Постанова № 42513855, 28.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2015 року 13:30 № 826/19400/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛСІ-ХРОМ»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2014 р. № 0003862204, № 0003882204, № 0003872204,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛСІ-ХРОМ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві:

- № 0003862204 від 02.12.2014 р., згідно якого визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 76004,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17073,00 грн.;

- № 0003882204 від 02.12.2014 р., згідно якого визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13 845,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3461,25 грн.;

- № 0003872204 від 02.12.2014 р., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7085,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1771,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту від 14.11.2014 р. № 3331/26-52-22-04-10/24725587 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 93 077,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 306,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003872204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 7085,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що висновки на підставі яких вони прийняті є необґрунтованими та прийняті на підставі суб'єктивних припущень, всупереч чинному законодавству.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з огляду на їх необґрунтованість. В обґрунтування заперечень на заявлені позовні вимоги зазначив, що угоди укладені між позивачем та його контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, обумовлених укладеними правочинами, зокрема, не підтверджуються первинними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АЛСІ ХРОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АЛСІ ХРОМ»:

1) п.44.1 ст.44, п. 138.2 статті 138., п.п.139.1.9. п.139.1 статті 139, пп.140.1.6. п.140.1. статті 140 Податкового кодексу України, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 81 448,00 грн., у тому числі за 3 кв. 2011р. в сумі 5444,00 грн., 4 кв. 2011р. - 7712,00 грн., 1 кв. 2012 р. - 11722,00 грн., 2 кв. 2012 р. - 8021,00 грн., 3 кв. 2012 р. - 7799,00 грн., 4 кв. 2012 р. - 7197,00 грн., 2013 р. - 33533,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1, п. 3.1.2. розділу 3 акта перевірки.

2) пп. 191.1.2., пп. 191.1.3. п.191.1 ст.191, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі у сумі 15 041,00 грн., у тому числі за: жовтень 2011р. у сумі 1196,00 грн.; листопад 2011р. у сумі 598,00 грн.; грудень 2011 р. у сумі 2936,00 грн.; січень 2012 р. у сумі 599,00 грн.; червень 2012 р. у сумі 599,00 грн.; липень 2012 р. у сумі 599,00 грн.; серпень 2012 р. у сумі 2442, 00 грн.; вересень 2012 р. у сумі 599,00 грн.; жовтень 2012р. у сумі 421,00 грн.; листопад 2012 р. у сумі 510,00 грн.; грудень 2012 р. у сумі 510,00 грн.; січень 2013 р. у сумі 510,00 грн.; лютий 2013 р. у сумі 510,00 грн.; квітень 2013 р. у сумі 927,00 грн.; травень 2013 р. у сумі 417,00 грн.; серпень 2013 р. у сумі 417,00 грн.; листопад 2013 р. у сумі 834,00 грн.; грудень 2013 р. у сумі 417,00 грн.

3) п.200.3, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 23.2 Декларації, в розмірі 8281,00 грн., в тому числі за: серпень 2011р. - 1196,00 грн., березень 2012р. - 599,00 грн., квітень 2012 р. - 599,00 грн., травень 2012 р. - 1198,00 грн., липень - 834,00 грн., жовтень 2013 р. - 3855,00 грн.

4) п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України грудня 2004 року № 637 всього у сумі 4362,80 грн.

За результатами перевірки складено акт від 14.11.2014 р. № 3331/26-52-22-04-10/24725587 та винесено :

- податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 93 077,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням у розмірі 76 004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 073,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 306,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 13 845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3461,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003872204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 7085,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1771,25 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві надано відповідь від 27.11.2014 р. № 370/10/26-52-22-04, якою висновки акта перевірки від 14.11.2014 р. № 3331/26-52-22-04-10/24725587 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить їх скасувати.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛСІ-ХРОМ» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Деснянському районі м. Києва та зареєстровано платником ПДВ.

Основним видом діяльності, згідно довідки з ЄДРПОУ, є оптова торгівля машинами та устаткуванням.

Як вбачається предметом перевірки контролюючого органу стали фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да. Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» та ТОВ «Функціонал Груп», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» (виконавець) та ТОВ «Функціонал Груп» (замовник) укладено договір № 139А/1R на виконання робіт (послуг) по ремонту аналітичного обладнання від 19.10.2011 р., відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати ремонт хроматографа «Хюлетт-Паккард» в кількості 1 (один) шт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано специфікацію, виписку по рахунку, акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг), податкову накладну.

