Постанова № 42499848, 30.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 26» січня 2015 р. Справа №922/3656/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Дзюба І.М., за довіреністю №14/1077 від 30.12.2014 року;

відповідача - не з'явився;

треті особи - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», м.Харків, (вх.№4355Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі №922/3656/14,

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м.Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Гриньов Сергій Андрійович, с.В.Рогань,

до Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мазний Юрій Васильович, м.Харків,

про стягнення 7199,94 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року у справі №922/3656/14 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на відшкодування шкоди 7199,94 грн. та 1827,00 витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПрАТ СК «Провідна» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказаний у позовній заяві порядок визначення суми страхового відшкодування шляхом ділення загальної суми шкоди, не відповідає нормам Закону.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги лише доводи позивача і не досліджував докази, що саме водію позивача сукупними діями водія відповідача та водія Білецького І.М. була завдана неподільна шкода.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

16.01.2015 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№474), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано обставини у справі та винесено законне і обґрунтоване рішення, а відповідачем не надано ґрунтовних пояснень по суті спору та належних доказів на спростування зазначених у рішенні обставин.

19.01.2015 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мазного Ю.В. надійшли письмові пояснення щодо обставин спору (вх.№608), які долучено до матеріалів справи.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 26.01.2015 року була направлена відповідачу та третім особам рекомендованими листами 15.12.2014 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 19.12.2014 року та 22.12.2014 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалою суду від 15.12.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача та третіх осіб, а також те, що їх явка не була визнана обов'язковою колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за їх відсутності.

У судовому засіданні 26.01.2015 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у його відзиві.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.09.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та Карасюком Олегом Олександровичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0660782/2115/12, згідно умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, у тому числі автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер АХ5341ВХ (п. 9 додатку №1 до договору).

19.02.2013 року на перехресті проспекту 50 Років СРСР та вулиці Халтуріна в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобілів Ford Fiesta, державний реєстраційний номер АХ7765ВТ, під керуванням водія Мазного Ю.В. (поліс АВ/5074386 ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія»), Мitsubishi, державний реєстраційний номер АХ7170СО, під керуванням водія Білецького І.М. (поліс АВ/1691054 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») та Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер АХ5341ВХ, під керуванням водія Гриньова С.А. (поліс АВ/8776556 ПрАТ «СК «Провідна»).

Зазначену подію визнано страховою, що підтверджується страховим актом від 12.11.2013 року № 1 2101/06/3322 та розраховано суму страхового відшкодування.

Страхове відшкодування у розмірі 15108,29 грн. (утримано суму не сплаченого страхового платежу за договором у розмірі 1291,59 грн.) було виплачено за заявою страхувальника, що підтверджується матеріалами справи - платіжним дорученням №0059971 від 20.11.2013 року.

Розрахунок суми матеріального збитку по справі №2101/06/3322 виконано відповідно до умов договору страхування, звіту по визначенню вартості відновлювального ремонту від 04.04.2013 року №174, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 18417,98 грн., і, з урахуванням суми безумовної франшизи по договору 2018,10 грн., розмір страхового відшкодування склав 16399,88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що постановою апеляційного суду Харківської області по справі №643/11283/13-п від 09.10.2013 року Мазного Ю.В. та Гриньова С.А. визнано винними у порушенні ст. 124 КУпАП та закрито провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

За змістом п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача регресної вимоги до відповідача, не спростування останнім в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем та не надання ним доказів сплати шкоди. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 7199,94 грн. на відшкодування шкоди є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності застосування п.3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, якими установлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, а тому, на думку відповідача, доля відповідальності кожного з водіїв-учасників ДТП повинна бути установлена у відповідності до норм цивільного судочинства.

Так, відповідно до п. 3, ч. 1, ст. 1188 Цивільного Кодексу України, шкода спричинена внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: при наявності вини всіх осіб, діяльністю яких була заподіяна шкода, розмір відшкодування визначається у відповідній частці в залежності від обставин, які мають вагоме значення, а також згідно ч. 2, ст. 1190 Цивільного кодексу України суд може за заявою потерпілого встановити долю відповідальності відповідно до ступеню вини.

Крім того, згідно абз. 2, п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року питання про відповідальність за шкоду, спричинену самим джерелом підвищеної небезпеки вирішується по принципу вини: при наявності вини усіх власників - розмір відшкодування визначається згідно ступеня вини кожного.

Аналогічна правова позиція закріплена також в п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року: «Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 Цивільного кодексу України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Як вже зазначалося, постановою апеляційного суду Харківської області по справі №643/11283/13-п від 09.10.2013 року двох осіб Мазного Ю.В. та Гриньова С.А. визнано винними у порушенні ст. 124 КУпАП. Тобто, вказані особи визнано винними у ДТП у рівних значеннях, а саме, що діями Мазного Ю.В. та Гриньова С.А. завдана неподільна шкода Карасюку О.О.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у даному випадку слід застосовувати норму, яка є спеціальною, а тому має пріоритет перед загальними нормами Цивільного кодексу України, і цією нормою є п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою, як вже зазначалося, установлено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта щодо невірності розрахунку суми заявленої до стягнення, оскільки такі доводи не підтверджені доказами і здійснені при довільному тлумаченні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у спростування наявності обставин щодо регресної вимоги та сплати ним відповідних коштів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі №922/3656/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі №922/3656/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30 січня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.