення № 42514115, 27.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27120/14 27.01.15Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомФізичної особи підприємця Барської Олени Юріївни доРеспубліканського вищого училища фізичної культури простягнення 71 107 грн 87 коп.Представники: від позивача: Ковганіч А.А. - представник за довіреністю від 01.12.2014від відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця Барської Олени Юріївни з вимогами до Республіканського вищого училища фізичної культури про стягнення 74 670 грн 62 коп. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти №20-1/09 від 11.11.2013, в тому числі: 49 280 грн 00 коп. основного боргу, 1 478 грн 40 коп. 3% річних, 9 513 грн 07 коп. пені, 4 756 грн 54 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 642 грн 61 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Республіканське вище училище фізичної культури в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару № 20-1/09 від 11.11.2013 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 49 280 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховано 1 478 грн 40 коп. 3% річних, 9 513 грн 07 коп. пені, 4 756 грн 54 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 642 грн 61 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27120/14, розгляд справи призначений на 23.12.2014.

Представник відповідача у судове засідання 23.12.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 23.12.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.12.2014 розгляд справи було відкладено на 27.01.2015 у зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю витребування у позивача письмових пояснень по суті спору.

25.12.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основного боргу.

22.01.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення по суті спору. Також від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 49 280 грн 00 коп. основного боргу, 1 514 грн 85 коп. 3% річних, 9 550 грн 87 коп. пені та 10 762 грн 14 коп. інфляційних втрат. Дана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 27.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 27.01.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 між Фізичною особою підприємцем Барською Оленою Юріївною (продавець за договором) та Республіканським вищим училищем фізичної культури (замовник за договором) укладено договір поставки №20-1/09, відповідно до умов якого ппродавець зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пунктів 10.1.-10.2. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань .

Сума договору становить 49 280 грн 00 коп. (п. 3.1. договору). Розрахунки за поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку згідно видаткових накладних (п. 3.3. договору). Оплата за товар здійснюються впродовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку (пункт 4.4. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару № 20-1/09 від 11.11.2013 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму: 49 280 грн 00 коп., що підтверджується підписаною видатковою накладною б/н від 11.11.2013, належним чином засвідчена копія яких наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару. Позивач вказує, що станом на 27.01.2015 за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 49 280 грн 00 коп.

Відповідач позов визнає в частині стягнення заборгованості в розмірі 49 280 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару № 20-1/09 від 11.11.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 49 280 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 49 280 грн 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 514 грн 85 коп. 3% річних за період з 26.11.2013 по 04.12.2013, 9 550 грн 87 коп. пені за період з 04.12.2013 по 04.12.2014 та 10 762 грн 14 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що позивачем при нарахуванні 3% річних неправильно визначено період прострочення, а саме з 26.11.2013, оскільки прострочення відповідача за зобов'язанням з оплати поставленого товару почалось 27.11.2013. За перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1 510 грн 80 коп. за період 3 27.11.2013 по 04.12.2014.

Нарахування відповідачу інфляційних втрат позивачем здійснено вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому суд задовольняє вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 10 762 грн 14 коп.

Стосовно нарахованої відповідачеві пені за порушення строків оплати суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7.4. договору у випадку порушення замовником строків оплати товару, останній сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості наданого товару. Виключенням є випадки затримки державного фінансування видатків, в такому разі замовник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати (п. 7.2. договору).

Відповідачем належним чином не доведено підставу для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати в розумінні п. 7.2. договору, на вимогу суду не надано доказів відсутності державного фінансування видатків у 2013-14. Лист Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва від 18.08.2014 №01-08/637 "Щодо надання інформації", доданий до відзиву, суд не вважає належним та допустимим доказом відсутності державного фінансування видатків за спірним договором, оскільки з його змісту не вбачаєтсья такого факту.

Таким чином, дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.4. договору.

Позивачем нараховано відповідачеві 9 550 грн 87 коп. пені за період з 04.12.2013 по 04.12.2014. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати поставленого товару мало бути виконано відповідачем у строк до 26.11.2013. Таким чином, нарахування пені за вказане порушення припиняється 26.05.2014. Щодо початку строку нарахування суд зазначає, що, оскільки позивач вказав початок строку нарахування 04.12.2013, а суд не має права виходити за межі позовних вимог, пеня підлягає перерахунку за період з 04.12.2013 по 26.05.2014.

За перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення оплати поставленого товару в сумі 3 394 грн 24 коп. за період з 04.12.2013 по 26.05.2014.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 1 668 грн 71 коп.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, м.Київ, вул. Матеюка, буд. 4, ідентифікаційний код 02125315) на користь Фізичної особи-підприємця Барської Олени Юріївни (54008, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 175, кв. 9, ідентифікаційний код 2411917587) заборгованість у розмірі 49 280 (сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн 80 коп. 3% річних, 10 762 (десять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 14 коп. втрат від інфляції, 3 394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) грн 24 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн 71 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька