Постанова № 42513598, 20.01.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 809/4323/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі судового засідання Щербяк В.С.

за участю представників сторін:

позивача: Жак-Кітаєнко Д.О.,

відповідача: Кічури Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012400 від 01 липня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012400 від 01 липня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючим органом проведено перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебувало у податковій заставі в період 01 червня 2008 року по 01 червня 2011 року, якою встановлено відсутність описаного податковим органом майна на виробничому комплексі "Автоливмаш". За результатами перевірки на підставі встановлених порушень відображених у акті № 19/24/-144/33059695 від 01.07.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 01.07.2011 року про зобов'язання Виробничого комплексу "Автоливмаш" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України сплатити штраф в розмірі вартості відчуженого майна в сумі 1501830,80 грн. Вважає таке податкове повідомлення-рішення необгрунтованим та просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року допущено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, щодо задоволення адміністративного позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, що долучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 року № 1074 "Про деякі питання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини", позивача перейменовано в Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини на Державне підприємство з питань поводжень з відходами як вторинною сировиною. (Т.1, а.с. 46 - 50).

У зв'язку з перейменуванням Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, наказом від 22.03.2011р. № 13 були внесені зміни до назви структурних підрозділів та відповідно перейменовано виробничий комплекс "Автоливмаш" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України на Виробничий Комплекс "Автоливмаш" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.03.2011 за № 666222 та копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 30.06.2011 № 432753, де в графі "дані про відокремлені підрозділи юридичної особи" зазначено: "Виробничий Комплекс "Автоливмаш" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною". (Т. 1, а.с. 51 - 54).

Виробничий комплекс "Автоливмаш" діє на підставі Положення про виробничий комплекс "Автоливмаш" і є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства "Укрекоресурси", яке є юридичною особою зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Виробничий комплекс "Автоливмаш" перебуває на обліку в державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську в якості платника усіх видів податків та зборів. (Т.1, а.с. 114 - 116).

Судом встановлено, що 23.07.2004 року між ВАТ "Автоливмаш" та Державною компанію з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекоресурси" і ТзОВ "Куфур", в процесі відновлення платоспроможності боржника, було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ "Автоливмаш". (а.с. 41 - 44). У пункті 7.4 договору купівлі- продажу зазначено, що цілісний майновий комплекс належатиме покупцям на праві спільної часткової власності. Після укладення зазначеного договору, ВАТ "Автоливмаш" стало виробничим комплексом, яке є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - Державне підприємство "Укрекоресурси".

Згідно положень частини 2 статті 357 Цивільного кодексу України, розмір часток у праві спільної часткової власності визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників придбаного чи належного їм майна.

Відповідно до частини 1 статті 363 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору.

Згодом, 05.02.2008 року між Державною компанією з утилізації відходів вторинної сировини "Укрекоресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Куфур" укладено договір про визначення часток у праві спільної часткової власності, згідно якого частка цілісного майнового комплексу ВАТ "Автоливмаш" становила 26,09%, а частка ТзОВ "Куфур" - 73,91%. (Т.1, а.с. 45).

Як встановлено в судовому засіданні, з метою припинення спільної часткової власності 04.07.2008 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекоресурси та товариством з обмеженою відповідальністю "Куфур" було укладено договір про поділ майна, яке за актом опису № 32 від 16.08.2007 року частково перейшло у власність ТзОВ "Куфур", за винятком тепловоза ТГМ 40, який по обліку основних засобів продовжив знаходитись на виробничому комплексі "Автоливмаш". (Т.1 а.с. 216 - 219).

Таким чином, договір про визначення часток був укладений між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекоресурси та товариством з обмеженою відповідальністю "Куфур" у чіткій відповідності до норм чинного законодавства щодо визначення часток співвласників у праві спільної часткової власності приписів договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із виникненням у виробничого комплексу "Автоливмаш" податкового боргу перед бюджетом 16.08.2007 року, відповідачем на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", в присутності директора виробничого комплексу "Автоливмаш", було проведено опис активів виробничого комплексу "Автоливмаш" на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1550295,21 грн., що було зафіксовано в акті № 32 від 16 серпня 2007 року, який підписав директор виробничого комплексу "Автоливмаш", а описане майно занесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. (Т.1, а.с. 12 - 13).

З огляду на наведене стає очевидним, що при проведені опису майна податковим органом не було з'ясовано, чи належить описуване майно ВК "Автоливмаш", адже відповідачем проведено опис у податкову заставу майно, яке фактично на той час належало на праві спільної часткової власності ТОВ "Куфур" та ДП "Укрекокомресурси", тобто іншим суб'єктам господарювання.

Факт належності майна іншим суб'єктам підтверджується Інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 травня 2012 року № 2067/01-21, виданих ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", які долучені до матеріалів справи. (Т.1, а.с. 200 - 204).

В подальшому, ДПІ в м. Івано-Франківську 01.07.2011 року проведено перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебувало у податковій заставі в період 01 червня 2008 року по 01 червня 2011 року, якою встановлено що описане майно зберігалося до 04.07.2008 року на ВК "Автоливмаш". З метою припинення спільної часткової власності 04.07.2008 року укладено договір про поділ майна ДП "Укрекокомресурси" в особі директора ВК "Автоливмаш" та ТзОВ "Куфур". Описане майно, згідно акту опису № 32 перейшло у власність ТзОВ "Куфур", крім тепловоза ТГМ 40, про що складено акт № 19/24/-144/33059695 від 01.07.2011 року. (Т.1, а.с. 14 - 16).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21 грудня 2000 року, а саме: відчуження майна без письмової згоди податкового органу на суму 1501830,80 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 01.07.2011 року про зобов'язання Виробничого комплексу "Автоливмаш" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України сплатити штраф в розмірі вартості відчуженого майна в сумі 1501830,80 грн. (Т.1, а.с. 17).

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон) передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно положень пункту 1.7 статті 1 Закону, активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Судом встановлено, що жодної з передбачених операцій, направлених на відчуження майна позивачем здійснено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про визначення часток від 05.02.2008 року, договір про поділ майна від 04.07.2008 року не є договорами, спрямованими на відчуження нерухомого майна, а тільки формалізують належність майна певному власнику.

За таких обставин, відповідач протиправно зобов'язав Виробничий комплекс "Автоливмаш" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України сплатити штраф в розмірі вартості відчуженого майна в сумі 1501830,80 грн.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 01.07.2011 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

До позовної заяви додано квитанцію від 08.09.2011 року про сплату судового збору у розмірі 3,40 грн. (а.с. 2).

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0000012400 від 01 липня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 26.01.2015 року.