Рішення № 42500014, 27.01.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2015 р. Справа № 906/1670/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Мамчур Р.В. - довіреність №30-14 від 24.04.2014;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: Кравчук О.А. - посвідчення №019372 від 07.08.2013;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", його структурного підрозділу філії "Старокостянтинівський райавтодор" (м. Хмельницький)

до Приватного підприємства "Будмаксплюс" (м. Житомир)

про стягнення 44500,00 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44500,00грн. за неналежне виконання договору поставки товару №1 від 03.04.2014. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

27.01.2015 на адресу суду від позивача надійшов лист, відповідно до якого останній просить суд долучити до матеріалів справи копію вимоги про стягнення боргу з копією фіскального чеку, копію акту звірки та копію квитанції (а.с.60).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву, відповідно до якої повідомляє про часткове погашення заборгованості, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості в сумі 40500,00грн. (а.с.66).

Суд, дослідивши подану заяву, встановив, що за своєю правовою природою дана заява є заявою про зменшення позовних вимог. Прокурор заяву позивача про зменшення позовних вимог підтримав.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це сума 40500грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.01.2015 (а.с.56).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2014 між Філією "Старокостянтинівський райавтодор" ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Будмаксплюс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки товару №1 (а.с.19-20), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити асфальтобетонну суміш (надалі іменується "товар").

Кількість, асортимент, строк поставки та ціна товару зазначається у рахунку, виставленому продавцем на підставі заявки покупця та погоджується сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Орієнтовна сума поставки товару за цим договором становить 67989,60 грн. з ПДВ (п.2.2 договору).

Загальна кількість та сума поставки товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається згідно заявок покупця, які покупець направляє постачальнику виходячи із власних господарських потреб та об'ємів фінансування (п.2.3 договору).

Згідно п.3.1 договору передача покупцю товару здійснюється у разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної.

Продавець виставляє покупцю рахунок на оплату товару (п.6.1 договору).

Покупець оплачує рахунок шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 30 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору (п.6.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року (п.11.1 договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.11.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 67989,60грн., що підтверджується видатковою накладною №74 від 30.04.2014 (а.с.8).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару на підставі договору №1 від 03.04.2014 виконав частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 40500,00грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивач 22.10.2014 на адресу відповідача направив вимогу про оплату боргу (а.с.11-12), яка залишена без відповіді та задоволення .

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення прокурора за захистом порушеного права позивача до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 40500,00грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з ПП "Будмаксплюс" боргу є обґрунтованими.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будмаксплюс" (10020, м. Житомир, вул.Максютова, 14, код ЄДРПОУ 35954852)

- на користь Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", його структурного підрозділу філії "Старокостянтинівський райавтодор" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 77, код ЄДРПОУ 31100492) - 40500, 00грн. боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Будмаксплюс" (10020, м. Житомир, вул.Максютова, 14, код ЄДРПОУ 35954852)

- на користь Державного бюджету України - 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30 січня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.:м. Житомир, вул. Максютова, 14)

3 - прокуратура Житомирської області