Рішення № 42512054, 28.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/366/15 Головуючий у 1 інстанції Калабухова О.А.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В позові зазначала, що починаючи з жовтня 1999 року по вересень 2006 року вона проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 Спільне життя у них не склалося та вони припинили сумісне проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства.

Від сумісного проживання вони мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею. Питаннями утримання, виховання та розвитком дитини ОСОБА_3 не турбувався, не надавав матеріальної допомоги, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02.04.2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 400 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення ним повноліття.

ОСОБА_3 протягом часу починаючи з 12 лютого 2013 року по сьогоднішній день періодично не сплачує аліменти на утримання свого неповнолітнього сина, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів.

У відділі ДВС Веселівського РУЮ Запорізької області їй було видано Довідку-розрахунок заборгованості з аліментів за період з лютого 2013 року по квітень 2014 року від 27.05.2014 року № 24065, якою визначено загальну суму заборгованості по несплаті аліментів у розмірі 2 546 грн. 63 коп.

Крім того, п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року за № 3 роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З практики Верховного суду України випливає, що оскільки відповідач протягом восьми місяців не сплачує аліменти, внаслідок чого виникла не мала заборгованість, виключно з вини відповідача, позивач як одержувач аліментів на неповнолітню дитину, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

При таких обставинах, вимога про стягнення з особи неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати заборгованості по аліментам на підставі ст. 196 СК України, не входить до переліку вимог, що передбачені ч. 1 ст. 20 СК України на яких поширюються строки позовної давності встановлені Цивільним кодексом України, зокрема і строки, що передбачені ч. 2 ст. 258 ЦК України, а саме спеціальна позовна давність (скорочена) в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких умов, неустойка (пеня) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в період часу починаючи з 19 лютого 2013 року по 18 серпня 2014 року становить 12 663 грн. 13 коп.: всього за 10 місяців 2013 року - заборгованість по неустойці 10 399 грн. 13 коп.; всього за 4 місяці 2014 року - заборгованість по неустойці 2 264 грн. 00 коп.

Посилаючись на викладені обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 12 663,13 грн. судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 12 663,13 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав..

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення у повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що з жовтня 1999 року по вересень 2006 року сторони проживали у цивільному шлюбі. Від сумісного проживання мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02.04.2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 400 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення ним повноліття.

ОСОБА_3 протягом часу починаючи з 12 лютого 2013 року по сьогоднішній день періодично не сплачує аліменти на утримання свого неповнолітнього сина, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів.

Згідно довідки ДВС Веселівського РУЮ Запорізької області розмір заборгованості з уплати аліментів за період з лютого 2013 року по квітень 2014 року складає 2 546 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

За вимогами ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи та обґрунтовано, виходячи зі змісту ст. 196 СК України та відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України встановив факт заборгованості відповідача за аліментами й наявність його вини у її виникненні та наявність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

За змістом наведеної норми права, оскільки аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Проте, колегія суддів при визначенні розміру неустойки, яка має бути стягнута з відповідача виходить з наступного.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

За змістом частини 2 статті 196 СК України суду надано право зменшити неустойку з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, який допомагає своїй матері похилого віку, а також з урахуванням розміру його доходу, витрат та розміру неустойки, який значно перевищує суму заборгованості по аліментам, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, якими є справедливість та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), зменшити суму неустойки ( пені) до 2000 грн.

Таким чином суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не врахував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 309 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення у частині розміру стягнутої з ОСОБА_3 пені підлягає зміні, зменшивши його розмір до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

В ИР І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2014 року у цій справі змінити в частині стягнення розміру пені, зменшивши його до 2000( двох тисяч) грн. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: