Постанова № 42499737, 23.01.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4789/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Дерев'янко Т.Г.,

представника відповідача - Карпенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2014 року Державна установа "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" (надалі - позивач, ДУ "Полтавський ОЛЦ ДСЕСУ") звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (надалі - відповідач, Київський ВДВС) про зобов'язання Київського ВДВС Полтавського МУЮ направити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №29431200 до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження; зобов'язання Київського ВДВС Полтавського МУЮ направити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №13737224 до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23 січня 2015 року).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.10.2011 по виконавчому провадженню №13737224 та 18.07.2012 по виконавчому провадженню №29431200 державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та прийнято рішення про припинення чинності арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення. Разом з тим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не були внесені записи про припинення публічного обтяження. Зазначені обставини створюють перешкоди при реєстрації транспортних засобів переданих позивачу від Полтавської обласної санітарно-епідемілогічної станції, яка є боржником за виконавчими провадженнями. Зазначене мало місце оскільки, на думну позивача, відповідач не здійснив відповідні дії, спрямовані на повідомлення Державного реєстратора про припинення публічних обтяжень.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В ході судового розгляду справи представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що державний виконавець дій діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", підстави для припинення публічного обтяження відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Київському ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження № 13737224 з виконання виконавчого листа № 19/70, виданого 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472 687,80 грн.

Постановою державного виконавця від 26.06.2009 відкрито виконавче провадження №13737224.

З метою повного, своєчасного та фактичного виконання рішення суду державним виконавцем 02.02.2011 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція" є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України.

До відділу ДВС надійшло повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135.

10.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 2 постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

22.10.2011 повторно до Київського ВДВС Полтавського МУЮ на виконання пред'явлено виконавчий лист № 19/70, виданий 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472 687,80 грн.

Постановою державного виконавця від 22.10.2011 відкрито виконавче провадження №29431200.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станції" є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України та отримано повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135.

18.07.2012 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, яку разом з виконавчим документом 21.09.2011 (вих. 14/41290) направлено на адресу стягувача та постанову до відому боржнику (вих. 14/41289).

Відповідно до п. 2 постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Зазначені постанови державного виконавця станом на момент розгляду справи ніким не скасовані та не визнані незаконними у встановленому чинним законодавством України порядку.

Згідно пояснень представника позивача та пояснень, які містяться у справі, судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого головою Держсанепідслужби України, державним санітарним лікарем України 21.08.2013 року на баланс позивача передані автомобілі, а саме: ГАЗ 31105 державний номер ВІ 8070 АК (позиція в Переліку 1110), УАЗ 3962 державний номер 039-55 СН (позиція в Переліку 1115); MITSUBISHI L 200 державний номер ВІ2225ВК (позиція в Переліку 1109); DAEWOO державний номер ВІ9426АХ (позиція в Переліку 1113); ЗАЗ "Таврія" державний номер 70086 СН (позиція в Переліку 1116); ЛЄК 45277 державний номер 04614 СН (позиція в Переліку 1117); АЗЛК 2141 державний номер 02750 СН (позиція в Переліку 1118); ГАЗ 31029 державний номер 15477 СН (позиція в Переліку 1119). ГАЗ - 3110 державний номер 55532 СН (позиція в Переліку 1120); ГАЗ 22171-5104 державний номер ВІ 1609 АМ (позиція в Переліку 1121).

Під час проведення перереєстрації автомобільних засобів виявилось, що на рухоме майно накладено арешт на підставі постанов про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 02.02.2011 року ВП № 13737224, від 18.07.2012 року ВП № 29431200.

16.09.2014 позивач звернувся до Київського ВДВС Полтавського МУЮ стосовно зняття заборони на відчуження рухомого майна

На вищевказане звернення Київським ВДВС Полтавського МУЮ було повідомлено (№ 14/31004 від 06.11.2014) про неможливість зняття заборони на відчуження рухомого майна, оскільки борг по виконавчому листу № 19/70, виданого 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472687,80 грн., а також виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником не сплачено.

Проте, позивач не погоджується із такими діями відповідача та зазначає, що було порушено його законні права та інтереси, оскільки накладений арешт перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись рухомим майном, що йому належить.

Вирішуючи питання про наявність порушених прав або інтересів позивача, судом встановлено наступне.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як слідує з пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи, Державний заклад "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція" знаходиться на стадії ліквідації згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України №76-О від 21.09.2012 "Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України".

На виконання п. 3.8 вищевказаного наказу всі основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності були передані на баланс Головного управління Держсанепідслужби України в Полтавській області.

Державна установа "Полтавський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України" утворена згідно наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 114 від 28.11.2012 "Про утворення Державної установи "Полтавський лабораторний центр Держсанепідслужби України" як юридична особа публічного права.

Згідно наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 155 від 20.08.2013 "Про передачу державного майна та створення комісії" на баланс ДУ "Полтавський ОЛЦ ДСЕСУ" передано державне окреме індивідуально визначене майно, яке закріпленоза позивачем на праві оперативного управління.

Таким чином, Державна установа "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України", на даний час, не є стороною виконавчого провадження ВП № 13737224 та № 29431200 з примусового виконання виконавчого листа № 19/70, виданого 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, оскільки боржником у вищевказаних виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості була Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція.

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8, публічно правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно

Оскільки позивач у даній справі не є ані учасником виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, крім іншого, відносяться виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 32 вказаного Закону серед заходів примусового виконання рішень передбачено, зокрема, звернення стягнення на майно боржника.

Згідно частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частиною 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна (частиною 4 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

З наведеного випливає, що винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є складовою частиною процедури звернення стягнення на майно боржника.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося представником відповідача, Київським ВДВС Полтавського МУЮ з метою виконання рішення суду, 02.02.2011 та 18.07.2012 винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: на все рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення, що належить Полтавській обласній санітарно-епідемілогічній станції, про що 02.02.2011 та 26.07.2012 внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Як зазначалося вище, 10.10.2011 та 18.07.2012 Київським ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанови про повернення зазначеного виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 статті 47 Закону № 606-XIV, у зв'язку з відсутністю майна, що належить боржнику, на яке може бути звернене стягнення в ході виконавчого провадження ВП №№ 13737224 та 29431200.

Пунктами 2 вищевказаних постанов зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Із пояснень представника відповідача судом встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станції" є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України та згідно повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135, а відтак, немає можливості боржнику виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором за недостатністю майна.

Законом України "Про виконавче провадження" встановлені підстави повернення виконавчого документу стягувачеві, зокрема, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника зазначені у статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту (частина 3 статті 60 Закону № 606-XIV).

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Положеннями статті 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно із положеннями пункту п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Тобто, суд приходить до висновку, що з питань припинення державної реєстрації із заявою про припинення обтяження на рухоме майно до державного реєстратора звертається заінтересована особа (в даному випадку обтяжувач).

З матеріалів справи вбачається, що обтяжувачем рухомого майна позивача є Київський ВДВС Полтавського МУЮ. Вказана обставина сторонами не заперечувалась.

Твердження відповідача щодо допущення державним виконавцем в постановах від 10.10.2011 та 18.07.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві помилок в частині припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, суд відхиляє, зважаючи на те, що мотивувальна частина постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2011 та 18.07.2012, інших підстав, крім, посилання на ст. 50, п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" не містить, а самі постанови на момент розгляду справи є чинними, ніким не скасовані та не визнані незаконними.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що накладений арешт перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись рухомим майном, що йому належить, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Київського ВДВС Полтавського МУЮ вжити заходи з проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження на підставі постанов Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2011 року ВП № 13737224, від 18.07.2012 року ВП № 29431200.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.

Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції вжити заходи з проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження на підставі постанов Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2011 року ВП № 13737224, від 18.07.2012 року ВП № 29431200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" (код ЄДРПОУ 38502841) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 (вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 січня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький