Рішення № 42513387, 28.01.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача СтрижеусаА.М.,

суддів: Чобіток А.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: представника позивача Матвієнко Н.І.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року позивач Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» звернулося до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Справа №753/7994/2014 № апеляційного провадження:22-ц-796/1755/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 у місті Києві. Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та забезпечує надання відповідачеві житлово-комунальних послуг. Відповідач не сплачує кошти за оплату житлово-комунальних послуг та Позивачем нарахована заборгованість відповідача за період з 2009 року по квітень 2014 року в розмірі 22 023,92 грн.

В позовних вимогах просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 22 023 гривні 92 копійки та судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року позов Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (р/р 2600100288486 в КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, ідентифікаційний код 31722755) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 22 023,92 (двадцять дві тисячі двадцять три) гривні 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (р/р 2600100288486 в КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, ідентифікаційний код 31722755) судовий збір у розмірі 243,60 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4., подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити новее, яким відмовити в задоволенні позхову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності в інтересах КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва», заперечувала протии доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справі згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 06.09.2000 р. КВ № 48306 (а.с. 7).

Згідно довідки форми № 3 від 16 квітня 2014 року у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 6).

Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та забезпечує надання відповідачеві житлово-комунальних послуг, до яких відносяться: утримання будинку та прибудинкової території, централізоване опалення, централізоване постачання холодної, гарячої води та водовідведення, тощо.

Позивачем нарахована заборгованість відповідача за період з 2009 року по квітень 2014 року в розмірі 22 023 гривні 92 копійки, що підтверджується переліком сум по особовому рахунку 1697-8 та довідкою ЖЕД № 206 про нарахування та оплату по особовому рахунку № 169878 (а.с. 8-14).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, а відтак, укладення договору на надання ж:итлово-комунальних послуг є обов'язком споживача.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово - комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

З наведеного вбачається, що між сторонами, у відповідності з вимогами закону, виникли договірні відносини.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що позивач не є балансоутримувачем вказаного будинку, оскільки не приймав його на баланс, і не є власником, управителем, виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг, а тому не має право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, то колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Разом з тим законодавче визначення терміну «балансоутримувач», дане в статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартиний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався). За відсутності вирішення в цьому Законі питання про те, хто саме має ці права й обов'язки, застосуванню підлягає частина перша статті 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», зі змісту якої випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконував попередній власник будинку. Він повинен на вимогу об'єднання власників багатоквартирного будинку передати житловий комплекс на баланс об'єднання. Якщо ж немає особи, якій будинок може бути переданий на баланс, попередній власник (територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи) змушені продовжувати виконувати функції балансоутримувача.

Згідно п. 7 «Правил користування приміщенням житловим будинків та гуртожитків», затверджених постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 р. зі змінами від 14.01.2009 р. № 5 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Отже, позивач має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Натомість споживачі, в силу вимог закону та укладеного договору, зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу строк позовної давності в силу ст. 264 ЦК України переривався, що виключає застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем.

Таким чином, суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 22023 гривні 92 копійки за період з 01 березня 2009 року до квітня 2014 року.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з таких підстав.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від виконавців.

За положеннями ч. 1 ст. 32 вищезазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася- або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом зазначених норм матеріального права строк позовної давності щодо стягнення щомісячних платежів у договорах без визначення строку виконання розраховується починаючи з кожного місяця окремо.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг трирічного строку позовної давності переривався зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу.

Разом із тим, дійшовши такого висновку, суд не звернув уваги на те, що у відкритті провадження за заявою про видачу судового наказу позивачу було відмовлено. Оскільки така заява судом не розглядалась та, відповідно, судовий наказ видано не було, таке звернення позивача в розумінні ст. 264 ЦК України не може вважатися зверненням до суду із позовом відповідно до процесуального закону.

За таких обставин, вважати обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» заборгованості за житлово - комунальні послугиприєднання електроустановок до електричних мереж, немає підстав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку що до стягнення підлягає сума боргу за період часу з 01 квітня 2011 року по квітень 2014 року, за вируванням платежу за січень 2014 року в сумі 482 гривні 94 копійки, що складає 17385 гривень 84 копійки.

Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року змінити, зменшивши суму що підлягає стягнення з ОСОБА_4 на користь КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» з 22023 гривні 92 копійок до 17385 гривень 84 копійок.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3, яки діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року змінити, зменшивши суму заборгованості за житлово - комунальні послуги що підлягає стягненняю з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» з 22023 гривень 92 копійок до 17385 гривень 84 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту йогопроголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: