Рішення № 42514111, 22.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/28617/14 22.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

Про стягнення 3 657,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Глоба В.В. представник за довіреністю № б/н від 31.12.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач) про стягнення 3 657,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», як страховиком було виплачено страхувальнику страхове відшкодування. В свою чергу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» шляхом вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні передало права вимоги за регресним зобов'язанням позивачу, внаслідок чого позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.14. порушено провадження у справі № 910/28917/14 та призначено її до розгляду на 22.01.15.

21.01.15. відповідачем через відділ діловодства суд убуло подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» вказує на те, що страхове відшкодування в розмірі 3 657,00 грн. підлягає зменшенню на суму франшизи в розмірі 500,00 грн.

В судовому засіданні 22.01.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, в зазначеному письмовому відзиві відповідачем викладено клопотання про розгляд справи буз участі повноважного представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».

Представник відповідача в судове засідання 22.01.15. не з'явився.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, та з огляду на подане відповідачем клопотання про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/28617/14.

В судовому засіданні 22.01.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.11. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (Страховиком) та Зайцевою Ольгою Василівною (Страхувальником) було укладено Договір № 827 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (далі - Договір), відповідно до якого Страховик прийняв під страховий захист автомобіль марки Mazda, д.р.н. АА4075ІЕ.

29.12.11. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в м. Києві по вул. Старосільська 1-Д по дворовій територій, автомобіль марки Mazda, д.р.н. АА4075ІЕ отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки ГАЗ330214, д.р.н. АА2377ЕА Швидченко Віталієм Миколайовичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Апеляційного Дніпровського районного суду міста Києва від 10.02.12. в адміністративній справі № 2604/1299/2012.

Відповідно до Звіту № 108 від 13.02.12. про оцінку автомобіля марки Mazda, д.р.н. АА4075ІЕ, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала 7 402,20 грн.

На підставі страхового акту № 443 від 15.03.12. Страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 4 157,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2253 від 29.03.12. на суму 4 157,00 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визначення яких містяться в пункту 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998р. №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

При цьому, документи виконавця робіт по відновленню транспортного засобу (рахунок, акт виконаних робіт тощо) не можуть вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

З огляду на викладене, до Страховика перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2761982 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ330214, д.р.н. АА2377ЕА, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Строк дії полісу № АА/2761982 з 17.09.11. по 16.09.12. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Швидченко В.М., який керував автомобілем марки ГАЗ330214, д.р.н. АА2377ЕА, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до Страхувальника перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Далі, 02.01.14. між Страховиком (далі - Первісний кредитор) та позивачем (далі - Новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань (далі - Угода) відповідно до умов якої Первісний кредитор (продавець) продає (відступає) Новому кредитору (покупцю) регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (перелік яких міститься у додатку 1 до Угоди), а Новий кредитор (покупець) приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду (п. 3.1 Угоди).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. а п. 3.3 Угоди покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання даного договору, включаючи але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі.

Згідно додатку № 1 до Угоди, продавець передав позивачу регресну вимогу за об'єктом страхування Mazda, д.р.н. АА4075ІЕ, дата страхового випадку 29.12.11., договір страхування № 827 від 11.02.11., страхувальник Зайцева О.В., винна особа - Швидченко В.М., транспортний засіб винної особи ГАЗ330214, д.р.н. АА2377ЕА

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином Страховик відступив позивачу належні йому права вимоги, які він мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм транспортного засобу.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АА/2761982 становить 500,00 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 657,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (4 157,00 грн. - 500,00 грн.).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 657,00 грн. страхового відшкодування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, офіс 2; ідентифікаційний код 39033190) 3 657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.15.

Суддя Т.М. Ващенко