Ухвала суду № 42504639, 15.01.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-8358/2011

Провадження № 22-ц/779/146/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Соколовського В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвестбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Люксінвестбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона разом з неповнолітніми дітьми проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 14.11.2000 року. 25.10.2007 року ОСОБА_3, який був власником зазначеної квартири, продав її ТОВ «Люксінвестбуд», уклавши договір купівлі-продажу квартири від 25.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за №1-740.

Зазначала, що на момент укладення оспорюваного договору, квартира АДРЕСА_1 знаходилась під арештом, накладеним згідно ухвали Івано-Франківського міського суду про забезпечення позову від 18.10.2007 року, яка набрала законної сили з 24.10.2007 року. Арешт діяв щодо квартири і на момент укладення договору купівлі-продажу, так як, заходи по забезпеченню позову скасовано ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25.10.2007 року, яка станом на 25.10.2007 року не набрала законної сили.

Посилаючись на те, що на момент відчуження спірної квартири право власності продавця було обмежене ухвалою суду, а оспорюваний договір купівлі-продажу порушує її та неповнолітніх дітей право на житло, просила визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуються з висновком суду про те, що ОСОБА_3, як власник квартири, мав право її продавати.

Зазначають, що на момент продажу квартири АДРЕСА_1 діяло правове обмеження на її відчуження відповідно до ст. 14 ЦПК України та ухвали Івано-Франківського міського суду від 18.10.2007 року, що безумовно позбавляло права її продавати.

Ухваливши оскаржене рішення, суд не дотримався вимог ст. 47 Конституції України ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 405 ЦК України та порушив права неповнолітніх дітей ОСОБА_2, які були зареєстровані та проживали у спірній квартирі.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлялася.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

Представник ТОВ «Люксінвестбуд» - Лазоришин Б.І. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Люксінвестбуд» було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а відповідач купив двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Дана квартира належала на праві власності продавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого 13.07.2000 року на Товарній біржі «Прикарпатська біржа нерухомості» відповідно до біржового контракту №76 від 13.07.2000 року уповноваженою посадовою особою Демянчук О. за реєстраційним №76, зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ 13.07.2000 року у реєстрову книгу №194 за реєстровим №7272.

Продаж квартири вчинено за 572 200 грн., які перераховано покупцем на розрахунковий рахунок в ЗРФ АКБ «Трансбанк» продавця до підписання даного договору. Своїм підписом під договором продавець підтвердив факт повного розрахунку за продану квартиру і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Відповідно до п. 9 зазначеного договору, продавець ОСОБА_3 повідомив представника покупця про те, що немає членів сім'ї власника житла, які користуються правом на особистий сервітут (проживання в житловому приміщенні), встановлений ст. 405 ЦК України, а також заявив про те, що в квартирі, яка відчужується, не проживають та не зареєстровані малолітні та неповнолітні діти, що підтверджується довідкою, виданою 25.10.2007 року ЖЕО №9 м. Івано-Франківська за №1350.

Також встановлено, що 16 жовтня 2007 року ТОВ «Люксінвестбуд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 про виселення з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення і з метою забезпечення позову ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18.10.2007 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено проведення реєстрації в даному житловому приміщенні інших осіб, заборонено проводити перепланування та добудову до квартири до вирішення справи по суті.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25.10.2007 року заяву ТОВ «Люксінвестбуд» про скасування забезпечення позову задоволено, знято арешт з квартири АДРЕСА_1, скасовано заборону щодо проведення реєстрації в даному житловому приміщенні інших осіб, та заборону проводити перепланування та добудову до квартири АДРЕСА_1 в зв'язку з тим, що подана заява про залишення позову без розгляду та вирішення спору в добровільному порядку.

Згідно п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року за № 20/5 договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно п. 11 оспорюваного договору вбачається, що відсутність заборони відчуження предмета договору підтверджується довідкою, виданою 25.10.2007 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за №686551-3152 та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №15115041 від 25.10.2007 року.

Доказів того, що на момент вчинення спірного правочину в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існували будь-які заборони на відчуження квартири суду не надано.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки на момент відчуження спірної квартири жодних обмежень права власності відповідача ОСОБА_3 не було і укладеним договором купівлі-продажу не порушуються охоронювані законом права позивача та її неповнолітніх дітей.

Належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції про те, що оспорюваним договором купівлі-продажу порушуються права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 апеляційному суду не надано, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в 2008 році ОСОБА_2 було заявлено позов до ОСОБА_3, ТОВ «Люксінвестбуд», третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири з підстав порушення прав малолітнього сина ОСОБА_9 на проживання в спірній квартирі і рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю вимог.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

О.В. Пнівчук