Ухвала суду № 42512576, 21.01.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6221/14 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/999/15 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Монастирецького Д.І., Шеремети Н.О.,

секретаря- Матяш С.І.,

з участю представника апелянта - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_14.,

треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб :ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_6

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. В процесі розгляду справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначає, що суд не врахував той факт, що від імені ОСОБА_7, згідно доручення діє її син ОСОБА_5, який фактично надавав позику і отримував кошти по поверненню позики. ОСОБА_5 вказав це і у своїх розписках від 13.06.2014 року, в яких зазначив, що отримав кошти по погашенню боргу та діє від імені своєї матері, дає згоду на проживання у АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та її неповнолітній донці. Крім того, кошти за домовленістю з ОСОБА_5 пересилалися і на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» його другій дружині ОСОБА_8. Суд не викликав та не допитав в судовому засіданні в якості свідків, а ні ОСОБА_8, а ні ОСОБА_5 і ОСОБА_3 Судом також проігноровано письмове пояснення ОСОБА_4, в якому він розписав схему надання позики та її погашення. Позики не існує і не існувало, оскільки позивачем не надано жодних доказів в підтвердження цього.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4, в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, представника відповідача ОСОБА_14. та третьої особи ОСОБА_5 проти мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту суб»єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений в ст. 16 ЦК України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Встановлено, що 20 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів, а саме 51 800 доларів США, які ОСОБА_4 повинен був повернути до 20.11.2011 року.

Згідно договору іпотеки нерухомого майна від 20.06.2011 року, ОСОБА_3 було прийнято в іпотеку від ОСОБА_6 від імені якої діяв її батько ОСОБА_4, згідно доручення, посвідченого 20.06.2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за № 461, з метою забезпечення належного виконання за договором позики грошових коштів від 20.06.2011 року, квартиру АДРЕСА_1.

Також встановлено, що 12.08.2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, було посвідчено заяву ОСОБА_3, якою остання дала свою згоду на перехід права власності на спірну квартиру на ОСОБА_3 з метою задоволення вимог останнього (іпотекодержателя) в порядку позасудового врегулювання спорів за неповернення позики.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався приписами ст. 1046 ЦК України , відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Одним з видів забезпечення зобов'язання в тому числі і грошового є застава, яка, згідно вимог ст. ст. 572, 575 ЦК України полягає в тому, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Окремим видом застави є іпотека, тобто застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, 24.01.2012 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нормального округу ОСОБА_11 із заявою про передачу ОСОБА_6 заяви про не виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором позики від 20.06.2011 року та попереджено про майбутнє задоволення вимог в позасудовому порядку шляхом перереєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_3 в порядку, визначеному п. 6. 6. договору іпотеки від 20.06.2011 року.

Вказана заява була передана ОСОБА_6 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 листом за вих. № 3/02-24 від 24.01.2012 року, а у зв'язку з непогашенням заборгованості, 01.03.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було видано свідоцтво про передачу та отримання вказаної вище заяви.

П. 2.7 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), визначено перелік документів, що подається для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

05 березня 2012 року право власності на вказане майно було зареєстроване за позивачкою, про що ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» видано витяг про реєстрацію права власності за №33389568.

В подальшому, 20 березня 2013 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було видано витяг з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

Таким чином, суд першої інстанцій прийшов до вірного висновку, що право власності ОСОБА_3 набуто законно, з дотриманням порядку та процедури, визначеної законом, підстав для скасування його державної реєстрації позивачем не наведено, а судом не здобуто, і тому така позовна вимога до задоволення не підлягає.

Відсутні в матеріалах справи докази та не подані такі судам першої і апеляційної інстанції, які б давали правові підстави для задоволення позовної вимоги про реєстрацію квартри АДРЕСА_1 у м. Львові на ім»я неповнолітньої дочки позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи квитанцій та розписок, такі свідчать про грошові розрахунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в той час як доказів повернення коштів ОСОБА_3 позивачем суду не надано, а тому суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача про повернення позики, а відтак і про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації на квартиру та проведення такої реєстрації на неповнолітню дитину позивачки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином, кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у їх сукупності, встановлених судом обставин справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення та скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.п.1,4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Монастирецький Д.І.

Шеремета Н.О.