Рішення № 42506126, 22.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/419/15

Справа № 638/11378/14ц Головуючий 1 інст. - Лазюк С.В.

Категорія : стягнення суми боргу Доповідач - Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Пономаренко Ю.А.,

Черкасова В.В.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованих коштів за договором позики від 10 червня 2011 року у сумі , еквівалентної за курсом НБУ на день ухвалення рішення 875278 доларам США.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що відповідачем на умовах нотаріально посвідченого договору позики отримано 40000 доларів США, які зобов'язався повернути по 750 доларів США щомісячно не пізніше 20 числа у липні-вересні 2011 року та 37750 доларів остаточно не пізніше 10 жовтня 2011 року.

Зазначивши, що боржником в порушення прийнятих зобов'язань повернуто лише 3000 доларів США, заборгована сума складає 37000 доларів США, на підставах положень норм ст..ст.536, 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами у розмірах облікової ставки НБУ за період з 10 червня 2011 року по 29 жовтня 2013 року сума відсотків складає 6637 доларів США та те,що за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник за ч.2 ст.625 цього Кодексу зобов'язаний сплатити кредиторові 3% річних від простроченої суми, яка складає відповідно розрахунку з 13 жовтня 2011 року по 29 жовтня 2013 року за 845 днів 2271 долар США, а пеня за цей період, згідно п.6 договору позики у розмірі 3% простроченої сумі за кожен день у розмірі 829170 доларів США, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, не спростовуючи заборгованості за договором позики та відсотків просив застосувати річний строк позовної давності стосовно неустойки та зменшити її у зв'язку з неспівмірністю з розміром основного боргу.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборговані суми позики, відсотків за користування запозиченими коштами, 3% річних за прострочення повернення боргу та неустойки у розмірі 1189273, 18 грн.

Вирішені питання про судові витрати. В іншій частині у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 на підставах ч.3 ст.551 ЦК України, рішення районного суду просить змінити , зменшити суму штрафних санкцій до 10000 грн.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги,заперечення проти них, колегія відповідно до положень ч.1 ст.309 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення районного суду змінити, виходячи з наведеного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, відповідно до ст..212 цього Кодексу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден з яких не має для суду наперед встановленого значення та оцінюється їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Судом, згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється те,що ОСОБА_3 на умовах договору позики від 10 червня 2011 року позичено 40000 доларів США у ОСОБА_4, які він зобов'язався повернути в три етапи по 750 доларів не пізніше 10 вересня 2011 року та 37750 доларів не пізніше 10 жовтня , з яких повернуто 3000 доларів , сума неповернутого боргу складає 37000 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4про стягнення суми боргу, відсотків за користування коштами позивача та передбачені ч.2 ст.625 ЦК України і договором позики штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 у вигляді 3% річних та 3% за кожен день прострочення повернення боргу неустойки, суд дійшов висновку про те, що відповідачем вірно обраховано суму неустойки за 747 днів з 13 жовтня 2011 року по 29 жовтня 2013 року у сумі 829170 доларів США, але на підставі заяви представник відповідача застосовуючи річний строк позовної давності за п.1 ч.2 ст.258 ЦК України визначив суму неустойки за 365 днів у розмірі 405150 доларів США та виходячи із загальної суми боргу за позикою, відсотками за користування коштами та прострочення зобов'язання у розмірі 45908 доларів США, зменшив розмір неустойки, що підлягала стягненню з боржника , на підставі п.3 ст.551 цього Кодексу до вищевказаної суми боргу.

Перевіряючи рішення суду за ч.1 ст.303 ЦПК України в межах його оскарження в частині розміру стягнутої неустойки, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального права судом при вирішенні справи, колегія не погоджується з таким висновком.

Згідно до положень ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання та її розмір за ч.3 ст.551 цього Кодексу може бути зменшений, за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із змісту договору позики вбачається. що за його умовами не передбачалось плати за користування грошима, та позивачем заявлені вимоги на підставах положень ст.ст. 1048, 1050 ЦК України внаслідок порушення відповідачем зобов'язання , що їм не оспорюється.

З огляду на викладене, висновок суду про зменшення пені з урахуванням суми невиконання зобов'язання боржником, та 6637 доларів США відсотків за користування чужими коштами та 2271 доларів США суми нарахованої за ч.2 ст.625 ЦК України відповідальності за порушення зобов'язання - є безпідставним, оскільки за ч.3 ст.549 цього Кодексу пеня повинна обчислюватися від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, яке складає 37000 доларів США за договором позики.

Виходячи з наведеного, колегія вирішила зменшити розмір пені з 45908 доларів США до еквівалентного за курсом НБУ на час ухвалення рішення 37000 доларів США 479253,65 грн., а загальна сума в гривнях , що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 складає 1073658,60 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про зменшення пені до 10000 грн. не мають відповідного обґрунтування підставності таких вимог й вважається колегією такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 309 ч.1 , ст..313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2014 року змінити.

Зменшити суму стягнуту з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості з 1189273,18 грн. до 1073658,60 грн.

В іншій частині це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді