Ухвала суду № 42504649, 29.01.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/489/14-ц

Провадження № 22-ц/779/357/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д. М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Яремчанського міського суду від 26 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 26 грудня 2014 року провадження в даній справі закрито.

На дану ухвалу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що аналогічний позов вже було вирішено. При цьому не врахував, що дійсно рішенням Яремчанського міського суду від 04.02.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.04.2013 року, відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Яблуницької сільської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - відділ Держкомзему в м. Яремче Івано-Франківської області, Карпатський національний природний парк, про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою шляхом демонтажу незаконно встановленої огорожі; зобов'язання відшкодувати матеріальну та моральну шкоду; про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та рішення Яблуницької сільської ради від 20.05.2010 року. Однак, у даній справі предмет та підстави позову є іншими, ніж у попередній. Також дані позови відрізняються складом сторін. Тому враховуючи, що позови є нетотожними, він вправі був звернутися до суду з даним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини просив ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд виходив із того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вирішено, про що Яремчанським міським судом 04 лютого 2013 року постановлено рішення, яке набрало законної сили.

Однак, такий висновок суду є неправильним.

За змістом ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті самі позовні вимоги, з тих самих підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Тобто, закриття провадження в справ в цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. При цьому нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду від 04.02.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.04.2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Яблуницької сільської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - відділ Держкомзему в м. Яремче Івано-Франківської області, Карпатський національний природний парк, про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні належними на праві власності будинком та земельною ділянкою шляхом демонтажу незаконно встановленої огорожі; зобов'язання відшкодувати матеріальну та моральну шкоду; про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та рішення Яблуницької сільської ради від 20.05.2010 року. При цьому суд виходив з того, що відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, для набуття права на земельні ділянки сторонам необхідно було отримати державні акти на право власності на земельні ділянки після відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості у встановленому законом порядку. А оскільки дані про встановлення меж земельних ділянок попередніх власників, від яких сторони набули право власності та постійного користування земельними ділянками, відсутні, тому межі набутих ними земельних ділянок згідно норм закону, підлягали відновленню. Відмовляючи в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів того, що мало місце відновлення меж набутої ним земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст.106,107 Земельного кодексу України та «Інструкції про встановлення (відновлення), меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» (а.с.45-53).

За змістом ст. ст. 26, 31 ЦПК України предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, виявляється в матеріально-правовій заінтересованості отримати певне матеріальне право. При цьому матеріально правова заінтересованість полягає у прагненні домогтися для себе поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, законного інтересу, тобто отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини, або навпаки не допустити їх порушення.

Разом з тим, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах, складають підставу позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вказував на здійснення йому ОСОБА_3 перешкод у праві власності на будинок та земельну ділянку шляхом встановлення металевої огорожі. Тому просив усунути вказані порушення шляхом демонтажу огорожі. При цьому позовні вимоги обґрунтовано наявністю даних про відновлення зовнішніх меж земельної ділянки, яка належить йому на праві спільної часткової власності, в натурі, що підтверджується актом від 14.11.2013 року (а.с.3-5,16).

Отже, в даному спорі мають місце інші підстави позову, іншими є також його сторони, а тому ОСОБА_2 вправі був звернутися до суду з новою позовною заявою.

Враховуючи, що даний спір стосується одного і того ж предмету позову, однак інших сторін та заявлений з інших підстав, місцевий суд неправильно закрив провадження в цій справі.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги твердження ОСОБА_3 та її представника щодо неналежності акту встановлення (відновлення) в натурі зовнішніх меж межі земельної ділянки, яка знаходиться в с. Яблуниця, урочище «Село», Яремчанської міської ради, оскільки належність та допустимість доказів суд оцінює при розгляді справи по суті.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає до скасування, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Яремчанського міського суду від 26 грудня 2014 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський