Ухвала суду № 42504328, 13.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/133/15 Справа № 196/1060/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Бойко Ю. О. Доповідач - Ферафонтов В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Ферафонтова В.Ю.,

суддів Коваленко Н.І., Дрибаса Л.І.

при секретарі Письменній К.В.

за участю:

прокурора Смирнова В.Р.

представника

потерпілої ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 13 січня 2015 року кримінальне провадження № 12013040000000587, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_3, на вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року,

встановила:

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прядівка, Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права управління транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із застосуванням п. "В" ст.1 ЗУ "Про амністію у 2014 році".

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 50412 (п'ятдесят тисяч чотириста дванадцять) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого; 3925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої матеріальної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, а всього - 54337 (п'ятдесят чотири тисячі триста тридцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7, як законному представникові неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, 45412 (сорок п'ять тисяч чотириста дванадцять) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 45412 (сорок п'ять тисяч чотириста дванадцять) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 64156 (шістдесят чотири тисячі сто п'ятдесят шість) гривень 83 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) гривень 00 копійок на відшкодування витрат на проведення оцінки шкоди; 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а всього - 85626 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 83 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АСК "ОМЕГА" на користь ОСОБА_3, 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого; 6659 (шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої матеріальної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, а всього - 11247 (одинадцять тисяч двісті сорок сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АСК "ОМЕГА" на користь ОСОБА_7, як законному представникові неповнолітнього ОСОБА_8, 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АСК "ОМЕГА" на користь ОСОБА_9, 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок на відшкодування частини завданої моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АСК "ОМЕГА" на користь ОСОБА_4, 49000 ( сорок дев'ять тисяч) гривень 83 коп. (за вирахуванням франшизи 1000,00 грн.) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Інші позовні вимоги залишені без задоволення.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_5 28 жовтня 2013 року, близько 13 години 00 хвилин, керуючи автомобілем "КАМАЗ-55111", державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом "ГКБ-819", державний номерний знак НОМЕР_2, рухався з боку села Івано-Яризівка у напрямку села Преображенка по автошляху Т-0413 "Царичанка - Магдалинівка - Губиниха", що проходить по території Царичанського району Дніпропетровської області.

Під час руху, на 4 км. + 10 м. вказаного автошляху водій ОСОБА_5 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпеки дорожнього руху, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху де, не вибравши безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді, скоїв зіткнення лівою передньою частиною причепа "ГКБ-819", державний номерний знак НОМЕР_2, з передньою лівою частиною кабіни автомобіля "КАМАЗ - 53208", державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом "ГКБ-8350", державний номерний знак НОМЕР_4, що перебував під керуванням водія ОСОБА_10, який рухався назустріч, по своїй смузі руху.

У результаті зіткнення було зруйновано причіпний пристрій причепу "ГКБ-819", державний номерний знак НОМЕР_2, після чого він від`єднався від автомобіля "КАМАЗ-55111", державний номерний знак НОМЕР_1.

В результаті ДТП, водій ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав сумісну тупу травму тіла з переломами кісток скелету і ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку, від якої настала його смерть. За своїм характером, виявлені тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості і являються безпосередньою причиною смерті, що підтверджується висновком експерта № Е 136 від 13.11.2013 року.

Своїми необережними діями, які виразилися в порушенні вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 286 ч.2 КК України. Згідно ст. 12 КК України таке діяння відноситься до категорії тяжких злочинів.

В апеляціях:

Прокурор, не оскаржуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 та фактичних обставин по справі встановлених судом, вказує на те, що вирок суду є незаконним та підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Так зазначає, що суд ухвалюючи вирок, застосував положення ЗУ "Про амністію у 2014 році" до основного покарання у виді позбавлення волі, звільнивши обвинуваченого від його відбування, проте не застосував вказаний закон відносно додаткового покарання у виді позбавленням права управління транспортними засобами.

Просить змінити вирок суду, застосувати до ОСОБА_5 п. "в" ст..1 та ст.14 ЗУ "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року та звільнити обвинуваченого від відбування як основного, так і додаткового покарання. В іншій частині вирок просить залишити без змін.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_3, в своїй апеляції вказує на те, що суд прийшов до хибного висновку про можливість застосування до обвинуваченого положень ЗУ "Про амністію у 2014 році", оскільки, на його думку, має місце невідповідність поведінки обвинуваченого застосованій до нього амністії. Крім того, зазначає, що у матеріалах провадження відсутнє клопотання про застосування амністії від обвинуваченого, наявність якого є обов'язковою.

Також зазначає, що обвинуваченим жодним чином не відшкодовано завдану правопорушенням шкоду.

Просить скасувати вирок суду, призначити обвинуваченому ОСОБА_5 більш суворе покарання у виді реального позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки а також позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді провадження у суді першої інстанції, а також заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_2, представника потерпілої захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали апеляцію ОСОБА_2 і заперечували проти задоволення апеляції прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5, який погоджувався з апеляцією прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція представника потерпілої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило тяжкі наслідки, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами та ніким не оскаржуються.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність вини обвинуваченого, не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та в наркологічному кабінеті не перебуває, має неповнолітню доньку - ОСОБА_11, відносно якої батьківських прав не позбавлявся і відповідно до вимог ст. 65 КК України призначив обґрунтовану міру покарання.

Що стосується доводів апеляції представника потерпілої ОСОБА_2 щодо обґрунтованого застосування положень ЗУ "Про амністію у 2014 році", то вони на думку колегії є необґрунтованими.

Згідно положень ст. 86 ч.2 КК України, ст. 3 ч.2 Закону України "Про застосування амністії в Україні", установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Так, доводи апеляції представника потерпілої щодо відсутності клопотання про застосування до обвинуваченого ЗУ "Про амністію у 2014 році" є безпідставними.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, прокурором в судовому засіданні заявлено про доцільність звільнення обвинуваченого від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році", з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 має неповнолітню доньку, якій не виповнилося 18 років, і відносно якої батьківських прав не позбавлявся.

Згідно ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Обвинувачений ОСОБА_5 висловив свою згоду про застосування до нього амністії.

Підстав для призначення більш суворого покарання, як про це ставиться питання в апеляції представника потерпілої ОСОБА_2, колегія суддів не знаходить.

Обґрунтованим є рішення суду стосовно розміру відшкодування моральної шкоди, яку суд визначив виходячи з принципу розумності, сімейного та матеріального становища обвинуваченого.

Що стосується доводів апеляції прокурора про необхідність застосування положень ЗУ "Про амністію у 2014 році" та звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування як основного так і додаткового покарання, то вони заслуговують на увагу.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду про можливість застосування щодо обвинуваченого положень ЗУ "Про амністію у 2014 році", проте відповідно до вимог цього закону, вважає необхідним змінити вирок та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного йому як основного так і додаткового покарання.

Що стосується доводів апеляції представника потерпілої ОСОБА_2 щодо розшуку майна обвинуваченого ОСОБА_5, відповідно до постанови від 06 жовтня 2014 року державного виконавця, то вони не заслуговують на увагу, оскільки стосуються виконанню вироку та не мають відношення до обставин вчинення кримінального правопорушення і даного кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції - задовольнити.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року, відносно ОСОБА_5 - змінити.

На підставі п. "в" ст.1 та ст.14 Закону України "Про амністію у 2014 році" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 травня 2014 року № 1246-VІІ ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права управління транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: