Вирок № 42511071, 12.01.2015, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1949/13-к

Провадження № 1-кп/314/3/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Мануйлової Н.Ю.,

запасного судді: Галянчук Н.М.,

за участі секретаря: Жарковської Т.О.,

Тарасової О.М.,

Пакуло В.С.,

Чистякової К.С.,

прокурора: Парфенова Р.Г.,

Моніна І.В.,

потерпілих: ОСОБА_5.,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представника потерпілого ОСОБА_5-

адвоката ОСОБА_9,

обвинувачених: ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

захисників обвинувачених-адвокатів: ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

ОСОБА_15,

ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42013080210000003 від 18 січня 2013 року відносно:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, зареєстрований: АДРЕСА_1, раніше не судимий;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Уральське Вільнянського району, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с.Люцерна Вільнянського району, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, зареєстрований: АДРЕСА_3, раніше не судимий,

які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.28 ч.2 ст.365, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28 ч.3 ст.365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.162, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області №287о/с від 18.08.2011 ОСОБА_10 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області №247о/с від 19.07.2011 ОСОБА_11 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області №247о/с від 19.07.2011 ОСОБА_12 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Перебуваючи на вказаних посадах ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» були працівниками правоохоронного органу.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, займаючи зазначені посади у правоохоронному органі, постійно виконували функції представника влади та у відповідності до ч.1 Примітки до ст.364 КК України були службовими особами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міліцію», міліція виконує свої завдання неупереджено у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від їх соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

14.01.2013 о 16 годині 10 хвилин ОСОБА_10, спільно з оперуповноваженим СКР Вільнянського РВ ОСОБА_12 під час здійснення дій, спрямованих на встановлення осіб, які вчиняють крадіжки на території Вільнянського району, з метою штучного покращення показників роботи з розкриття злочинів, пов'язаних з таємним викраденням невстановленими особами на території Вільнянського району майна громадян, на службовому автомобілі «Таврія», державний номер НОМЕР_3, під загрозою застосування насильства доставив ОСОБА_7 до службового кабінету №3, на другому поверсі приміщення Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, розташованого за адресою: Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 17.

Після того, як ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_5 нібито переховується на горищі свого будинку, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_11, посадили ОСОБА_7 до службового автомобіля «Таврія», державний номер НОМЕР_3, та поїхали до помешкання ОСОБА_5, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, де не виявили останнього.

15.01.2013 о другій половині дня ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, будучи оперуповноваженими СКР Вільнянського РВ ГУМВС України в області, маючи намір, спрямований на штучне покращення показників роботи шляхом застосування насильства та погроз його застосування, виконуючи доручення слідчого СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в області ОСОБА_19 від 15.01.2013, надане у кримінальному провадженні №12012080210000287 від 14.12.2012 за ч.3 ст.185 КК України за фактом крадіжки невстановленими особами майна ОСОБА_20 з території домоволодіння АДРЕСА_5, щодо перевірки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на причетність до вчинення зазначеного злочину та їх опитування з обставин події, на службовому автомобілі «Таврія», державний номер НОМЕР_3, приїхали до будинку АДРЕСА_4, у якому мешкає ОСОБА_5

Після цього, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом зламу замку незаконно проникли у вказане домоволодіння, відшукали ОСОБА_5 та із застосуванням насильства, яке полягало у нанесенні ударів та заведенні рук за спину, вивели його без верхнього одягу та взуття з вищевказаного будинку, посадили до автомобіля «Таврія» та відвезли ОСОБА_5 у лісосмугу, розташовану близько 1,5км від с.Українка Вільнянського району та 300 метрів до «басейну» - водонакопичуваної ями для зрошення полів.

Крім того, 15.01.2013 близько 17 години ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, виконуючи доручення слідчого СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в області ОСОБА_19 від 15.01.2013, надане у кримінальному провадженні №12012080210000287 від 14.12.2012 за ч.3 ст.185 КК України за фактом крадіжки невстановленими особами майна ОСОБА_20 з території домоволодіння АДРЕСА_5, щодо перевірки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на причетність до вчинення зазначеного злочину та їх опитування з обставин події, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на штучне покращення показників роботи, на службовому автомобілі «Таврія», приїхали до будинку АДРЕСА_6, де мешкає потерпілий ОСОБА_7, де ОСОБА_11 та ОСОБА_12, шляхом застосування насильства та погроз його застосування, вивели ОСОБА_7 з будинку та посадили до вищевказаного автомобіля, у якому перебував ОСОБА_21 та потерпілий ОСОБА_5

Продовжуючи свої злочинні дії, 15.01.2013 о 18 годин 07 хвилин ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доставили ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до службового кабінету №3 Вільнянського РВ ГУМВС України в області, де, перевищуючи свої службові повноваження, у порушення вимог ст.14 Закону України «Про міліцію», незаконно застосували до потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 спеціальний засіб - наручники, надівши їх на праву руку ОСОБА_7 та ліву руку ОСОБА_5, тим самим прикувавши їх один до одного, та, застосовуючи погрози застосування насильства, вимагали зізнання у вчиненні крадіжок на території Вільнянського району.

Після цього ОСОБА_10, порушуючи вимоги ст.5 Закону України «Про міліцію» та ст.29 Конституції України, явно перевищуючи свої службові повноваження, незаконно утримували потерпілого ОСОБА_7 проти його волі та під загрозою застосування насильства у кабінеті №3 Вільнянського РВ ГУМВС України в області до 13 годин 26 хвилин 16.01.2013 з метою його зізнання у вчиненні крадіжок на території Вільнянського району.

16.01.2013 близько 07 години 00 хвилин ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, продовжуючи свій злочинний умисел на отримання від ОСОБА_7 зізнання у вчиненні ним крадіжок, перевищуючи свої службові повноваження, із погрозою застосування насильства змусив ОСОБА_7 визнати вчинення ним ряду крадіжок на території Вільнянського району, у тому числі з домоволодіння АДРЕСА_5, після чого о 13 годині 26 хвилин його відпустили.

16.01.2013 о 15 годині 54 хвилині ОСОБА_5 до кабінету №3 Вільнянського РВ ГУМВС України в області доставив ОСОБА_11, де спільно з ОСОБА_12 погрожували застосувати насильство з метою отримання від ОСОБА_5 фіктивних доказів вчинення ним крадіжок на території Вільнянського району, в результаті чого ОСОБА_5 ще раз визнав себе винним у вчиненні крадіжки майна з домоволодіння АДРЕСА_5 та по АДРЕСА_4, та погодився на пропозицію видати своє власне майно в якості того, що він нібито викрав на території Вільнянського району.

16.01.2013 близько 20 години після визнання ОСОБА_5 вини в результаті погроз застосування до нього насильства у вчиненні крадіжок з домоволодіння АДРЕСА_5 та по АДРЕСА_4, та згоди на пропозицію видати своє власне майно, у якості того, що він нібито вкрав на території Вільнянського району, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за участю слідчого СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_22 вилучили з будинку ОСОБА_5 його особисті речі: радіоприймач, каструлю, сковорідку, попільничку, електропіч, шкатулку, розвідний ключ, напилок, відкрутку, кувалду, кирку та лопату.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 винними себе визнали частково, а саме, в незаконному приводі потерпілого ОСОБА_5 до Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, а також в перевищенні влади, яке виразилося грубій та нетактовній поведінці по відношенню до потерпілих. Факт нанесення побоїв, застосування спеціальних засобів заперечили.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що 14.01.2013 на мобільний телефон ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_20 і повідомила, що сусід ОСОБА_23 розказав, що хтось був у неї у дворі, він має підозру щодо двох людей. Він та ОСОБА_12 допитали ОСОБА_23, під його опис підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Після допиту вони поїхали до ОСОБА_7 і він зізнався у скоєнні крадіжки. До райвідділу ОСОБА_7 їхав добровільно. 14.01.2013 завдання на перевірку не було, але вони користувалися Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про міліцію». При цьому зазначив, що ніяких показників по розкриттю злочинів не існує.

14.01.2013 та 15.01.2013 до потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 спецзасоби не застосовувалися, оскільки в кабінеті їх не було. Спецзасоби, в тому числі наручники та гумовий кийок, видаються під розпис, про це зазначається в спеціальному журналі. Однак такої відмітки в журналі про видачу спецзасобів не існує.

15.01.2013 було доручення слідчого перевірити на причетність до скоєння крадіжки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 15.01.2013, приблизно після обіду він, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 приїхали до будинку ОСОБА_5, представилися та запитали дозволу увійти до будинку. З дозволу ОСОБА_24 ввійшли до будинку, почули звук з кімнати, що знаходилася справа від вхідних дверей, там за диваном був ОСОБА_5, витягали його силоміць, проте не били. Він не хотів їхати до райвідділу, тому вивели його під руки та посадили до машини. Разом поїхали в с.Новогуполівка, де жив ОСОБА_7, до будинку, на який показав ОСОБА_5. Дочекалися, коли прийде б.ОСОБА_56, поспілкувалися з нею і з її дозволу зайшли до будинку. Вийшли вже із ОСОБА_7 і поїхали до райвідділу. До лісосмуг біля с.Українка, а також на ставок біля с.Біляївка вони не заїжджали.

У райвідділі допитували ОСОБА_7 та ОСОБА_5, кричали на них, проте не били. Потерпілі зізналися у скоєнні крадіжки.

Потім ОСОБА_5 відпустили, а ОСОБА_7 попросився залишитися переночувати у райвідділі біля актового залу. Він відповів, що такі питання не вирішує, потрібно докласти про це черговому.

16.01.2013 він поїхав додому, тому не знає, чи перебував ОСОБА_5 у райвідділі. В огляді домоволодіння ОСОБА_5 він участі не брав.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив суду, що 14.01.2013 він знаходився в райвідділі, начальник карного розшуку наказав йому допомагати ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в розкритті злочину. Перевірка проводилася за дорученням слідчого.

14.01.2013 він не перебував в будинку ОСОБА_5, а тільки відвозив ОСОБА_7 додому.

15.01.2013, о другій половині дня вони приїхали до будинку ОСОБА_5, ОСОБА_24 сказала, що ОСОБА_5 немає вдома та дозволила їм зайти до будинку. Вони почули звуки за дверима, зайшли до кімнати, витягли з-за дивана ОСОБА_5 на вулицю і посадили в машину. ОСОБА_24 винесла одяг та взуття. Потім поїхали до с.Новогупалівка, де ОСОБА_5 показав на будинок, в якому проживав ОСОБА_7 У кімнаті за шафою ховався ОСОБА_7, фізичну силу до нього не застосовували.

Вважає, що ОСОБА_5 скаржився на працівників міліції, щоб уникнути відповідальності.

Також, ОСОБА_11 заперечив наявність у нього спецзасобів у вигляді наручників та гумового кийка, оскільки їх йому не видавали, в журналі видачі спецзасобів така відмітка відсутня.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що 14.01.2013 йому зателефонувала бабуся, яка доглядає за будинком по АДРЕСА_5 і повідомила, що сусід ОСОБА_23 бачив двох людей біля будинку, один з яких колись жив по АДРЕСА_5. Дізналися, що це ОСОБА_7, поїхали до нього, поспілкувались, той зізнався в крадіжці. На підставі цієї інформації він написав рапорт. Станом на 14.01.2013 доручення слідчого на проведення перевірки не було, проте на оперативній нараді усно було надано таке доручення.

14.01.2013 поїхали до будинку ОСОБА_5, де знаходився ОСОБА_7, він добровільно вийшов і поїхав з ним та ОСОБА_10 до райвідділу. У кабінеті запитували ОСОБА_7, де знаходиться ОСОБА_5

Також, 14.01.2013 возили ОСОБА_7 до ОСОБА_23, який підтвердив, що це був ОСОБА_7

15.01.2013 о другій половині дня поїхали до будинку ОСОБА_5, усно представилися, посвідчення не показували. ОСОБА_24 сказала, що ОСОБА_5 немає вдома. Зайшли в будинок, двері не ламали. ОСОБА_5 не хотів з ними їхати, його вивели з будинку і посадили до машини.

Приїхавши до будинку б.ОСОБА_56, зайшли до нього разом з нею. Відшукавши ОСОБА_7, вивели його з будинку і поїхали разом до райвідділу. На ставок в с.Біляївка не заїжджали.

Також пояснив, що спецзасобів до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вони не застосовували, оскільки їх не отримували. Коли ОСОБА_7 15.01.2013 пішов з райвідділу, йому не відомо.

16.01.2013 він, ОСОБА_11 та слідчий ОСОБА_22. виїжджали до будинку ОСОБА_5 проводити виїмку вкрадених предметів. ОСОБА_5 сам називав ці предмети і добровільно їх видавав.

Необхідності застосовувати фізичну силу не було, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 добровільно зізналися у злочині.

Також зазначив, що спецзасоби видаються під розпис. У наряді 15.01.2013 він не був, тому спецзасоби йому не видавалися.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 своєї вини у застосуванні насильства до потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а також у порушенні недоторканості житла, їх вина підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що відмовляється від своїх показань, наданих під час проведення досудового розслідування щодо вчинення з боку обвинувачених фізичного насильства. Такі показання він надав під тиском ОСОБА_5, який йому погрожував. Він взагалі не хотів їхати до прокуратури, його змусив це зробити працівник внутрішньої безпеки, який приїхав за ним і відвіз до прокуратури на автомобілі «Нива». ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ні його, ні ОСОБА_5 не били, на ставок не вивозили. Все це вигадав ОСОБА_5, він дзвонив йому на мобільний телефон ще з лікарні, розповідав, що і як треба казати, при цьому погрожував. Такі погрози він сприймає реально, оскільки ОСОБА_5 не раз хвалився своїми зв'язками та погрожував його «зарити».

14.01.2013 він знаходився в будинку сім'ї ОСОБА_5, коли до їхнього двору підійшла незнайома йому дівчина та покликала ОСОБА_5, але той відмовився виходити. ОСОБА_24 побачила машину з «синіми» номерами і ОСОБА_5 сховався в кімнаті матері. Після цього до будинку зайшли ОСОБА_10 та ОСОБА_12, спитали, де знаходиться ОСОБА_5. Не знайошовши його, попросили його проїхати з ними, пояснивши, що потрібна допомога.

Він разом з міліціонерами сів в машину, й вони поїхали до с.Матвіївка. Зупинившись біля одного з будинків, міліціонери покликали господаря, якого називали «дядя ОСОБА_57», запитали в нього: «Це він?». Чоловік відповів: «Так, це він був разом з ОСОБА_5». Після цього на машині міліціонери відвезли його до райвідділу, де записали до журналу і відвели до кабінету №3 на другому поверсі.

Там почали розпитувати, де знаходиться ОСОБА_5, він відповів, що на горищі, а насправді знаходився у матері в кімнаті під замком. Потім до кабінету зайшов ОСОБА_11, і всі вчотирьох поїхали за ОСОБА_5. Вони зайшли в будинок, двері не виламували, шукали ОСОБА_5, перевернули все в будинку. Потім поїхали до буд.АДРЕСА_7, де на той час він проживав, подивилися, чи немає там ОСОБА_5. Потім ОСОБА_10 дав йому телефон і сказав подзвонити ОСОБА_5. Коли додзвонився, ОСОБА_5 почав ображати, казав, що він «мусарський». Знов поїхали до будинку ОСОБА_5, залишили машину і пішли до ОСОБА_5, а він збіг з машини. Коли йшов додому, впав на залізничних рейках та вдарив ногу, синці на нозі в нього з'явилися через падіння.

15.01.2013 ввечері вони знов приїхали до будинку ОСОБА_26, у якої він тоді проживав. Він знаходився в будинку, і почув голоси, хтось попросив, щоб б.ОСОБА_56 впустила їх до будинку поговорити з ОСОБА_7. Вона впустила їх, і ОСОБА_12 з ОСОБА_11 знайшли його за шафою, де він переховувався, бо боявся через свій побіг з машини. Коли витягували із-за шафи, ОСОБА_11 два рази вдарив його. Потім вивели, посадили до машини, де вже сидів ОСОБА_5, і поїхали до райвідділу. Завели їх до кабінету №3, ображали, лихословили, пристебнули їх один до одного наручниками, проте не били. Пояснили, що на АДРЕСА_5 в ніч з 13 січня на 14 січня обікрали будинок. В цю ніч він з ОСОБА_5 ходив посівати в с.Матвіївка, ОСОБА_5 боявся ходити один, оскільки в нього багато ворогів, люди погано ставилися до нього через те, що він колись був позаштатним співробітником міліції.

Під впливом погроз він підписав документи, в яких зізнався у крадіжці, хоча її не скоював. Близько 21-00 ОСОБА_5 відпустили, а він залишився ночувати в кабінеті, разом з ним там ночував і ОСОБА_10, який чергував. Зранку 16 січня він підписав ще якісь документи. Чув, як сказали, що ОСОБА_5 пішов скаржитися.

16.01.2013 його відпустили близько13-00год. і вже о 14-00год. він був у б.ОСОБА_56.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 14.01.2013 ОСОБА_27 викликала його на розмову, з ким не сказала. Дружина побачила червону «Таврію» з синіми номерами, і він сховався в кімнаті матері. Троє співробітників міліції зайшли до будинку, він чув, як совали речі, намагалися зайти до закритої кімнати. У вікно бачив, що вийшли разом з ОСОБА_7, розмовляли з ним і повезли його до райвідділу. Після цього він через городи побіг до сусідки, пробув там до 23-00 год.

15.01.2013 він з дружиною повертався від сусідки і зустрілися з ОСОБА_27. Через 15 хвилин приїхали міліціонери. ОСОБА_11 вибив двері, підняв хлопчика інваліда з ліжка і кинув на підлогу, обшукали весь будинок.

Він знаходився в кімнаті матері, міліціонери зламали міжкімнатні двері, сказали йому, щоб він вийшов, треба поговорити. Він сам вийшов із-за дивана і міліціонери почали його бити. ОСОБА_11 вдарив у живіт, інші також вдарили декілька разів. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заламали руки та вивели з будинку, при цьому ОСОБА_11 поклав свої пальці до його рота, відтягуючи нижню щелепу донизу. Він був без верхнього одягу та без взуття. ОСОБА_10 сказав дружині, щоб вона винесла куртку та взуття. ОСОБА_11 бив його в машині, а ОСОБА_10 сказав, що зараз він у всьому зізнається.

По дорозі до Вільнянського РВ машину зупинили за 1,5км від с.Українка в лісопосадці. Вивели з машини і били всі втрьох, в тому числі і ногами, по різним частинам тіла, окрім обличчя, вимагали зізнатися в крадіжці. Після побиття ОСОБА_10 наказав встати, відійти від машини та лягти в сніг обличчям донизу, витягнувши руки в сторону. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тримали за руки, а ОСОБА_12 сів в машину та наїхав на нього переднім колесом на плече, а саме, на лопатку, він відчув сильний нестерпний біль. Після цього він встав, надягнув курточку і міліціонери знов почали його бити на протязі хвилин 20. В лісопосадці всього пробули 1,5 години, били весь час, робили три перерви по 10 хвилин, бо міліціонери втомлювалися бити.

Потім поїхали до с.Новогупалівка, довго стояли під будинком, чекали, коли з нього піде б.ОСОБА_56. Дочекавшись, перелізли через паркан і хотіли вибити двері. Потім бачив, як витягли з будинку ОСОБА_7, посадили до машини і били його в машині. Після цього поїхали на ставок в с.Біляївка, де всі втрьох близько 30 хвилин били ОСОБА_7, а він сидів в машині.

Потім відвезли його і ОСОБА_7 до райвідділу, записали до журналу і відвели до кабінету №3. Там надягли на них наручники, били і примушували зізнатися в крадіжці. Били спочатку руками та ногами, а потім ОСОБА_10 дістав гумовий кийок із сейфу та вдарив його по ногам. Потім ОСОБА_11 взяв кийок за кінці двома руками та вдарив у живіт, після чого він втратив свідомість. ОСОБА_10 полив на нього воду і сказав підніматися. Потім знову почали бити руками та ногами. В наручниках він був приблизно 3 години. Потім його відпустили близько 21-45 год., наказали прийти наступного дня. Він розписався в журналі, що претензій не має, оскільки його не випустили б з райвідділу. Оскільки в цей час автобуси вже не ходили, він пішов пішки додому, дорогою втрачав декілька разів свідомість. Додому прийшов після опівночі.

16.01.2013 він попросив дружину подзвонити ОСОБА_10 і сказати, що приїде до райвідділу пізніше, а сам з матір'ю поїхав до обласного УВС у відділ внутрішньої безпеки, де написав скаргу на дії міліціонерів. Там зустрів ОСОБА_28, який поцікавився, чого він тут знаходиться.

Коли повертався із міста Запоріжжя додому на маршрутному таксі, на зупинці в с.Матвіївка його вже чекав ОСОБА_11 і ще один міліціонер. ОСОБА_11 почав бити і силою затягнув до машини. Його привезли до райвідділу, в кабінет №3, погрожували, залякували і він підписав два пояснення про те, що скоїв ряд крадіжок.

Після цього його відвезли на пункт прийому металобрухту в с.Новогупалівка, в сільраду за характеристикою та довідкою про склад сім'ї. Потім приїхали до слідчого в райвідділ і звідти поїхали додому проводити виїмку речей. Він видав лопату, ключ, кувалду, електропіч, каструлю, шкатулку з само різами. Всі ці речі були його. Слідчий склав протокол, були поняті.

17.01.2013 їздив до Вільнянського РВ, привіз копію паспорта, ОСОБА_11 зняв відбитки пальців, фотографував.

Після приїзду додому йому стало зле, він ліг на диван та більше не вставав. Наступного дня йому стало ще гірше, він втратив свідомість. Прокинувся вже в реанімації.

Також ОСОБА_5 пояснив, що на протязі останніх років контактував з начальником кримінальної міліції, співпрацював с працівниками Вільнянського РВ з приводу оперативних закупок. Ховався від міліціонерів тому, що його дружина ОСОБА_24 повідомила, що коли їздила із ОСОБА_7 до КВІ відмічатися (у ОСОБА_7 умовний строк), то випадково побачила документ про те, що він, ОСОБА_5, «в разработке».

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_30 пояснила, що 14.01.2013 вона повернулася з роботи додому. Після того, як ОСОБА_5 відмовився вийти до невідомих людей на прохання ОСОБА_30, до її будинку прийшли міліціонери та почали шукати ОСОБА_5, перевернули всі речі, кинули на підлогу хвору дитину. Після цього вивели з будинку ОСОБА_7, а в цей час ОСОБА_5 побіг ховатися до сусідки.

Ввечері знов приїжджали міліціонери, шукали ОСОБА_5 до 22-00 години. ОСОБА_10 сказав, що все нормально, винен у крадіжках ОСОБА_7

15.01.2013 вони прийшли знову, вибили вхідні двері ногою, а на дверях, що ведуть до її кімнати, «фомкою» зламали замок. Вхідні двері вибивав ОСОБА_11. Потім, 18.01.2013 її сусід ремонтував двері.

Коли знайшли в її кімнаті ОСОБА_5, то почали силоміць витягати його із-за дивану. Потім били його в будинку і, заламавши руки, вивели без верхнього одягу та взуття на вулицю, посадили до машини і поїхали.

Вона пішла в ніч на роботу, ОСОБА_24 та ОСОБА_5 подзвонили їй після опівночі, ОСОБА_24 сказала, що ОСОБА_5 дуже сильно побили.

Наступного дня вона разом з ОСОБА_5 поїхала до м.Запоріжжя в управління внутрішньої безпеки писати скаргу щодо незаконних дій міліціонерів. У ОСОБА_5 рука була синя, а сам був жовтого кольору. В управління були до 15-00 години, потім поїхали робити СМЕ, але цього зробити не вдалося через відсутність на направленні підпису прокурора.

Коли доїхали на маршрутці до своєї зупинки, на них там вже чекали міліціонери. З машини вибіг ОСОБА_11, завалив ОСОБА_5 та почав його бити. Потім під руки затягнув його в машину. Вона підбігла до ОСОБА_11 та намагалася відбити сина, вдарила ОСОБА_11 по голові сумкою.

Потім вона прийшла додому і разом з ОСОБА_24 та онукою поїхали скаржитися до прокуратури.

Пізно ввечері приїхали міліціонери та вилучили пічку, сковороду, лопату, сказали, що це речі, які крав ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7

Наступного дня ОСОБА_5 було погано, він не міг їсти. 17.01.2013 вона поїхала з ним до райвідділу. Його возили до скупниці метала. 18.01.2013 у ОСОБА_5 посилилися болі, йому викликали «швидку». Про діагноз дізналася вже після операції.

Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що на нього наїжджали машиною.

Від всього, що трапилося, вони живуть в тривозі, з серпня місяця ОСОБА_5 зовсім не можливо впізнати, він веде себе неадекватно.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що будинок АДРЕСА_5 належить їй, а ОСОБА_31 доглядає за ним. З її слів знає, що з будинку зникли деякі речі, тому вона і написала заяву до міліції за цим фактом. Слідчий сказав їй, що знайшли речі і треба їй їх віддати. Він привіз речі в мішку. Перелік речей співпадав з тими, що знаходились в мішку. Написала розписку, проте брати їх відмовилась, оскільки не була впевнена, що ці речі належать їй. З нею була ОСОБА_31 і вона сказала, що речі не їхні.

Свідок ОСОБА_31 пояснила суду, що з осені 2012 року приглядає за будинком по АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_20, з того часу і почалися крадіжки речей з будинку.

Коли ОСОБА_23 повідомив їй про находження на території домоволодіння ОСОБА_20,у січні 2013 року, вона подзвонила ОСОБА_20 і вони разом поїхали до Вільнянського РВ. ОСОБА_20 та їй показували речі, які знайшли, проте вони сказали, що це не їхні речі. З будинку вкрали радіоприймач, інструменти, конкретно описати їх не може, але якщо побачить, то впізнає. Показували викрутку, але це не їхня, оскільки в будинку не було викрутки з червоною ручкою.

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що проживає в с.Матвіївка. 13.01.2013 приблизно о 02 або 03 годині ночі він зайшов на кухню і побачив там ОСОБА_5 та ОСОБА_7, був дуже здивований, як вони до нього потрапили, спитав, що потрібно. Вони сказали, що треба поговорити. Він проводив їх з будинку, а на снігу побачив, що сліди вели через огорожу з будинку по сусідству АДРЕСА_5. Сказав про це сусіду ОСОБА_58, і він викликав міліцію. Цей будинок обікрали також в грудні місяці. Також пояснив, що його жінка чула, як ОСОБА_5 та ОСОБА_7 казали між собою, що вони помилились, не туди попали.

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснила, що в січні 2013 року два міліціонера привозили до неї ОСОБА_5. Він у грудні приносив їй «козла» для дров, про це вона і розповіла міліціонерам. Вона також запитала у ОСОБА_5, чи є в нього проблеми, він сказав: «Ні, там все записано, так треба» - і кивнув в бік міліціонерів. Працівники міліції сказали, що підозрюють ОСОБА_5 в крадіжці. Міліціонери не чинили на ОСОБА_5 ніякого тиску, він самостійно йшов та сів в автомобіль.

Свідок ОСОБА_33 пояснив, що 16.01.2013 їхав на маршрутному таксі і вийшов на зупинці в с.Матвіївка. Там стояла «Славута» зеленого кольору, з неї вийшли два працівника міліції, одного він знає, його прізвище ОСОБА_61, іншого не знає, він худорлявий. Також на цій зупинці вийшов ОСОБА_5 Вони сказали йому, що треба проїхати до райвідділу. ОСОБА_5 явно не хотів з ними їхати, почав щось кричати, коли він озирнувся, міліціонери піднімали його під руки. Проте він не бачив, що міліціонери його били.

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що з 2009 року ОСОБА_7 періодично жив у неї, а з 15.01.2013 повністю прийняла його жити до себе.

15.01.2013 близько 17-00 години її погукали два хлопця, сказали, що з міліції, хотіли дізнатися, де ОСОБА_7.

Коли поверталася додому, то побачила їх у дворі будинку, відчинила їм двері і впустила. Вони зайшли до спальні та побачили ОСОБА_7, який стояв буквою «О» між шафою та трильяжем. Витягли ОСОБА_7 з-за шафи,били його та потягли до машини. Вона почала плакати та просила, щоб його не били. Хлопці сказали, що ОСОБА_5 все розказав про ОСОБА_7. Потім посадили в червону «Таврію» і поїхали. Все це чула її племінниця ОСОБА_35, якій вона одразу подзвонила і не вимикала телефон. Це в них така домовленість була, що в разі незрозумілої ситуації вона буде дзвонити ОСОБА_35.

16.01.2013 ОСОБА_7 повернувся додому, сказав, що підписав заяву про те, що нібито скоїв крадіжку. З лівого боку у нього були синці.

У січні 2013 у ОСОБА_7 не було мобільного телефону, і ОСОБА_5 дзвонив на її телефон. ОСОБА_5 подзвонив і сказав, що ОСОБА_7 повинен говорити те ж саме, що і він, ОСОБА_5. Також ОСОБА_5 сказав ОСОБА_7, щоб той писав заяву на міліціонерів, а ОСОБА_7 сказав їй, що не хоче цього робити, оскільки боїться і міліцію, і ОСОБА_5 (це він казав 21.01.2013).

Після того, як він дав показання в суді, він сказав їй, що дав правдиві показання, ніхто його не бив. Також казав, що після суду його викликали до прокуратури і сказали давати такі ж показання, які раніше давав слідчому. Зараз ОСОБА_7 в неї не живе, але написав листа, що просить відпустити ОСОБА_12, ОСОБА_11 та третього, оскільки вони ні в чому не винні.

Свідок ОСОБА_35 пояснила суду, що їй відомо, що 15.01.2013 в будинку б.ОСОБА_56 знаходилися чоловіки, вона їй подзвонила і через телефонний зв'язок все було чутно. Вона чула, як кричала б.ОСОБА_56, чула штовханину.

16.01.2013 бачила ОСОБА_7, він показував їй синці на нозі. Його ОСОБА_5 просив, щоб той написав заяву і поїхав на передачу «Говорить України». ОСОБА_5 дзвонив ОСОБА_7 і на телефон б.ОСОБА_56, і на її телефон. ОСОБА_7 не хотів писати заяву, але вона, б.ОСОБА_56 та ОСОБА_5 його змусили це зробити. ОСОБА_7 ховався в лісосмузі декілька днів. За ним приїжджали з правоохоронних органів, і ОСОБА_59 особисто їй дав номер свого телефону, щоб вона подзвонила, коли ОСОБА_7 з'явиться вдома.

Аналізуючи у сукупності показання, надані свідком ОСОБА_26, яка вказала, що міліціонери били ОСОБА_7, а також те, що ОСОБА_35 через увімкнений телефон чула звуки, схожі на удари, і крики ОСОБА_26 «Не бийте його!», а також пояснення ОСОБА_7, який в судовому засіданні визнав, що 15.01.2013 після того, як ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знайшли його за шафою в будинку ОСОБА_26, вдарили його «пару раз», суд приходить до висновку, що до ОСОБА_7 застосовувалося насильство.

Також суд не приймає до уваги посилання обвинувачених на те, що ними наручники 15.01.2013 в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України до потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не застосовувалися, оскільки відсутні докази видачі вказаного спецзасобу, виходячи з наступного.

Один лише факт відсутності доказів зі сторони обвинувачення щодо видачі обвинуваченим наручників не може бути підставою для висновку суду про незастосування цього засобу до потерпілих, оскільки він спростовується іншими перевіреними у сукупності та взаємозв'язку доказами.

Так, обидва потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у своїх поясненнях посилаються на те, що 15.01.2013 в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області на праву руку ОСОБА_7 та ліву руку ОСОБА_5 були одягнені наручники. Відсутні протиріччя та розбіжності з цього питання і при проведенні слідчих експериментів 21.02.2013 за участі потерпілого ОСОБА_7 та 15.02.2013 за участі потерпілого ОСОБА_5

Крім того, згідно висновків експерта № 136 від 22.01.2013 та № 504 від 28.03.2013 у ОСОБА_7 виявлено садно на правій кісті.

Також суд вважає доведеною вину обвинувачених щодо порушення ними 15.01.2013 недоторканості житла ОСОБА_6, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно протоколу огляду місця події від 19.01.2013, а також фототаблиць до протоколу огляду, у домоволодінні АДРЕСА_4 виявлено зірвану металеву планку фіксації механізму замку вхідних дверей, пошкоджену лутку вхідних дверей до будинку, пошкоджені вхідні та міжкімнатні двері.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом сім'ї ОСОБА_5. Зранку в січні місяці до нього прибігла жінка ОСОБА_5 за пігулками, сказала, що ОСОБА_5 погано. Він дав їй амопрозол, пігулки від болю в шлунку. Потім прибігла ОСОБА_24 і сказала, що ОСОБА_5 втратив свідомість, він прийшов до них у будинок, бив його по щокам, а ОСОБА_5 казав: «Не вбивайте, не вбивайте». ОСОБА_24 казала, що ОСОБА_5 побили міліціонери.

Потім він ремонтував їм двері, йому сказали, що двері вибила міліція. Там була вирвана двірна коробка та зірвано навісний замок. Пошкодження були із зовнішньої сторони вхідних дверей.

Також пояснив, що в період з 15 по 18 січня ОСОБА_5 приходив до нього за сигаретами, в нього висіла рука, говорив, що побили, але хто це зробив, не казав.

Свідок ОСОБА_39 пояснила суду, що 14.01.2013 до 21-30 години у неї від працівників міліції переховувався ОСОБА_5.

Ввечері 15.01.2013 вона була в будинку ОСОБА_5, ОСОБА_6 плакала, а ОСОБА_24 розповіла, що троє працівників міліції вибили двері, побили та забрали ОСОБА_5. Також бачила зірваний замок на вхідних дверях.

Свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що 14.01.2013 близько 16-00 години ОСОБА_27 покликала ОСОБА_5 вийти поговорити з кимось, проте він відмовився та повернувся до будинку. Вона побачила червону «Таврію», біля машини було троє чоловіків. Вони зайшли в будинок, ОСОБА_11 скинув з ліжка дитину, ОСОБА_10 дивився в городі, шукали ОСОБА_5. Потім забрали з собою ОСОБА_7 и поїхали. ОСОБА_7 казав її свекрусі, що вони з ОСОБА_5 крали. ОСОБА_5 ховався, бо вона колись в райвідділі бачила документ про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 «в разработке».

15.01.2013 ввечері вони знов приїхали, ОСОБА_11 відштовхнув її і спитав, де ОСОБА_5. Потім вийшли, вона закрила ОСОБА_5 у матері в кімнаті, а також закрила вхідні двері. ОСОБА_11 вибив двері, а замок на дверях в кімнату, де знаходився ОСОБА_5, зірвали фомкою. ОСОБА_11 витягнув ОСОБА_5 із-за дивана, вдарили декілька разів його по голові. ОСОБА_11 вставив пальці до рота ОСОБА_5, а ОСОБА_12 допомагав йому витягувати ОСОБА_5 із будинку на вулицю. ОСОБА_5 був одягнений у светр, штани та був без взуття, в носках. Вона винесла одяг та взуття. ОСОБА_5 кричав, що він нічого не робив, щоб його залишили в спокої.

Ввечері приїжджав ОСОБА_62 ще з одним чоловіком з приводу її заяви, сказали написати, що не має до міліції претензій, інакше не побачить свого чоловіка.

Близько 01-00 години ночі ОСОБА_5 повернувся, в нього боліла рука, вона була синя, ноги також були сині. Він розказав, що його з ОСОБА_7 били в с.Біляївка, потім привезли до райвідділу, наїжджали машиною.

16.01.2013 мама з ОСОБА_5 поїхали до м.Запоріжжя скаржитися на дії працівників міліції, але повернулася додому тільки мама. Тоді вона разом з нею поїхали до прокуратури Вільнянського району.

16.01.2013 ОСОБА_5 теж били, він не міг їсти.

У літній кухні слідчий та поняті робили опис предметів, які нібито вкрав ОСОБА_5, вона віддала каструлю та сковорідку.

17.01.2013 ОСОБА_5 їздив до райвідділу, там знімали відбитки пальців, він відвіз копію паспорта, а коли повернувся додому, то ліг на диван і більше не вставав.

18.01.2013 зранку йому стало погано, вона дала пігулку та викликала «швидку». До лікарні не зверталися, бо їй дзвонив ОСОБА_10 та просив цього не робити. Також просив забрати заяву та заплатити за лікування.

На неї тиск ніхто не чинить, проте ОСОБА_5 пропонував за гроші змінити показання ОСОБА_60. Вона думає, що ОСОБА_7 взяв гроші, він брехливий.

ОСОБА_5 важко відходив від операції, раніше він працював на будівництві, а зараз не може важко працювати.

ОСОБА_10 не застосовував до ОСОБА_5 насильства, а тільки пару разів вдарив в райвідділі.

Доведеним суд вважає і факт утримування потерпілого ОСОБА_7 проти його волі та під загрозою застосування насильства у кабінеті №3 Вільнянського РВ ГУМВС України в області з метою зізнання у вчиненні злочину протягом 19 годин 19 хвилин, оскільки показання ОСОБА_7 про те, що його не відпустили пізно ввечері 15.01.2013 додому і він був змушений залишитися ночувати в кабінеті, де разом з ним всю ніч перебував і ОСОБА_10, підтверджується переглянути записом з відео реєстратора. Згідно наданого запису потерпілий ОСОБА_7 зайшов до приміщення Вільнянського РВ ГУМВС України 15.01.2013 о 18 годині 07 хвилин і покинув дане приміщення 0 13 годині 26 хвилин 16.01.2013. Ці обставини підтвердила і свідок ОСОБА_26, яка вказала, що ОСОБА_7 повернувся додому лише наступного дня (16.01.2013) після обіду. Вказані докази спростовують запис журналу № 315 обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, де вказано, що 0 20 годині 00 хіилин ОСОБА_7 покинув приміщення райвідділу.

При визначені кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд керується вимогами ст. 337 КПК України, відповідно до вимог якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. У ході судового розгляду кримінального провадження прокурор має право змінити обвинувачення в суді як щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, так і щодо обсягу обвинувачення; висунути додаткове обвинувачення щодо вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, якщо окремий їх розгляд неможливий; відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Суд має право самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження. У ході судового розгляду кримінального провадження, суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення, не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження. Судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, суд не має права з'ясовувати обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення особами, які не є обвинуваченими у конкретному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене суд кваліфікує дії ОСОБА_10:

- 14.01.2013 по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 за ч.1ст.28 ч.1 ст. 365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, вчинене групою осіб,

- 15.01.2013 по епізоду застосування насильства до потерпілого ОСОБА_7 в будинку ОСОБА_26 за ч.1 ст.28 ч.2 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством та погрозою його застосування, вчинене групою осіб за відсутності ознак катування,

- 15.01.2013 по епізоду відібрання пояснень від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області за ч.1 ст.28 ч.2 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось погрозою застосування насильства, спеціальних засобів, вчинене групою осіб за відсутності ознак катування,

- 15.01.2013 по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 по епізоду в будинку АДРЕСА_4 за ч.1 ст.28 ч.2 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла та вчинення дії, що порушують недоторканість житла громадян, вчинене службовою особою, яке супроводжувалось насильством, вчинене групою осіб.

- 15.01.2013 по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 по епізоду утримання проти його волі в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України протягом 19 годин 19 хвилин під загрозою застосування насильства за ч.1 ст.365 КК України як як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 суд кваліфікує:

- 15.01.2013 по епізоду застосування насильства до потерпілого ОСОБА_7 в будинку ОСОБА_26 за ч.1 ст.28 ч.2 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством та погрозою його застосування вчинене групою осіб за відсутності ознак катування,

- 15.01.2013 по епізоду відібрання пояснень від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області за ч.1 ст.28 ч.2 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось погрозою застосування насильства, спеціальних засобів, вчинене групою осіб за відсутності ознак катування,

- по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 по епізоду 15.01.2013 в будинку АДРЕСА_4 за ч.1 ст.28 ч.2 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла та вчинення дії, що порушують недоторканість житла громадян, вчинене службовою особою, яке супроводжувалось насильством, вчинене групою осіб,

- по відношенню до потерпілого ОСОБА_5 по епізоду 16.01.2013 щодо доставки його до кабінету № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області та відібрання пояснень, за ч.1 ст.28 ч.1 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, вчинене групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_12 суд кваліфікує:

- 14.01.2013 по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 за ч.1ст.28 ч.1 ст. 365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, вчинене групою осіб,

- 15.01.2013 по епізоду застосування насильства до потерпілого ОСОБА_7 в будинку ОСОБА_26 за ч.1 ст.28 ч.2 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством та погрозою його застосування вчинене групою осіб за відсутності ознак катування,

- 15.01.2013 по епізоду відібрання пояснень від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області за ч.1 ст.28 ч.2 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось погрозою застосування насильства, спеціальних засобів, вчинене групою осіб за відсутності ознак катування,

- по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 по епізоду 15.01.2013 в будинку АДРЕСА_4 за ч.1 ст.28 ч.2 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла та вчинення дії, що порушують недоторканість житла громадян, вчинене службовою особою, яке супроводжувалось насильством, вчинене групою осіб,

- по відношенню до потерпілого ОСОБА_5 по епізоду 16.01.2013 щодо доставки його до кабінету № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області та відібрання пояснень, за ч.1 ст.28 ч.1 ст.365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, вчинене групою осіб.

Суд не погоджується із зазначенням в обвинувальному акті вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два і більше), які, заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Об'єктивних даних які б свідчили про попередню змову, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Не знайшов свого підтвердження факт застосування до потерпілого ОСОБА_5 з боку обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 насильства під час відібрання пояснень 16.01.2013.

Також судом виключається з обвинувачення епізод застосування насильства та погрози застосування катування з боку обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до потерпілого ОСОБА_5 16.01.2013 з метою видачі ним нібито викрадених речей, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цих дій і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_45

Як зазначили свідки ОСОБА_44 та ОСОБА_45, які були понятими при виїмці речей слідчим ОСОБА_22 16.01.2013 із домоволодіння АДРЕСА_4, що ОСОБА_5 поводили себе спокійно, дружина ОСОБА_24 навіть сприяла проведенню слідчої дії, знайшовши лампочку та вкрутивши її в патрон для освітлення приміщення. Майже всі речі знаходилися в літній кухні. ОСОБА_5 казав, що всі ці речі викрав ОСОБА_7 Після того, як закінчили виїмку, спитали, чи всі речі видані, ОСОБА_24 побігла і сама віддала сковороду.

Такі ж свідчення надав і допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_22., який пояснив, що йому добровільно був наданий доступ до житла ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_24 без будь-якого примусу з боку працівників міліції видавали речі.

Суд виключає з обвинувального акта посилання сторони обвинувачення на присутність під час вилучення речей 16.01.2013 із домоволодіння АДРЕСА_4 обвинуваченого ОСОБА_10, виходячи з того, що заперечення про його участь у вказаній слідчій дії підтвердив свідок ОСОБА_22, інших доказів його присутності суду надано не було.

Не знайшов свого підтвердження факт утримання потерпілого ОСОБА_7 проти його волі у кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області протягом більше 19 годин обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Прийшовши до висновку щодо доведеності вини обвинувачених у застосуванні до ОСОБА_7 насильства 15.01.2013 в будинку ОСОБА_26, суд не знаходить підстав для встановлення причинного зв'язку між діями обвинувачених та тілесними ушкодженнями, встановленими у висновках експерта № 136 від 22.01.2013 та № 504 від 28.03.2013, зважаючи на те, що сам ОСОБА_7 пояснив походження двох синців на його нозі у результаті падіння на залізничних реях.

Крім того, під час перегляду запису з відеореєстратора, який було встановлено на вході у приміщення Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, судом було встановлено, що при вході до райвідділу 14.01.2013 о 10-30 з метою відвідування каб. №27 (як пояснював ОСОБА_7, він приходив відмічатися в КВІ) ОСОБА_7 кульгає, тобто ще до початку подій, пов'язаних з незаконними діями обвинувачених, мав ушкодження ноги.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у наступному.

14.01.2013 після доставки потерпілого ОСОБА_7 до службового кабінету №3, на другому поверсі приміщення Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, розташованого за адресою: Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 17, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, явно виходячи за межі наданих їм владних прав та повноважень, у порушення вимог ст.14 Закону України «Про міліцію», за попередньою змовою, незаконно застосували до ОСОБА_7 спеціальний засіб - наручники, надівши їх на руки останнього, та з метою отримання від ОСОБА_7 відомостей про місцезнаходження ОСОБА_5, який нібито разом з ОСОБА_7 вчинив крадіжки на території Вільнянського району, застосували до ОСОБА_7 насильство шляхом нанесення побоїв, які полягали у заподіянні чисельних ударів у живіт, грудну клітину та пах, чим спричинили ОСОБА_7 сильний фізичний біль, фізичне та моральне страждання.

15.01.2013 о другій половині дня ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, після незаконного проникнення до домоволодіння АДРЕСА_4, відвезли ОСОБА_5 у лісосмугу, розташовану близько 1,5км від с.Українка Вільнянського району та 300 метрів до «басейну» - водонакопичуваної ями для зрошення полів.

Вийшовши з автомобіля та витягнувши з нього ОСОБА_5, ОСОБА_10, спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, явно перевищуючи свої службові повноваження, умисно, з метою отримання від ОСОБА_5 визнання у вчиненні крадіжок на території Вільнянського району, застосували до останнього насильство, шляхом нанесення побоїв, завдаючи йому численні удари по різним частинам тіла.

Після цього, ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_10 ліг на сніг обличчям донизу, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 тримали його руками за руки, розвівши їх перпендикулярно тулубу ОСОБА_5, а ОСОБА_12, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, сів за руль службового автомобіля «Таврія» та вчинив наїзд переднім правим колесом на ліву лопатку ОСОБА_5, вдавивши його у сніг, чим заподіяв останньому сильного фізичного болю, фізичне та моральне страждання.

Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_11 припинили тримати руки ОСОБА_5 та змусили його встати зі снігу та сісти до автомобіля. Слідом за ОСОБА_5 в автомобіль сіли ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та поїхали до будинку АДРЕСА_6.

15.01.2013 після виведення ОСОБА_7 з будинку АДРЕСА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за попередньою змовою на автомобілі «Таврія» вивезли ОСОБА_7 на ставок, розташований поблизу с.Біляївка Вільнянського району, де спільно, перевищуючи свої службові повноваження, умисно застосовували до ОСОБА_7 насильство шляхом нанесення побоїв, завдаючи йому численні удари по різним частинам тіла, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 сильного фізичного болю, фізичне та моральне страждання.

Також органом досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ставиться в вину те, що 15.01.2013 о 18 годин 07 хвилин ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доставили ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до службового кабінету №3 Вільнянського РВ ГУМВС України в області, де, перевищуючи свої службові повноваження, з метою отримання від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_46 визнання у вчиненні ними крадіжок на території Вільнянського району, у порушення вимог ст.14 Закону України «Про міліцію», застосували насильство шляхом нанесення побоїв, завдаючи ОСОБА_7 численні удари по різним частинам тіла, до ОСОБА_5 - шляхом нанесення побоїв, завдаючи йому численні удари руками, ногами та гумовим кийком по різним частинам тіла, чим спричинили останньому фізичний біль та моральне страждання, що призвело до не однократних короткочасних втрат ним свідомості.

Такі дії обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані: щодо потерпілого ОСОБА_5 - за ч.2 ст.28 ч.3 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_7 - за ч.2 ст.28 ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази і оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку про невинуватість обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.3 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, прийнявши до уваги наступне.

Покази потерпілого ОСОБА_5 щодо його вивезення обвинуваченими до лісосмуги, розташованої близько 1,5км від с.Українка, та подальшого наїзду на нього автомобілем «Таврія», а також нанесення йому побоїв та вчинення обвинуваченими інших насильницьких дій 15.01.2013 в кабінеті №з приміщення Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області із застосуванням гумового кийка, суд розцінює критично, оскільки такі показання спростовуються іншими доказами у справі.

Так, допитана в судовому засіданні лікар - судово-медичний експерт ОСОБА_47 категорично заперечила можливість відсутності пошкоджень на тілі у разі наїзду на потерпілого автомобілем. Зовнішні сліди (осаднення, синці) в місцях наїзду повинні були залишитися обов'язково. Проте, виходячи з висновків експерта № 426 від 01.04.2013 та № 506 від 01.04.2013, на тілі ОСОБА_5 було виявлено два синці: на боковій зовнішній поверхні правого стегна в середній третині 8х12см синьо-зеленкуватого кольору, та на боковій поверхні лівого стегна 6х12см синьо-зеленкуватого кольору, які кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження.

Наявність таких легких тілесних ушкоджень не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_5 про тривалість, силу та характер нанесення йому побоїв трьома працівниками міліції. Так, потерпілий ОСОБА_5 в своїх показаннях зазначав, що обвинувачені били його руками, ногами як в лісосмузі, так і в кабінеті № 3 15.01.2013 по різним частинам тіла, окрім обличчя. При цьому обвинувачені були змушені робити декілька перерв під час нанесення побоїв, оскільки втомлювалися. Також потерпілий зазначав тривалість часу нанесення йому побоїв: в лісосмузі - приблизно 1,5 години, і на протязі 45 хвилин в кабінеті, де били не тільки руками та ногами, а ще застосовували гумовий кийок.

Свідок ОСОБА_48 пояснив суду, що він проводив операцію ОСОБА_5, було зроблено розтин черевної порожнини і виявлено розрив селезінки та крововилив. При зборі анамнезу ОСОБА_5 пояснив, що на протязі 2-3 днів його били співробітники міліції. Розрив селезінки може бути отриманий від зовнішнього впливу (упав, били, різко присів). Перед операцією знаходився у при свідомості, післяопреційний період протікав без ускладнень, типово, на 10 день був виписаний.

Свідок ОСОБА_49 пояснила, що працює лікарем анестезіологом-реаніматологом, разом з хірургом проводила огляд ОСОБА_5, основна проблема була в черевній порожнині, а також була невелика гематома на голені. Казав, що неодноразово був битий працівниками міліції, а звернутися своєчасно за медичною допомогою не було можливості. Свідомість не втрачав, зниження тиску не було, був в стані емоційного збудження. Дружина в прийомному покої говорила, що на нього наїжджали машиною, проте ніяких слідів на тілі не було.

Через 2 години після операції він був здатний до спілкування.

Висновок щодо критичного ставлення до показань потерпілого ОСОБА_5 було зроблено судом також на підставі наданих показань свідків, які підтвердили схильність ОСОБА_5 до брехні та обмовлянь.

Так, свідок ОСОБА_50 у судовому засіданні пояснив, що приблизно в 2008 році до нього прийшов ОСОБА_5 та представився дільничним інспектором міліції. Оскільки він поважає, а також побоюється працівників міліції, то на його прохання залишив у себе ОСОБА_5 жити, кормив його. Через 3 дні товариш запитав, що робить ОСОБА_5 у нього вдома, а потім пояснив ОСОБА_50, що це зовсім не працівник міліції, після чого він вигнав ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_51 пояснив суду, що влітку 2006 року до нього приїжджали працівники міліції з постановою на обшук за заявою ОСОБА_5 Через 3-4 місяці знов приїжджали за заявою ОСОБА_5 вилучати деталі краденого автомобіля. Проте ці факти не підтвердились, ОСОБА_5 його двічі обмовив, а потім сказав, що пошуткував.

Свідок ОСОБА_52 пояснила суду, що вона працює продавцем в продовольчому магазині. До магазину прийшла ОСОБА_24 і сказала, що до неї приїдуть з органу опіки. Щоб не забрали дітей, в неї повинен бути повним холодильник. Вона дала їй продуктів на 3000 грн., але ОСОБА_24 гроші не повертала, і вона була змушена заплатити господарці магазину свої гроші.

З чоловіком вони прийшли до будинку ОСОБА_24 вимагати повернути гроші, проте двері їм не відкрили. Через деякий час вийшов ОСОБА_5, здійняв галас, почав стукати в двері і казати ОСОБА_24 викликати міліцію. До них додому приїхали співробітники міліції і сказали, що в заяві ОСОБА_5 написав, нібито чоловік побив ОСОБА_24, вибив їй щелеп та вирвав у неї 500 грн. Потім міліція розібралася, а ОСОБА_5 повернули їй тільки половину із заборгованої суми.

Згідно листа від 18.03.2014 № 192 командира СРСМ «Грифон» ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_54, який забезпечував спеціальні заходи безпеки у вигляді особистої охорони потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідка ОСОБА_24, її дитини ОСОБА_55, 15.03.2014 ОСОБА_5 намагався ввести в оману співробітників наряду, що здійснювали його особисту охорону, надавши їм недостовірну інформацію про загрозу його життю, яка начебто надійшла від невідомої особи на його мобільний телефон близько 13 год. 30 хв. Однак, при детальному огляді мобільного телефону потерпілого ОСОБА_5 співробітниками наряду було виявлено відсутність вищезазначеного факту загрози (вхідний дзвінок з невідомого номера надійшов лише один о 13 год. 20 хв. із тривалістю 00 год. 00 хв. 00 сек.).

Також судом було встановлено, що ОСОБА_5 є людиною емоційно неврівноваженою, про що свідчать його спроби скоєння суїциду 01.07.2010 та 23.01.2014 на грунті вживання спиртними напоями. Такі факти зафіксовані в постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 10.07.2010, а також у листі від 18.03.2014 № 192 командира СРСМ «Грифон» ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_54, який забезпечував спеціальні заходи безпеки у вигляді особистої охорони потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідка ОСОБА_24, її дитини ОСОБА_55

Потерпілий ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні категорично заперечив факти його побиття працівниками міліції 14.01.2013, 15.01.2013 в с.Біляївка, а також його та ОСОБА_5 15.01.2013 в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

У суду немає підстав ставити під сумнів надані потерпілим ОСОБА_7 показання, які є послідовними та підтверджуються іншими доказами по справі. При цьому посилання сторони обвинувачення на той факт, що під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42013080000000105 від 06.09.2013 за ч.2 ст.384 КК України за фактом надання ОСОБА_7 завідомо неправдивих показань, ОСОБА_7 при допиті в порядку ст.225 КПК України повідомив, що на нього чинився тиск шляхом підкупу, і він підтвердив показання, надані ним на досудовому розслідуванні, суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України.

Як встановлено судом, допит ОСОБА_7 в якості свідка 14.02.2014 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя було здійснено під час проведення на теперішній час незавершеного досудового розслідування по іншому кримінальному провадженню №42013080000000105 від 06.09.2013, по якому обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не є учасниками.

На час завершення судового слідства по даному кримінальному провадженню відсутнє судове рішення щодо встановлення факту примусу потерпілого ОСОБА_7 надати суду завідомо неправдиві показання.

Підтвердженням правдивості наданих у судовому засіданні ОСОБА_7 показань є той факт, що на протязі кількох днів він переховувався від працівників управління внутрішньої безпеки, не хотів писати заяву стосовно працівників міліції. Зокрема, це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_26, які в судовому засіданні засвідчили те, що вони разом з ОСОБА_5 змусили ОСОБА_7 написати заяву стосовно працівників міліції. Також свідок ОСОБА_26 показала, що після надання показань у судовому засіданні 05.09.2013 ОСОБА_7 сказав їй, що надав правдиві показання, а потім ще написав листа на адресу суду з проханням відпустити з-під варти обвинувачених, оскільки вони ні в чому не винні. Цей лист повернувся на її адресу, оскільки була неправильно вказана адреса Вільнянського суду.

Крім того, обґрунтовуючи доведеність вини обвинувачених, орган досудового слідства не розмежував при пред'явленні обвинувачення дії кожного з них під час нанесення побоїв та застосування насильницьких дій щодо потерпілого ОСОБА_5

Наслідком відсутності такого розмежування дій обвинувачених та посиланням на те, які саме удари, в якій кількості, чим і по яким частинам тіла ОСОБА_5 наносилися, стало пред'явлення обвинувачення ОСОБА_12 в нанесенні ОСОБА_5 ударів гумовим кийком всупереч тому, що під час проведення досудового розслідування жоден із потерпілих не вказував про такі дії з боку ОСОБА_12 Підтвердженням цього є дослідженні в судовому засіданні слідчі експерименти за участі потерпілого ОСОБА_7 від 21.02.2013 та за участі потерпілого ОСОБА_5 від 15.02.2013, а також показання потерпілого ОСОБА_7, надані ним у судовому засіданні.

За таких обставин пред'явлене обвинувачення є неконкретним і не ґрунтується на вимогах закону та прямо суперечить вимогам ст. ст. 64, 132 КПК України, а також порушує один із основних конституційних принципів обвинуваченого - право на захист.

Також стороною обвинувачення під час проведення судового слідства не надано жодного доказу застосування обвинуваченими спеціального засобу у вигляді гумового кийка.

Незважаючи на те, що показання, надані при проведенні слідчих експериментів 21.02.2013 за участі потерпілого ОСОБА_7 та 15.02.2013 за участі потерпілого ОСОБА_5 містять явні протиріччя та розбіжності щодо механізму нанесення ударів потерпілому ОСОБА_5 обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_11, органом досудового розслідування ці протиріччя усунені не були, і факт застосування гумового кийка ґрунтується виключно на підставі наданих потерпілим ОСОБА_5 показань, до яких суд ставиться критично.

Враховуючи вищевикладене у сукупності з показаннями потерпілого ОСОБА_7, відсутністю доказів видачі обвинуваченим спеціального засобу - гумового кийка, а також ненадання суду доказів вилучення вказаного спецзасобу з кабінету № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, суд приходить до висновку, що обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2ст.28 ч.3 ст.365 КК України по епізодам нанесення побоїв та застосування інших насильницьких дій 15.01.2013 до потерпілого ОСОБА_5 в лісосмузі біля с.Українка, в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, а також у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 127 по епізоду нанесення побоїв та застосування насильницьких дій до потерпілого ОСОБА_7 на ставку біля с.Біляївка та в кабінеті № 3 Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області є таким, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не доведене належними та допустимими доказами.

Згідно висновків експерта № 426 від 01.04.2013 та № 506 від 01.04.2013 ОСОБА_5 спричинена також тупа травма черева у вигляді розриву діафрагментальної поверхні селезінки, крововилив в черевну порожнину та в порожнину малого тазу (2 літри), що призвело до необхідності хірургічного втручання з видалення селезінки, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення.

Враховуючи положення ч.2 ст. 94 КПК України про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, наявність таких висновків медичного експерта при недоведеності вчинення обвинуваченими вказаних злочинів не може бути беззаперечним доказом наявності їхньої вини.

Виправдовуючи обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.3 ст.365, ч.2 ст.127, а також виключаючи із обвинувачення певні факти, суд керується положеннями ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння, особу винних, ступінь участі кожного з них у скоєнні злочинів, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обвинувачений ОСОБА_10, будучи посадовою особою, здійснив кримінальне правопорушення проти здоров'я людини та недоторканості житла,, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, як за місцем проживання, та і за місцем роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, в рахунок відшкодування потерпілому ОСОБА_5 сплатив 40000 грн., що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд, не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах.

Обвинувачений ОСОБА_11, будучи посадовою особою, здійснив кримінальне правопорушення проти здоров'я людини та недоторканості житла, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, за місце роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд, не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах.

Обвинувачений ОСОБА_12, будучи посадовою особою, здійснив кримінальне правопорушення проти здоров'я людини та недоторканості житла, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, за місце роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд, не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах.

Крім того, у відповідності до ст. 54 КК України, з урахуванням тяжкості скоєних злочинів, суд вважає за необхідне застосувати до обвинувачених додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання.

При призначені покарання суд застосовує ч. 2 ст. 365 КК України в редакції 14.02.2014 року, оскільки санкція ч. 2 ст. 365 КК України, в редакції Закону №1 746-VII від 21.02.2014 року передбачає покарання, у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Додаткового покарання у вигляді штрафу санкція зазначеної норми закону не передбачає.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Вирішуючи питання по заявлених потерпілими та прокурором цивільних позовах, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Стаття 130 КПК України передбачає, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

У відповідності ст. 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Представник відповідача за заявленим позовом - Державної казначейської служби України - у судові засідання неодноразово не з'являвся з невідомої для суду причини, про час, місце та дату слухання справи був сповіщений належним чином, а тому суд вирішив питання про розгляд позову за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Неправомірними діями обвинувачених потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні моральні страждання, пов'язані з діями, що ображають його особисту гідність, спричинений фізичний біль у наслідок перевищення влади та службових повноважень співробітниками міліції, негативним чином відобразився на душевному та емоційному стані потерпілого, що потребувало від нього додаткових зусиль в організації його життя. Перенесений потерпілим психоемоційний стрес у результаті неправомірних дій обвинувачених, негативно вплинув на стан здоров'я потерпілого, він втратив спокій, постійно нервує та побоюється за своє життя та життя своїх близьких. Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди було виплачено 40000 грн., суд вважає що моральна шкода, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 за рахунок Державного бюджету, складає 10 000 гривень.

Неправомірними діями обвинувачених потерпілій ОСОБА_6 були заподіянні моральні страждання, пов'язані з незаконним проникненням до належного їй житла, що негативно вплинуло на стан здоров'я людини зрілого віку, адже відносно них був вчинений злочин особами, які мають охороняти, оберігати від протиправних дій. Враховуючи принцип розумності у визначенні розміру морального відшкодування, суд вважає за необхідне стягнути на користь потерпілої ОСОБА_6 за рахунок Державного бюджету України 5000 грн.

Щодо стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 суми матеріального збитку за пошкодження дверей в розмірі 1560 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через відсутність обґрунтованого розрахунку вказаного збитку та документальних доказів.

Потерпілим ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання було подано позов про стягнення на його користь 20000 грн., проте під час судового слідства у зв'язку з відсутністю будь-яких претензій до обвинувачених від своїх позовних вимог відмовився, що дає суду підстави залишити позов без розгляду.

Враховуючи, що під час розгляду даного кримінального провадження судом виправдано обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 через недоведеність вчинення ними злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.3 ст.365 та ч.2 ст.127 КК України, суд залишає без розгляду позов прокурора про стягнення з обвинувачених на користь Вільнянської центральної районної комунальної лікарні кошти в сумі 2623,72 грн., які були витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_5

Доля речових доказів і документів по даному провадженню підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 визнати винним та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 162 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі,

- за ч.1 ст.365 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки,

- за ч.1 ст.28 ч.1 ст.365 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки,

- за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_10 позбавити спеціального звання - лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_10 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 у вигляді домашнього арешту в період часу з 20-00 години до 06-00 години до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_11 визнати винним та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 162 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі,

- за ч.1 ст.28 ч.1 ст.365 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки,

- за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_11 позбавити спеціального звання - лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_11 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту в період часу з 20-00 години до 06-00 години до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_12 визнати винним та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 162 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі,

- за ч.1 ст.28 ч.1 ст.365 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки,

- за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_12 позбавити спеціального звання - лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_12 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_12 у вигляді домашнього арешту в період часу з 20-00 години до 06-00 години до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнати невинними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст.28 ч.3 ст. 365, ч.2 ст.127 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ними даних злочинів.

Стягнути з Державної казначейської служби (01601 м.Київ, вул.. Бастіонна, 6) за рахунок державних коштів на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень.

Стягнути з Державної казначейської служби (01601 м.Київ, вул.. Бастіонна, 6) за рахунок державних коштів на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженки с.Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'яти тисяч) гривень.

Речові докази:

- відеореєстратор, вилучений у ході огляду чергової частини Вільнянського ГУМВС України в Запорізькій області та у подальшому арештований Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя, який зберігається у слідчого прокуратури Запорізької області, - повернути Вільнянському РВ ГУМВС України в Запорізькій області,

- медичну картку ОСОБА_5 № 328/29/90, вилучену з Вільнянської ЦРКЛ, яка зберігається у слідчого прокуратури Запорізької області, - повернути до вказаного медичного закладу,

- радіоприймач, алюмінієву каструлю без кришки, металеву сковорідку, попільничку, електропіч, шкатулку, кувалду, будівельну кирку, лопату, викрутку, п'ять саморізів, один болт, три цвяхи та соток ниток, вилучені 16.01.2013 слідчим Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_22 із домоволодіння родини ОСОБА_5, які зберігаються у слідчого прокуратури Запорізької області, - повернути потерпілому ОСОБА_5.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченим, потерпілим та прокурору.

Суддя Н.Ю. Мануйлова

12.01.2015 м. Вільнянськ

12.01.2015