Рішення № 42501309, 26.01.2015, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/10561/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 року Автозаводський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого -судді - Предоляк О.С.

при секретарі - Коваль Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу недійсним,

В СТ А Н О В И В

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, після зменшення позовних вимог просить визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 м Кременчуці Полтавської області, укладеного 07 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_4

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_4, із застосуванням погроз фізичної розправи над донькою ОСОБА_5, онуків, а також нею, із застосуванням психологічного тиску заволоділа 2-х кімнатною квартирою, загальною площею 52 кв.м., жилою площею 28,1 кв.м. Разом із своїм сином привезли до приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка оформила договір купівлі-продажу квартири.

Ніяких документів по договору купівлі-продажу не оформляла і ніяких домовленостей з відповідачем по оформленню цього договору, а тим більше ціни не було. При посвідченні угоди був відсутній і чоловік відповідача, ніяких підписів нотаріус не завіряв. Усі пункти нотаріальної угоди не відповідають дійсності і свідчать про те, що договір купівлі- продажу укладений проти її волі і бажання.

Стверджує, що ОСОБА_4 неодноразово телефонувала на її телефон та телефон доньки ОСОБА_5 з погрозами фізичного застосування стосовно онуків і доньки, якщо вона не поверне їй 300 000 грн.. які ОСОБА_4 віддала під великі відсотки директору підприємства «КЕВ Сервіс - Курило Е. у якого працювала менеджером її донька. ОСОБА_8 погрожував фізичною розправою, штовхав і вимагав переписати квартиру на ОСОБА_4 Остання неодноразово приходила до її помешкання або зустрічала біля будинку і вимагала переписати квартиру. Такий тиск зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розладнав її психічний стан. Після погроз і психологічного тиску її повезли до нотаріуса, де примусили проти волі підписати договір. Після чого фізичний стан погіршився, викликала швидку допомогу. Наголошує, що є пенсіонером, хворою людиною, ніколи відчужувати єдине житло не стала б.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, допитана за процедурою встановленою ст.. 184 ЦПК України, підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просила суд позов задовольнити. Стверджувала, що погрози почалися наприкінці жовтня, а закінчилися після укладання договору - 07 листопада 2014 року. Ще раз їй дзвонила ОСОБА_4 з погрозами 21 листопада 2014 року, після того як отримала позов про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримує позов, просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 підтримує письмові заперечення. Просить відмовити у позові.

Представник третьої особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 - ОСОБА_11 підтримує письмові заперечення, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що укладений договір не суперечить вимогам ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а позивачем не доведено належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, вивчивши наявні у справі письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 07 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 2524, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_4 квартиру 35, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 52 кв.м., житловою площею 28, 1 кв.м, а ОСОБА_4 прийняла об»єкт нерухомості та сплатила за нього грошову суму , передбачену умовами цього договору.

Продаж вчинено за 121 469 грн. за ринковою вартістю об»єкта нерухомості станом на 06.11.2014 року, згідно із звітом про незалежну оцінку майна, виконаний суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Південні зірки», які сплачені ОСОБА_4 ОСОБА_1 повністю до підписання договору. (п.3, 4 Договору).

Згідно з п. 14 Договору текст даного договору сторонами прочитано. Зміст, значення, умови угоди їм роз'яснені, зрозумілі і відповідають їх намірам. З Договору вбачається, що його текст сторонами підписано.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги наявністю підстав, передбачених ст. 231 ЦК України, оскільки зазначені договори укладено нею проти справжньої волі внаслідок застосування фізичного та психологічного тиску.

Статтею 231 ЦК України установлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психологічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

Позивач ОСОБА_1 стверджувала про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_8, син відповідача погрожували їй та членам її сім»ї: доньці ОСОБА_5 онукам та чинили психічний тиск на неї з метою примусити укласти оспорюваний правочини.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд, оцінивши докази в їх сукупності з врахуванням інших доказів в силу вимог ст. ст. 57-59 ЦПК України, приходить до висновку, що позивачем не доведено факту того, що оспорюваний договір вчинений позивачем проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї та членів її сім»ї фізичного чи психологічного тиску з боку відповідача та інших осіб.

Зазначене підтвердила приватний нотаріус ОСОБА_10, яка посвідчувала спірний договір. Стверджує, що в ході її особистої бесіди з ОСОБА_1 в нотаріальній конторі під час роз'яснення учасникам правочину їх прав та обов'язків, його змісту, значення, умов і правових наслідків та при підготовці тексту вказаного договору і його підписанні сторонами ОСОБА_1 поводилась природно. При перебуванні ОСОБА_1 в нотаріальній конторі жодних скарг, заяв чи інших звернень стосовно того, що її, як зазначено в позовній заяві, начебто примусово привезли до нотаріальної контори, а також, що на неї чиниться тиск з метою примушення до вчинення правочину не надходило. В поведінці ОСОБА_1 були відсутні будь-які свідчення перебування ОСОБА_1 під впливом насильства або об'єктивні відомості, які б викликали у неї, як нотаріуса, якийсь хоча б найменший сумнів в тому, що договір купівлі-продажу квартири вчиняється проти волі позивача.

Також суд приймає до уваги і й інші письмові докази: заява ОСОБА_1 подана до Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області лише 18 листопада 2014 року щодо шахрайських дій та вимагання, вчинених ОСОБА_4 та ОСОБА_8, довідку з станції екстреної медичної допомоги № 2 м Кременчук в якій зазначено що виклик бригади зареєстрований 14.11.2014 року

З метою реалізації власних прав ОСОБА_4 направила вимогу ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації. Крім того, ОСОБА_4 збираються документи по укладанню договорів про надання комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1. кв. 35 в м. Кременчук.

Оголошення в місцевому виданні «Приватна газета» (випуск №90 від 07.11.2014р., розділ нерухомість, стор. 18) має відомості про продаж квартири на 9 поверсі 9-ти поверхового блочного будинку за адресою АДРЕСА_1, площа 52 кв.м. тел. НОМЕР_1 підтверджує намір позивача продати житло.

Ще одним доказом добровільного продажу спірної квартири є її ціна, яка визначена незалежною оцінкою ТОВ «Південні зірки» і внесена сторонами до договору купівлі-продажу.

Отже, жодних достовірних доказів про те, що договір купівлі - продажу квартири від 07 листопада 2014 року укладено проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача або з боку іншої особи судом не здобуто. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що договір купівлі - продажу спірної квартири укладено внаслідок погроз, не підтвердили це і у судовому засіданні допитані свідки, так як вони не були присутнім під час укладення договору купівлі - продажу, а ті свідчення котрі давалися ними під час судових засідань стосувалися фактів котрі їм стали відомі від інших осіб (ОСОБА_1 та ОСОБА_5.), а відтак суд ставиться до таких свідчень критично. У відповідності до ст. 63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. З цього можна зробити висновок, що обставини, про які свідок дає показання, повинні бути відомі йому особисто. Тому, показання свідка з чужих слів не допускаються взагалі, а не лише тоді, коли він не може назвати джерела.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено, що через обставини, які мали місце на момент вчинення спірної угоди, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам, а саме відсутності будь-яких доказів наявності боргових зобов »язань ОСОБА_5 та/ або ОСОБА_1 перед ОСОБА_4

На підставі наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, що правочин, вчинений під впливом насильства, внаслідок відсутності волі позивача на вчинення правочину, а волевиявлення, яке має місце, відображає волю не самого учасника правочину, а волю будь-якої іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину, а отже в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати розподілені згідно ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57 - 61, 158, 179, 185, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя