Рішення № 42506748, 23.01.2015, Березанський районний суд Миколаївської області

23.01.2015

Справа № 469/589/14-ц

2/469/42/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.

при секретарі - Ткач Т. В.

представника відповідача - Горбунової Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Березанка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 22.05.2014 року звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому, з урахуванням уточнень, викладених у письмових поясненнях від 20.06.2014 року (а.с.52-54) зазначив, що між ним та відповідачем було укладено Кредитний договір №б/н від 02.02.2006 року, відповідно до умов якого Позивач надав ОСОБА_2 кредит у сумі 13900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишкової заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.6.5. Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотках за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Проте, у порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував.

В зв'язку з цим, станом на 31.03.2014 року має місце заборгованість відповідача перед позивачем по вказаному Кредитному договору в розмірі 40648,44 гривень, з яких:

- 6632,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 31842,70 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 2174,74 грн. - сума штрафу, нарахованого за порушення строків платежів: фіксована частина - 250,00 грн. та процентна складова - 1923,74 грн.

В зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом у розмірі 40648,44 гривень.

В судове засідання представник позивача, повідомленого належним чином про місце, день і час судового засідання, не з'явився (а.с.122). У надісланій до суду заяві від 05.01.2015 року (а.с.118) представник позивача зазначив, що просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, і не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.01.2015 року не з'явилася. Подала до суду письмову заяву від 23.01.2015 року (а.с.123), у якій зазначила, що проти задоволення позову заперечує у повному обсязі, та просить суд розглянути справу за її відсутності. У письмових запереченнях від 12.12.2014 року (а.с.108) та у письмових поясненнях від 23.01.2015 року (а.с.124) представник відповідача заперечила факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача взагалі. Пояснила суду, що відповідач кредитної картки у позивача не отримував, а підписав лише заяву-анкету. Не отримував він також в подальшому кредитних коштів, як на картковий рахунок, так і через касу відділення банку. Внесення коштів в погашення заборгованості за отриманий кредит відповідач не здійснював. Вважає, що кредитні кошти замість ОСОБА_2 були отримані у касі відділення банку його працівниками та ними привласнені. Зазначає, що з даного приводу відповідач звертався до правоохоронних органів, а також до служби безпеки Миколаївського відділення Приватбанку.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

Згідно наявних у матеріалах справи копії Заяви ОСОБА_2 від 02.02.2006 року (а.с.9) між позивачем та відповідачем відповідно до вимог ст.ст.1054,1055 ЦК України 02.02.2006 року було укладено Кредитний договір №б/н (а.с.9), згідно якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит шляхом видачі кредитної картки зі встановленим кредитним лімітом у сумі 10000,00 грн. на умовах, визначених в «Умовах надання банківських послуг», «Правилах користування платіжною карткою» та Тарифами банку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишкової заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, хоча банк свої договірні зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 13900,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за зазначеним договором, в тому числі нараховані штрафні санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивачем надано до суду Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02.02.2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_2, станом на 31.03.2014 року (а.с.6-8), згідно якого за ОСОБА_2 рахується заборгованість перед банком у сумі 40898,44 гривень та Виписку по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с.55-61), за даним якої, про що також зазначено у письмовими поясненнях представника позивача від 05.01.2015 року (а.с.119) 23.02.2006 року в «ТВБВ Березанське» («Територіально відокремлене безбалансове відділення Березанське») відповідачу було видано грошові кошти готівкою в сумі 9991,00 гривень через касу відділення. За даними виписки в подальшому в рахунок погашення заборгованості за отриманий кредит по рахунку було здійснено шість платежів на загальну суму шляхом внесення готівкових коштів в касу відділення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1. ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, необхідною умовою виникнення у позичальника за кредитним договором обов'язку повернення позикодавцеві грошових коштів, відповідно до наведених норм закону, є попередня передача йому позикодавцем у власність певної суми грошових коштів, обумовленої договором.

Представник відповідача заперечує факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором №б/н від 02.02.2006 року.

З заяви ОСОБА_2 від 20.09.2014 року на ім'я Прокурора Миколаївської області (а.с.94) вбачається, що у 2007 та у 2008 році він звертався до органів прокуратури із заявою щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій керуючим відділенням ЗАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_3

Згідно листа Начальника слідчого відділу Прокуратури Миколаївської області на ім'я ОСОБА_2 (а.с.95) його звернення щодо неправомірних дій посадових осіб ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо оформлення на його ім'я кредитної картки розглянуто і долучено до матеріалів кримінальної справи №07570006 за фактами зловживання посадовим становищем та службового підроблення з боку посадових осіб відділення «Березанське» та «Березанське Центральне», за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України.

З листа Прокурора Березанського району Миколаївської області на ім'я ОСОБА_2 від 24.10.2014 року (а.с.102-103) вбачається, що відомості, зазначені у його заяві від 07.12.2012 року щодо привласнення кредитних коштів керуючим Березанським відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 внесено до ЄДРДР за ознаками правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.362, та ч.1 ст.358 КК України за фактом шахрайських дій, підробки документів та несанкціонованих дій з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2 ст.60 ЦПК). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК).

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає недоведеним факт надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у власність відповідача ОСОБА_2 кредитних коштів за кредитним договором №б/н від 02.02.2006 року, в зв'язку з чим, доходить до висновку по відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за даним кредитним договором.

Надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, на думку суду, не містять достатньої доказової інформації щодо обставин надання кредиту відповідачу.

До того ж, суд звертає увагу на суперечливість зазначених доказів, оскільки з заяви ОСОБА_2 від 02.02.2006 року (а.с.9) вбачається, що банк зобов'язався надати відповідачу кредит 02.02.2006року шляхом видачі кредитної картки, а з Виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с.55-61) вбачається, що відповідачу видавалися грошові кошти готівкою в сумі 9991,00 гривень через касу відділення 23.02.2006 року в «ТВБВ Березанське».

Разом з тим, ні доказів видачі ОСОБА_2 кредитної картки, ні касових документів на підтвердження видачі грошей через касу, позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 січня 2015 року.

Суддя: