Постанова № 42499086, 26.01.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Житомир справа № 806/50/15

час прийняття: 12 год. 57 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

за участі секретаря Длугаш О.В.,

представників позивача Колесниченка Д.М., Лисюк Т.А.,

представника відповідача Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій неправомірними та протиправними, визнання бездіяльності протиправною, скарги задоволеною, а податкових повідомлень - рішень № 0001052200 та № 0001062200 від 18.07.2014 відкликаними з 22.09.2014,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області по розціненню скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" від 29.08.2014 на податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ № 0001052200, № 0001062200 від 18.07.2014 як копії скарги до Державної фіскальної служби України (повідомлення про надання повторної скарги) неправомірними та протиправними; визнати бездіяльність відповідача по ненаправленню зазначеної скарги до Державної фіскальної служби України протиправною, їх скаргу повністю задоволеною, а податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ № 0001052200 та № 0001062200 від 18.07.2014 відкликаними з 22.09.2014. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначав, що 29.08.2014, в передбачений ПК України 10-денний термін, Товариством оскаржено податкові повідомлення - рішення № 0001052200 та № 0001062200 від 18.07.2014 до Державної фіскальної служби України. Скарга у зв'язку з реорганізацією Міністерства доходів і зборів України у ДФС України, яка відбувалася на момент подання скарги, була направлена через Головне управління Міндоходів у Житомирській області з метою пересилання за приналежністю, тобто до Державної фіскальної служби України. Не отримавши рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду повторної скарги та повідомлення відповідача про пересилання скарги за приналежністю до ДФС України, та рішення ДФС України про продовження строку розгляду скарги, 05.12.2014 ТОВ "А-Вікт" направило запит до відповідача про надання інформації щодо пересилання скарги за належністю до ДФС. Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області листом від 19.12.2014 № 571/К-С/06-10-30-07 повідомило, що скарга від 29.08.2014 не була перенаправлена до ДФС за приналежністю, оскільки розцінена як копія скарги до ДФС. Позивач вважає, що таке розцінення відповідачем їх скарги суперечить п. 56.5 ст. 56 ПК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, на підставі доводів наведених у позовні заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ", не погоджуючись з прийнятими Бердичівською ОДПІ податковими повідомленнями - рішеннями від 18 липня 2014 року № 0001052200 та № 0001062200, звернулося до Головного управління Міндоходів у Житомирській області зі скаргою на них за вих. № 899 від 28.07.2014.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12.08.2014 № 11303/К-С/10-205 вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скаргу ТОВ "А-Вікт" - без задоволення.

29 серпня 2014 року позивачем за вих. № 353 підготовлено скаргу на податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ № 0001052200, № 0001062200 від 18.07.2014 до Державної фіскальної служби України, в якій адресу одержувача зазначено: 10003, м. Житомир, вул. Войкова, 7. Цього ж дня вказана скарга направлена за адресою, про що свідчить опис вкладення до поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Не отримавши рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду повторної скарги і повідомлення ГУ Міндоходів у Житомирській області про пересилання скарги за приналежністю до ДФС України, ТОВ "А-Вікт" 05 грудня 2014 року направило начальнику Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області запит за № 496.

Головне управління ДФС у Житомирській області листом від 19.12.2014 № 571/К-С/06-10-30-07 "Про розгляд запиту" повідомило позивача, що їх скарга від 29.08.2014 № 353 (вх. 217/К-С від 01.09.2014) на податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 18 липня 2014 року № 0001052200, № 0001062200 розцінена як копія скарги до ДФС України (повідомлення про подання повторної скарги).

Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із основних прав платників податків, закріплених у ст. 17 Податкового кодексу України, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України).

Оскарження рішень контролюючих органів, згідно зі пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до п.п. 56.2, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно зі п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

У пункті 56.20 зазначеної статті Податкового кодексу України визначено, що вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На підставі статей 19-1, 55 розділу I та статті 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, статті 24 Митного кодексу України, з урахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян" розроблено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 N 848 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 р. за N 99/24876 (надалі - Порядок).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 р. 2 Порядку, скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до органів доходів і зборів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення органів доходів і зборів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до Міністерства доходів і зборів України.

Скарга платника податку подається в письмовій формі та має включати таку інформацію: найменування платника податку, його місцезнаходження, податкова адреса для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання для фізичної особи - платника податків; найменування органу доходів і зборів, яким прийнято оскаржуване рішення, дата і номер, назва та сума податку, збору та/або штрафної (фінансової) санкції; підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені органом доходів і зборів неправильно чи не встановлені взагалі; обґрунтування незгоди платника податків із рішенням органу доходів і зборів з посиланням на норми законодавства; суть вимог та клопотань платника податку; відомості про повідомлення чи неповідомлення відповідного органу доходів і зборів про подання скарги до органу доходів і зборів вищого рівня; відомості про подання чи неподання позовної заяви про оскарження рішення органу доходів і зборів до суду; адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги; перелік документів, які додаються до скарги (п.4.1 р. 4 Порядку).

Згідно зі п. 5.1 р. 5 Порядку, скарга може подаватись платником податку особисто або через свого представника чи надсилатись поштою (поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення). Платник податків одночасно з поданням скарги органу доходів і зборів вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти про це орган доходів і зборів, який прийняв оскаржуване рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що ні приписами Податкового кодексу України, ні Порядку не передбачено подання скарги до контролюючого органу вищого рівня через контролюючий орган нижчого рівня. Відтак, направлення позивачем скарги від 29 серпня 2014 року № 353 до Головного управління Міндоходів у Житомирській області для пересилання за приналежністю до Державної фіскальної служби України не узгоджується із вимогами Податкового кодексу України та Порядку, здійснено позивачем без дотримання приписів чинного законодавства.

Натомість розцінення відповідачем скарги ТОВ "А-Вікт" від 29.08.2014 як копії скарги до ДФС України (повідомлення про подання повторної скарги) відповідає абз. 2 п. 5.1 р. 5 Порядку.

Суд критично оцінює посилання позивача на п. 9.1 Порядку, оскільки ним визначено, що у разі розгляду скарги орган доходів і зборів, перевіривши правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги. Рішення органу доходів і зборів про залишення скарги без розгляду оформлюється у виді листа, в якому зазначаються мотиви такого рішення.

Втім у відповідача були відсутні підстави для розгляду скарги від 29.08.2014 і прийняття будь - якого рішення за наслідками її розгляду, так як, згідно зі п. 8.5 р. 8 Порядку, не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу доходів і зборів від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше було вирішено по суті.

Як було вже зазначено вище за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ № 0001052200, № 0001062200 від 18.07.2014 Головним управління Міндоходів у Житомирській області прийнято рішення від 12.08.2014, яким скаргу Товариства залишено без задоволення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" щодо визнання дій Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області по розціненню скарги від 29.08.2014 на податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ № 0001052200, № 0001062200 від 18.07.2014 як копії скарги до Державної фіскальної служби України (повідомлення про надання повторної скарги) неправомірними та протиправними, а бездіяльності відповідача по ненаправленню зазначеної скарги до Державної фіскальної служби України протиправною є безпідставними.

Разом з цим, суд відмічає, що Державною фіскальною службою України рішення за наслідками розгляду скарги ТОВ "А-Вікт" від 29.08.2014 не було прийнято, оскільки позивач не дотримався процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу, встановленої Порядком, а також у зв'язку з допущеною помилкою позивача при зазначені адреси одержувача скарги.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для застосування наслідків п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України і п. 7.4 Порядку до скарги позивача від 29 серпня 2014 року відсутні, тому вимога ТОВ "А-Вікт" стосовно визнання цієї скарги повністю задоволеною, а податкових повідомлень - рішень Бердичівської ОДПІ № 0001052200 та № 0001062200 від 18.07.2014 відкликаними з 22.09.2014 є необґрунтованою.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 30 січня 2015 р.