Постанова № 42513936, 28.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2015 року 08:30 № 826/18846/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2014 р. № 0000551501 та № 0000561501,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000551501 та № 0000561501 від 16.09.2014 р. в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту камеральної перевірки від 20.08.2014 р. № 57/26-55-15-01/35849505 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. № 0000551501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 350 845,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 16.09.2014 р. № 0000561501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 399 711,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що господарські операцій позивача мали реальний характер. При цьому послуги надавалися вчасно, якісно, та в повному обсязі. Претензії щодо первинних документів у перевіряючих були відсутні, що підтверджує законність укладених документів та відповідність їх первинним документам обліку. Отже, висновки відповідача є хибними та не відповідають чинному законодавству.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з огляду на те, що перевіркою встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства, ТОВ «Такеда Україна» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в установі банку з ПДВ за червень 2014 року на суму 350 845,00 грн. (підприємством не враховано результати камеральної перевірки податкової звітності за травень 2014 року) та від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 399 711,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2014 року (податкова декларація від 20.06.2014 р. № 9035668808) та за червень 2014 року (податкова декларація від 21.07.2014 р. № 9042082111).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Такеда Україна»:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Такеда Україна» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 року на загальну суму 350 845,00 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 399 711,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2014 р. № 57/26-55-15-01/35849505 та винесено:

1. податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. № 0000551501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість) у розмірі 350 845,00 грн.;

2. податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. № 0000561501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 399 711,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 20.08.2014 р. № 57/26-55-15-01/35849505 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 09.09.2014 р. № 44164/20/26-55-1501-10, згідно якої, акт камеральної перевірки від 20.08.2014 р. № 57/26-55-15-01/35849505 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить скасувати оскаржувані рішення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією у м. Києві. Взято на облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва та має статус платника ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки від 20.08.2014 р. № 57/26-55-15-01/35849505 предметом перевірки стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрмедсервіс».

Так, між ТОВ «Такеда Україна» (клієнт) та ТОВ «Укрмедсервіс» (виконавець) укладено наступні договори:

1. Договір № 04/01-ОТС від 01.04.2014 р. про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) - в сфері безрецептурних препаратів.

2. Договір № 04/02-RX від 01.04.2014 р. про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) - в сфері рецептурних препаратів.

За умовами вказаних договорів, виконавець бере на себе зобов'язання надавати за запитом клієнта послуги з надання клієнту персоналу (спеціалістів), що перебувають у трудових відносинах з виконавцем для забезпечення господарської діяльності клієнта у сфері безрецептурних препаратів (за договором № 04/01-ОТС) та рецептурних препаратів (за договором № 04/02- RX), а саме: виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням та управлінням господарською діяльністю клієнта, наданням консультацій клієнту та виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), відповідно до письмових запитів клієнта.

Факт надання послуг за вказаними договорами підтверджується актами: № 138 від 27.06.2014 р. до договору № 04/02-ОТС від 01.04.2014 р., № 139 від 27.06.2014 р. до договору № 04/02-RX від 01.04.2014 р.

В додатках до вищевказаних актів вказані прізвища, ім'я та по батькові фізичних осіб, які фактично брали участь у наданні послуг позивачу, кількість фактично затраченого ними часу, а також територія надання послуг.

На виконання вищевказаних договорів позивач сплатив на користь ТОВ «Укрмедсервіс»:

- згідно платіжного доручення № 29141 від 11.06.2014 р. суму 700 00,00 грн.(в т.ч. ПДВ);

- згідно платіжного доручення № 29142 від 11.06.2014 р. суму 550 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- згідно платіжного доручення № 55001 від 03.07.2014 р. суму 918 037,41 грн. (в т.ч. ПДВ);

- згідно платіжного доручення № 63435 від 10.07.2014 р. суму 230 230,41 грн. (в т.ч. ПДВ).

ТОВ «Укрмедсервіс» виписало позивачу наступні податкові накладні:

- № 9 від 11.06.2014 р. на суму 700 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 116 666,67 грн. (договір № 04/01-ОТС від 01.04.2014 р.);

- № 10 від 11.06.2014 р. на суму 550 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 91 666,67 грн. (договір № 04-2-RX від 01.04.2014 р.);

- № 20 від 27.06.2014 р. на суму 918 037,41 грн., в тому числі ПДВ- 153 006,24 грн. (договір № 04/01-ОТС від 01.04.2014 р.);

- № 21 від 27.06.2014 р. на суму 230 230,41 грн., в тому числі ПДВ - 38 371,74 грн. (договір № 04-2-RX від 01.04.2014 р.).

Податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2014 р. (від 20.06.2014 р. № 9035668808) та за червень 2014 року (від 21.07.2014 р. № 9042082111).

Також на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: табель обрахунку робочого часу, штатний розпис ТОВ «Укрмедсервіс», структуру та штатну чисельність ТОВ «Укрмедсервіс», аутстафінговий проект, накази на прийняття на роботу та облікові карки фізичних осіб-платників податків, подорожний лист службового автомобіля з чеками на пальне, акти приймання-передачі автомобіля, рекламну інформацію.

Як вбачається висновки відповідача щодо порушення приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт від 27.06.2014 р. № 1526/26-59-22-05/30637748 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрмедсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р., відповідно до якого, під час використання даних автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів виявлено розбіжності між даними позивача та його контрагентів.

Однак суд вважає, що посилання відповідача на дані автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів не можуть бути підставою для висновків щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Отже, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні чи інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд враховує, що зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Окрім того, суд враховує, що результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Такеда Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2014 року, оформленого довідкою від 09.12.2014 р. № 444/26-55-15-02/35849505, предметом дослідження якого були взаємовідносини з ТОВ «Укрмедсервіс» порушень не виявлено.

При цьому, відповідачем не доведено, яким чином камеральна перевірка податкової звітності позивача за травень 2014 року, оформлена актом № 44/26-55-15-01/35849505 від 18.07.2014 року вплинула на зроблені відповідачем висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за період червень 2014 року.

Судом встановлено, що позивач та ТОВ «Укрмедсервіс» мали цивільну правоздатність, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, на момент вчинення господарських операцій дефекти у правовому статусі контрагента позивача ТОВ «Укрмедсервіс», а саме: відсутність реєстрації як платника ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо - відсутні.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Укрмедсервіс» послуги та товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрмедсервіс», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Укрмедсервіс», а тому вважає, що формування ТОВ «Такеда Україна» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м Києві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 350 845,00 грн. та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 399 711,00 грн. є протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 350 845,00 грн. та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 399 711,00 грн., то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. № 0000551501 та № 0000561501 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.09.2014 р. № 0000551501 та № 0000561501 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163,167,254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.09.2014 р. № 0000551501 та № 0000561501.

3. Судові витрати в сумі 500,00 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук