Рішення № 42511558, 15.01.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5246/14-ц

Провадження № 2/333/51/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрієвої М.М.,

при секретарі Пасюті К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПРАВЕКС - БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Управління державної міграційної служби України у Запорізькій області, Управління опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПРАВЕКС - БАНК» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне.

Між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний

договір № 2826-019/06Р від 20 жовтня 2006 року. Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» перейменований у Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», який є правонаступником АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», про що свідчить статут Банку, зареєстрований 19.09.2009 року Печерською районною державною адміністрацією міста Києва. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у іноземній валюті на загальну суму 47000 доларів США у строк з 20 жовтня 2006 року до 20 жовтня 2027 року зі сплатою 12% річних, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно із умовами даного договору у повному обсязі. Відповідно до п.п. 4.1.,4.2. Кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом щомісячно до «10» числа наступного місяця рівними частинами у сумі 187 доларів США. 20.10.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 2826-019/06Р відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на правівласності нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.У забезпечення за виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 2826-019/06Р від 20 жовтня 2006 рокудоговору, відповідно до якого, ОСОБА_2 зобов'язалась нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1 Зобов'язання боржниками не виконуються належним чином, своєчасно кредит та відсотки за користування ними не сплачуються. У зв'язку із чим станом на 31.10.2013 року за боржниками утворилась заборгованість у розмірі 63479 доларів США 94 центи, з яких: заборгованість за кредитом - 42325 доларів США 00 центів, що еквівалентно 338176,75 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 3589 доларів США 00 центів, що еквівалентно 28676,11 гривень; відсотки за користування кредитом - 15510 доларів США 93 центи, що еквівалентно 123932,41 гривень; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 2055 доларів США 00 центи, що еквівалентно 16419,45 гривень, що у гривневому еквіваленті станом на 31 жовтня 2013 року за курсом НБУ (1 долар = 7 гривень 99 копійок) становить 507204 гривні 72 копійки. У зв'язку з викладеним, просять суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 507204, 72 гривень на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмету іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної експертом відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність; виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_1, разом із неповнолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та іншими мешканцями, що зареєстровані у квартирі квартиру АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати.

Представник позивача ПАТ КБ «ПРАВЕКС - БАНК» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача ПАТ КБ «ПРАВЕКС - БАНК», підтримав викладене в позовній заяві, наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце слухання справи неодноразово повідомлялися своєчасно та належним чином, однак у судове засідання не з'явилися, жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в інтересах дитини проти позову заперечують.

Третя особа Комунарський районний відділ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі, заперечень щодо позову не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2826-019/06Р, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 47000 доларів США, строком до 20.10.2027 року зі сплатою 12% річних.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2826-019/06Р від 20 жовтня 2006 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 2826-019/06Р від 20.10.2006 року, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 передала в іпотеку житлове приміщення, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.

У порушення вимог кредитного договору № 2826-019/06Р від 20 жовтня 2006 року ОСОБА_1 зобов'язання не виконує, внаслідок чого станом на 31.10.2013 року виникла заборгованість, яка складає 63479 доларів США 94 центи, з яких: 42325 долари США - заборгованість за кредитом, 3589 долари США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 15510 доларів США - відсотки за користування кредитом, 2055 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, що у гривневому еквіваленті на 31.10.2013 року за курсом НБУ складає 507204 грн. 72коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вимога про повернення суми кредиту в повному обсязі в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, з попередженням, що у разі невиконання цієї вимоги банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, тому у вказаний строк вимагає добровільно звільнити квартиру, була направлена банком на ім'я відповідачів на зазначену у договорі адресу рекомендованим листом.

За змістом ч.ч. 2,3 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена ч. 1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст. 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитним правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

У п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39,40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із жилого будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таке попередження має бути після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення. Тільки після цього всі мешканці зобов'язанні на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений законом строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Оскільки такого рішення не приймалось, та вимога мешканцям не направлялась, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

03.06.2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно із п. 1.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В даному спірному випадку, відповідач ОСОБА_1 отримала споживчий кредит в кредитній установі - резидента України в іноземній валюті, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 є постійним місцем реєстрації та проживання відповідача, що підтверджується відповіддю на запит, предмет іпотеки має загальну площу 68,51 кв.м., а також відповідач не має у власності іншого нерухомого майна, про що вказано у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.01.2015 року.

З наведеної вище сукупності обставин справи вбачається, що на звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 розповсюджується мораторій згідно Закону України № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.

Відносно позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 судом встановлено наступне.

20 жовтня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2826-019/06Р від 26.10.2006 року в забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 2826-019/06Р, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед Кредитором.

При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до ст. 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена. (п. 23 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Позивач просить солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 2826-019/06Р від 26.10.2006 року в розмірі 507204 гривні 72 копійки шляхом стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Суд не може самостійно вийти за межі заявлених вимог. Суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. При заявлені таких вимог одночасно суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення (п. 42 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»). Але у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити з наведених вище підстав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають присудженню документально підтверджені судові витрати в розмірі 3654 гривні.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 550, 551, 610, 617, 629, 1054 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, Законом України № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «ПРАВЕКС - БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Управління державної міграційної служби України у Запорізькій області, Управління опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості, що утворилася за кредитним договором № 2826-019/06Р від 20.10.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1, станом на 31.10.2013 року у розмірі 63479,94 доларів США, що еквівалентно 507204,72 гривні звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмету іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної експертом відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

В порядку ст. 217 ЦПК України рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити виконанням на час дії Закону України від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС - БАНК» судовий збір в розмірі 3654 гривні.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва