Рішення № 42504235, 28.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/701/15 Справа № 208/9108/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 18 грудня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства "Світлана-2000" до ОСОБА_3, Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року приватне підприємство "Світлана-2000" (далі - ПП "Світлана-2000") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи тим, що в період 2007-2008 років по АДРЕСА_1 вони здійснили будівництво об'єкта нерухомого майна, а саме комплексу торгівельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 кв.м. Будівництво виконано у встановленому законом порядку, з оформленням всіх необхідних для цього документів, та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №61 від 16 липня 2007 року.

Зазначали, що 02 квітня 2008 року між ПП "Світлана-2000" та ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу комплексу торговельних павільйонів, який був предметом судового розгляду по справі за позовом ОСОБА_3 до ПП "Світлана-2000" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2008 року було визнано право власності за ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно.

Посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23 квітня 2008 року було скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПП "Світлана-2000" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмолено, що запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно не скасований, а тому просять суд визнати право власності ПП "Світлана-2000" на комплекс торгівельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1, з подальшою реєстрацією прав у єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Витребувати спірне майно від ОСОБА_3 з зобов'язанням її усунути перешкоди в користуванні останнім, шляхом передачі комплексу торгівельних павільйонів ПП "Світлана-2000".

Заочним рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позовні вимоги ПП "Світлана-2000" задоволені у повному обсязі. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ПП "Світлана-2000" залишити без задоволення, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Частиною 2 ст.331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Положення ч.2 ст.331 ЦК слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст.182 ЦК щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Вказані норми встановлюють особливий порядок виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, яким передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації та державній реєстрації. При цьому, за змістом даних норм, державна реєстрація права власності та державна реєстрація майна (прав власності на майно), яка здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", не є тотожними поняттями. Реєстрація речових прав, на відміну від державної реєстрації прав власності, не має правовстановлюючого значення.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням 05 сесії У скликання Дніпродзержинської міської ради від 01 листопада 2006 року надано (закріплено) ПП "Світлана-2000" земельна ділянка загальною площею 0,0104га під будівництво комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1 (а.с.23,24).

Висновком департаменту містобудування Дніпродзержинської міської ради від 24 травня 2007 року №68 в-м робочий проект "Будівництво комплексу торгових павільйонів по провулку Цегельному" погоджено і рекомендовано до затвердження за умовами надання позитивного висновку ДП "ОС Укрінвестекспертиза". До початку реконструкції замовника зобов'язано оформити документи на землекористування та одержати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.7-8).

Згідно до комплексному висновку №203-882 від 25 травня 2007 року Державне підприємство Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи" робочий проект будівництва комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1 рекомендувало до затвердження (а.с.9-10).

16 липня 2007 року за №16 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м.Дніпродзержинська надало ПП "Світлана-2000" дозвіл на виконання будівельних робіт (а.с.11).

01 лютого 2007 року між Дніпродзержинською міською радою та ПП "Світлана-2000" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за №05009 від 14 лютого 2007 року, за яким підприємство отримало в оренду земельну ділянку площею 0,0104 га для будівництва комплексу торгових павільйонів, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.13-17,18).

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПП "Світлана-2000" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності було визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 02 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПП "Світлана-2000", згідно якого останні продали, а ОСОБА_3 придбала у власність комплекс торгових павільйонів (літ.А-3) загальною площею 240,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначений комплекс та право на його використання без додаткового вводу в експлуатацію. Також суд зобов'язав обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року, яке набрало чинності, рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23 квітня 2008 року, було скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_3 відмолено у повному обсязі (а.с.34-36).

Задовольняючи позов ПП "Світлана-2000" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, районний суд виходив з того, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, а тому позивач, як власник майна, має право витребувати його з чужого незаконного володіння з подальшою реєстрацією цих прав у єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч.1 ст.15 ЦК України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення. Однак, як вбачається з матеріалів справи вимоги позивача не були предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України).

Окрім того, у відповідності до ст.301 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.18 Закону України "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, а закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чого відносно спірного об'єкту зроблено позивачами не було.

Відповідно до положень ст.ст.7,8,14 Закону України "Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, в тому числі, органами місцевого самоврядування, яке полягає у контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року і передбачає зокрема перевірку готовності об'єкта до експлуатації та відсутності можливості об'єкта в подальшому створити загрозу життю та здоров'ю людей.

Відповідно до положень ч.2 ст.376 ЦК України, особа що здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, однак, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Обов'язковими умовами для такого визнання права власності являються також наявність відповідного дозволу на будівництво, виданого органами місцевої влади, а також належно затверджений проект будівництва.

Крім того, неможливо одночасне пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння).

Оскільки вище викладені умови не були дотримані, підстав для задоволення позовних вимог не встановлено, а тому колегія суддів вважає, що районний суд при вирішенні питання неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову приватного підприємства "Світлана-2000" до ОСОБА_3, Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.