Ухвала суду № 42512627, 26.01.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2213/13 Головуючий у 1 інстанції: Андрейків Ю.Я.

Провадження № 22-ц/783/1067/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Глинського О.А.,

з участю: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України Покори К.В., представника Міністерства оборони України Свідерського Р.О., представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», ОСОБА_4, третя особа - Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

встановила:

рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року в задоволені вказаному вище позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2014 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов прокурора задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 січня 2007 року складського комплексу «Н-1» загальною площею 585,8 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, укладений між концерном «Військторгсервіс» та ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути концерну «Військторгсервіс» складський комплекс «Н-1» загальною площею 585,8 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1.

Зобов'язано концерн «Військторгсервіс» повернути ОСОБА_4 59 682 грн., сплачених ним за договором купівлі-продажу від 23 січня 2007 року.

Стягнуто з концерну «Військторгсервіс» на користь держави судовий збір у розмірі 596 грн. 82 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.35-36 т.2).

Рішення суду оскаржив прокурор, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що внаслідок неправильного дослідження доказів судом невірно та неповністю встановлені обставини, що мають значення для справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права. Так, зокрема, апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги, що згідно Статуту концерну «Військторгсервіс» останній входить до сфери управління Міністерства оборони і Статутом передбачено, що відчуження майна здійснюється концерном лише за попередньою згодою органу управління майном, тобто Міністерства оборони України. Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 р. «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності», відчуження майна здійснюється за згодою відповідного суб'єкта управління майном за погодженням з Фондом державного майна., а такого не було. Також апелянт посилається на те, що на час вчинення спірного договору було припинено діяльність Головного управління торгівлі тилу МОУ, а дозвіл на відчуження від 15.12.2004 р. втратив чинність, оскільки такий був наданий на підставі довіреності від 04.10.2004 р., яка згодом була скасована окремим дорученням Міністра Оборони України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України Покору К.В., представника Міністерства оборони України Свідерського Р.О. на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення міськрайонного суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст.625 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що 23 січня 2007 р. між ОСОБА_4, як покупцем, та Державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі західного оперативного командування» в особі ОСОБА_6, як продавцем, укладено договір купівлі продажу. Відповідно до цього договору продавець передав у власність, а покупець купив нежитлові будівлі - складський комплекс «Н-1» загальною площею 585,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, до якого ввійшли: цегляний КПП - магазин «А-1» , цегляний склад «Д-1», цегляний гараж зі складом «Е-1», цегляний КПП «Є-1», цегляна механічна майстерня «Ж-1», цегляна заправочна «З-1», цегляний гуртовий склад «Ї-1», цегляна насосна «Й-1», цегляний цех розливу питних і мінеральних вод «К-1», теплиця з металевих рам «Л-1», цегляний овочевий склад «М-1», цегляний склад тари «Н-1», цегляний свинарник «О-1», цегляний свинарник «П-1», цегляний ветпункт «Р-1», цегляна столярна майстерня «Т-1», цегляний склад будматеріалів «Х-1», цегляний телятник «Ц-1», цегляна вбиральня «Ш», кондитерський цех (незавершене будівництво 5% готовності) «Щ», цегляна прохідна (незавершене будівництво 82% готовності) «Ю», дерев'яна вбиральня «Щ/1» (а.с.10-11 т.1).

Як зазначено у вказаному договорі (п.3) відчужене до підписання цього договору знаходилось в оренді покупця на підставі договору оренди від 06.08.2003 р. і продаж майна вчинено за 59 682 грн. (п.5).

Відповідно до квитанції № 2 від 24 січня 2007 року, виданою Львівським Центральним відділенням «Промінвестбанку», кошти в сумі 59 682 грн. були перераховані покупцем концерну «Військторгсервіс», який прийняв ці кошти.

Відповідно до зазначеного Договору, укладаючи цей Договір від імені Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» діяв ОСОБА_6 на підставі довіреності посвідченої нотаріусом від 26.12.2006 р., а дозвіл на відчуження зазначеного майна був наданий головним Управлінням торгівлі тилу міністерства оборони України 15 грудня 2004 року (а.с. 215 т.1).

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_6 був наділений повноваженнями на вчинення спірного правочину, діяв він в межах наданих йому повноважень, а після укладення спірного договору кошти від реалізації майна були прийнятті концерном «Військторсервіс», обліковані, що свідчить про схвалення в подальшому довірителем укладеного представником в його інтересах правочину.

Посилання апелянта на те, що на час вчинення спірного договору було припинено діяльність Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України, а дозвіл на відчуження від 15.12.2004 р. втратив чинність, оскільки такий був наданий на підставі довіреності від 04.10.2004 р., яка згодом була скасована окремим дорученням Міністра Оборони України, є безпідставним виходячи з наступного.

З Наказу Міністра оборони України № 47 від 31.01.2006 р. «Про реорганізацію Головного управління тилу Міністерства оборони України» вбачається, що міністром наказано до 01 квітня 2006 р. реорганізувати Головне управління тилу МОУ шляхом приєднання до державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс», яке, відповідно до п. 2 цього наказу, є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу МОУ (а.с.12 т.1).

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Головне управління торгівлі тилу Міністерства оборони України було зареєстроване 14.09.1999 року, а державну реєстрацію припинення юридичної особи проведено 15 грудня 2008 року, номер запису 10731120003009113, про що зазначено державним реєстратором (а.с.14 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі припинення юридичної особи.

Довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_6, була посвідчена нотаріально 26 грудня 2006 року, недійсною вона не визнавалась та не була відкликаною, відтак була чинною на час вчинення спірної угоди.

Посилання апелянта на те, що відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 р. «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності», відчуження майна здійснюється за згодою відповідного суб'єкта управління майном за погодженням з Фондом державного майна, також є безпідставним, оскільки зазначена постанова Кабінету Міністрів України прийнята після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу і, відповідно до тексту постанови Кабінету Міністрів України та ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі, зворотної дії немає.

Крім того, встановлено, що Міністерство оборони України довіреністю від 04 жовтня 2004 року уповноважило начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_7 на надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволів) на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського віддання. Такий дозвіл ОСОБА_7 надав на реалізацію зазначеного вище майна Управлінню торгівлі західного оперативного командування під час дії його довіреності. А те, що окремим дорученням Міністр оборони України вважав довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони прав здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився, недійсними, не може свідчити про втрату чинності дозволу на відчуження спірного майна.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.