Про придбання частин для здійснення ремонту свідчать надані позивачем: видаткова накладна, митна декларація, інвойс.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» та ТОВ «Квант-ресурс ТК», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» (виконавець) та ТОВ «Квант-ресурс ТК» (замовник) укладено договір №0709-1/13R на виконання робіт по поточному ремонту аналітичного обладнання від 09.07.2013 р., відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту аналізатора природного газу (АПГ) НР6890/АС NGA-GPA2261, встановленого у хіміко-аналітичній лабораторії Боярського ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз».

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано перелік запасних частин, що надаються виконавцем для проведення поточного ремонту аналізатора природного газу, виписку по особовому рахунку, акт здачі-приймання виконаних робіт, податкову накладну.

Про придбання запасних частин свідчать: інвойс, митна декларація.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» з ТОВ «АльфаКласс», суд зазначає наступне.

Згідно з усною домовленістю між сторонами, ТОВ «АльфаКласс» взяло на себе зобов'язання поставити товар (генератор водню «Кенго», бл/г, 3 атм. в кількості 1 шт.), а ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» зобов'язане було оплатити та прийняти зазначений товар.

Так, ТОВ «АльфаКлас» було виставлено позивачу рахунок-фактуру на оплату товару, в свою чергу, позивачем його оплачено. На підтвердження передачі товару виписано видаткову накладну.

Придбаний у ТОВ «АльфаКласс» генератор водню «Кенго» позивачем реалізовано ПАТ «Концерн Галнафтогаз», що підтверджується: копією договору, специфікації, накладної, товарно-транспортної накладної).

Щодо господарських відносин між ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» та ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» (замовник) та ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет» (виконавець) укладено договір на рекламне обслуговування № 1025М від 03.01.2011 р., відповідно до умов якого, виконавець бере на себе забезпечення замовника такими видами рекламного обслуговування: проведення дослідження цільового сектору в мережі Інтернет (існуючі сайти по тематиці замовника, сайти-конкуренти, частоти їх відвідування), визначення об'єму та особливостей аудиторії, типу рекламної компанії. Проведення акцій в банерообмінних системах та на інших сайтах в Інтернеті. Виконання інших робіт та послуг пов'язаних з підтримкою підприємницької діяльності замовника в глобальній мережі Інтернет.

На підтвердження виконання вказаного вище договору позивачем надано додаток про визначення обсягів рекламного обслуговування замовника, рахунки-фактури, банківські виписки, платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти з рекламної підтримки сайту компанії.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» та ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В., суд зазначає наступне.

Між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» (страхувальник) укладено Генеральні договори страхування вантажів № 40-2515-0001 від 27.05.2010 р., № 40-2815-00006 від 20.03.2012 р., № 40-2515-00017 від 05.08.2013 р. про страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими вантажами.

Водночас, позивачем (клієнт) та ФОП Шидогуб В.В. (перевізник) укладено договір № 000017 від 01.03.2011 р. на здійснення перевезення в міжнародному та регіональному автомобільному сполученні вантажів клієнта.

28.12.2012 р. між позивачем та ТОВ «Зінківський комбікормовий завод» (покупець) укладено договір № 1228/1-2012 на поставку товару - автоматичного рідинного хроматографа Agilent 1260 з флуоресцентним детектором для аналізу ПАВ в маслах рослинного походження (далі- хроматогроф) на загальну суму 96322,89 грн. Перевезення здійснювалися перевізником ФОП Шидогуб В.В., згідно укладеного договору.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду специфікації, виписки по особовим рахункам, копії митних декларацій, накладні, рахунки- фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.

Про реалізацію товарів (послуг) в іншому ланцюгу постачання свідчать укладені договори позивача з ТОВ «Дніпрофарм», ПАТ НПЦ «Борщагівський ХФЗ», Київським міським бюро судово-медичної експертизи, Фармацевтичною компанією «Здоровье», Державним управлінням матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, ДП «Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ НПП «Антекс-Автоматик», ТОВ «Інтерхім», ТОВ «Юрія-Фарм», ПрАТ «Лекхім», ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», ТОВ «НПК «Екофарм», ТОВ «Промислово-торгова компанія Шабо», ПАТ «Інтерн Корн Просессінг Індастрі», ТОВ «Проімінвест Платик», ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ПАТ «Фармак», ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ТОВ «Універсальне агентство «Про-Фарма», ПрАТ «Колос», Міністерством внутрішніх справ України, Державною установою «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України», ТОВ «Опитний завод «ГНЦЛС», ТОВ «Інтерхім», Харківською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини, ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево», Державною науковою установою «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів», ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», ТОВ «Акро Вет Лаб», Державною установою «Запорізька обласна державна лабораторія ветеринарної медицини», ДП «Державний експертний центр Міністерство охорони здоров'я України», ДП «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ІП «СЖС Україна», ТОВ «Бікорм», ТОВ «ХФП «Здоровье народу», ПрАТ «Люкс», ПАТ «Київський вітамінний завод», ВАТ «Галичфарм», Best Analytic Lab.Ink., ТОВ «ТАР Альянс», ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами», ТОВ «Дельта Вільмар СНД», Київською міською наркологічною клінічною лікарнею «Соціотерапія», ПрАТ «Біофарма», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Зінківський комбікормовий завод», ПАТ «Вітаміни», ТОВ «НАТУР+», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, ТОВ «Олсидз Блек Си».

Водночас, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Квант- ресурс ТК» та ТОВ «Функціонал Груп» зроблені з огляду на довідки від 01.07.2014 р. № 344/26-56-22-03-09/37176027 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Функціонал Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., від 01.07.2014 р. № 348/26-56-03-09/37975006 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квант-Ресурс ТК» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, складених ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у яких йдеться про те, що ТОВ «Квант-Ресурс ТК» та ТОВ «Функціонал Груп» не знаходяться за своїм місцезнаходженням. Допитані в якості свідків посадові особи показали, що відношення до діяльності вказаних підприємств не мають, а зареєстрували останні за винагороду».

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Класс» зроблені з огляду на акт від 09.04.2013 р. № 654/22.5-21/33677280 Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, яким зроблено висновок про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «АльфаКласс» з постачання товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «АЛСІ-ХРОМ».

Проте з вказаними висновками суд не може погодитися з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Українська Інтернет Група «ДА.НЕТ» зроблені з огляду на те, що в рахунках фактурах, актах виконаних робіт, податкових накладних, поданих до перевірки не деталізовано виконані роботи: кількість, місце, термін проведення. А також з огляду на те, що при моніторингу пошукових систем в мережі Інтернет «Google», «Яндекс» не виявлено на перших сторінках посилань на продукцію, яку реалізує ТОВ «АЛСІ-ХРОМ».

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача з ФОП «Шидогуб» зроблені з огляду на те, що господарські відносини не підтверджуються первинними документами.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» зроблені з огляду на те, що страхування вантажу було економічно недоцільним.

Крім того, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да.Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В. здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було досліджено та враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да. Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В. податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок від 01.07.2014 р. № 344/26-56-22-03-09/37176027, від 01.07.2014 р. № 348/26-56-03-09/37975006, 09.04.2013 р. № 654/22.5-21/33677280.

Слід зазначити, що відсутність в рахунка-фактурах, актах виконаних робіт, податкових накладних - кількості, місця та терміну проведення робіт, не можуть бути беззаперечним свідченням безтоварності господарських операцій, оскільки досліджені судом докази та матеріали справи свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Українська Інтернет Група «Да. Нет» мали місце.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено права контролюючих органів. Втім, таке повноваження контролюючого органу як встановлення економічної доцільності господарських операцій у відповідача відсутнє.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача, що господарські операції позивача та ПАТ «Українська страхова група» є економічно недоцільними зроблені з перевищенням компетенції.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да. Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В. товари (послуги), використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да. Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В., що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «АльфаКласс», ТОВ «Українська Інтернет Група «Да. Нет», ПАТ «Українська страхова група», ФОП Шидогуб В.В., а тому вважає, що формування ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, податку на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, валових витрат та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № 0003862204, № 0003882204, № 0003872204 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛСІ-ХРОМ» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛСІ-ХРОМ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ДФС у м. Києві:

- від 02.12.2014 р. № 0003862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 93 077,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням у розмірі 76 004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 073,00 грн.;

- від 02.12.2014 р. № 0003882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 306,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 13 845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3461,25 грн.;

- від 02.12.2014 р. № 0003872204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 7085,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1771,25 грн.

3. Судові витрати в сумі 238,48 грн. присудити на користь ТОВ «АЛСІ-ХРОМ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук