Ухвала суду № 42499508, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11524/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування п. 6, п. 7 вимоги від 07.02.2014, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування п. 6, п. 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року позов - задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано п. 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148 Державної фінансової інспекції України;

в решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

16 грудня 2014 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» надійшла заява про зміну апеляційної скарги, в якій представник позивача просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2014р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВП «Автокомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» повністю.

20 січня 2015 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від Державної фінансової інспекції України надійшли заперечення на апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Автокомплект», в яких представник відповідача просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2014р. в частині - без змін.

Розглядаючи апеляційні скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 лютого 2014 відповідачем на підставі акта ревізії від 27.12.2013, прийнято вимогу № 05-21/341 про усунення порушень, відповідно до п.п. 6, 7 якої позивача зобов'язано:

1) у встановленому чинним законодавством України порядку стягнути з ТОВ «Склад РКД» суму заподіяних збитків в розмірі 22439,2 тис. грн.., у т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми;

2) у встановленому законодавством України порядку відшкодувати збитки в сумі 6014,72 грн. за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких і було понесено такі збитки.

Згідно п. 6 вимоги, в ході ревізії встановлено порушення умов контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, в частині поставки ТОВ «Склад РКД» на ВП «Автокомплект» (відокремлений підрозділ позивача) обладнання, яке виявилось непридатним для використання, прийняття ВП «Атомкомплект» цього обладнання та перерахування на користь ТОВ «Склад РКД» коштів в сумі 22439205,14 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) для ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» на вказану суму, у зв'язку із чим від позивача вимагається у встановленому чинним законодавством порядку стягнути з ТОВ «Склад РКД» суму в розмірі 22439205,14 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми.

Зокрема, під час ревізії було встановлено, що станом на 30.09.2013 за позивачем обліковується кредиторська заборгованість в сумі 7 493 239,63 грн. (а.с. 100 Том ІІІ Додатків).

Листом ВП Хмельницька АЕС від 30.06.2010 № 25-308/5590 (а.с. 39 Том ІІІ Додатків) повідомив позивача про те, що за наслідками огляду силових елементів датчиків ДС-01 встановлені дефекти, про що складено протокол № 2 ЦНД257-10 та прийнято рішення про демонтаж датчиків, які мають зауваження при огляді, для їхнього обстеження.

Згідно листа від 16.02.2011 № 25-66/1462 (а.с. 44 Том ІІІ Додатків), демонтоване обладнання знаходиться в ХВ ВП «Складське господарство».

Як вбачається з матеріалів справи, листом ВП Рівненська АЕС від 21.08.2013 № 141/8517 (а.с. 1 Том ІІІ Додатків) повідомив ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» про те, що згідно контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, в 2008 була проведена поставка обладнання системи дистанційного контролю зусиль в арматурних канатах системи попереднього контролю напруження захисної оболонки для блоку № 4 ВП Рівненська АЕС з датчиками підкладного типу. Після виникнення відмови (руйнування) датчиків (перший випадок у жовтні 2008, другий у вересні 2009) наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 15.10.2008 № 1007 та розпорядженням ДП «НАЕК «Енергоатом» від 21.10.2009 № 904-р створювалися комісії з розслідування причин руйнування. В п. 4 вказаного листа зазначено, що в травні 2010 ВП «Атомпроектінжиніринг» направив до позивача, як утримувача договору, проект претензії для організації претензійно - позовної роботи, необхідність якої зумовлена поставленим ТОВ «Склад РКД» обладнанням СДКЗ за контрактом від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1. Необхідність проведення позовно-претензійної роботи підтверджена і на нараді в ДП «НАЕК «Енергоатом» 18.11.2010 за участі кредиторів від ЄБРР.

Отже, станом на жовтень 2008 позивач достовірно володів інформацією про дефектність придбаного обладнання. Втім, починаючи з 2008, позивач у формі ВП «Атомкомплект», претензійно - позовної роботи з ТОВ «Склад РКД» щодо відшкодування завданих збитків не вів та витрачені кошти на дефектне обладнання не повернув. Доказів, що доводять зворотне, позивачем до матеріалів справи не було надано.

Згідно Протоколу від 08.10.2012 засідання регулювання проблемних питань по контракту № 32231 GOODS-1 на поставку СДКУ для енергоблоків ХАЕС-2, РАЕС-4 (а.с. 98 Том ІІІ Додатків), заступник керуючого директора Соколов Д.Д. повідомив, що контракт виконано з порушенням його умов, адже поставлена продукція (датчики ДС-01) є дефектною. Директор по розвитку ТОВ «НДІ «Контрольприлад» повідомив про конструктивні доопрацювання датчиків сили ДС-01, які поставлялись згідно умов Контракту.

Крім того, згідно п. 4 Протоколу від 08.10.2012, присутніми вирішено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» за наслідками проведеної експертизи зобов'язано прийняти рішення про можливість подальшого виконання контракту, укладеного з ТОВ «Склад РКД», до 08.12.2012.

Згідно службової записки ДП «НАЕК «Енергоатом» від 29.08.2013 № 03-02/188, позивач проінформував ВП «Атомкомплект» про те, що станом на вказану дату листа, офіційних результатів державної експертизи до Дирекції Компанії не надходило. Згідно інформації, яка отримана в робочому порядку, надання результатів експертизи очікується до кінця вересня 2013 року.

Згідно листів ВП «Атомкомплект» до ТОВ «Склад РКД» від 11.09.2013 № 7609/43 (а.с. 81 Том ІІІ Додатків), від 11.09.2013 № 7607/43 (а.с. 80 Том ІІІ Додатків) та від 30.09.2013 № 8110/43 (а.с. 78 Том ІІІ) щодо надання інформації про результати експертизи та погодження програми випробувань в ДІЯРУ, відповідей від ТОВ «Склад-РКД» не отримано.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» не було надано доказів прийняття рішення про можливість виконання спірного контракту. Крім того, представник позивача не зміг пояснити суду першої інстанції доцільність існування взаємовідносин з контрагентом, який постачає дефектне обладнання та відтягування строків прийняття відповідного рішення про подальшу співпрацю з недобросовісним контрагентом у випадку очевидності дефектності обладнання, що поставлено таким контрагентом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Пунктом 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В позовній заяві позивач визнає, що на виконання умов контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, ТОВ «Склад РКД» поставлено датчики сили ДС-1, а позивачем сплачено кошти в сумі 22 439 205,14 грн. Крім того, позивач сам зазначає, що вказані датчики, станом на теперішній час, демонтовані та визнані такими, що не підлягають експлуатації.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що за умовами контракту ТОВ «Склад РКД» свої зобов'язання не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) це вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через: перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення умов контракту № 32231 GOODS-1 при виконанні господарських зобов'язань призвело до неправомірного зменшення активів державного підприємства через перерахування (сплату) коштів на придбання неліквідного (зіпсованого) майна, внаслідок чого ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму в розмірі 22439205,14 грн., а дана сума має бути стягнута з нерезидента в примусовому порядку, внаслідок чого позовна вимога про визнання протиправним та скасування п. 6 вимоги задоволенню не підлягає.

Щодо п. 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 цього Кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 цього Кодексу вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Враховуючи положення ст. 232 Господарського кодексу України суд доходить висновку, що заявлення вимоги про сплату штрафних санкцій є правом а не обов'язком, в даному випадку, позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У той же час, положеннями ст. 130 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки відповідачем не доведено, що виявлені порушення фінансової дисципліни призвели до заподіяння позивачеві прямих збитків, відшкодування яких має здійснюватися за рахунок винних матеріально-відповідальних осіб, а не отримані за договорами штрафні санкції та пеня у результаті бездіяльності посадових осіб позивача - є саме не одержаними прибутками.

Отже, колегія суддів погоджується, що п. 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14-148 в частині зобов'язання стягнення шкоди в сумі 6014,72 тис. грн. з працівників - є протиправним та підлягає скасуванню, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 30.01.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.