Постанова № 42499050, 29.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р.Справа № 916/3946/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Гладишевої Т.Я.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням в.о. голови суду № 13 від 13.01.2015 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаманська К.І. (довіреність № 5 від 30.12.2014 року)

від відповідача: Яцевич О.С. (довіреність № Д/ЮС-02 від 12.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

на рішення господарського суду Одеської області від " 10" грудня 2014 року, повний текст якого складено та підписано " 15" грудня 2014 року

по справі № 916/3946/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство"

про стягнення 28 266,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

26.09.2014 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 76 507,95 грн., з якої 40 000,00 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 21 761,72 грн. - пені, 3 056,80 грн. - 3% річних, 11 869,43 грн. - інфляційні нарахування та судові витрати у сумі 1 827,00 грн.

14.11.2014 року до господарського суду Одеської області надійшла заява від позивача в поряду ст.22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з ПАТ «Українське дунайське пароплавство» на користь ПАТ «Одесаобленерго» пеню за несвоєчасну оплату вартості активної електричної енергії у сумі 16 505,15 грн., 3 % річних у сумі 2 421,44 грн., 9 339,41 грн. - інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. - судового збору (т.1 а.с.146-147).

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру, мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії №1 від 31.03.2009 року та норм чинного законодавства за спожиту у березні 2014 року активну електроенергію в кількості 82 857 кВт.год. на суму 117 932,03 грн. розрахувався з простроченням, в результаті чого позивачем відповідно до п.4.2 Договору нараховані штрафні та фінансові санкції, які відповідачем також сплачені не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року по справі № 916/3946/14 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" пеню в сумі 5 000 /п'ять тисяч/ грн. 00 коп., 3% річних у сумі 2 421/дві тисячі чотириста двадцять одна/ грн. 44 коп., інфляційні втрати у сумі 9 339/дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять/грн.41 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Одесаобленерго" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що судом безпідставно було застосовано положення п.1 ст.233 ГК України щодо зменшення розміру пені та не враховано, що відповідачем було завдано товариству збитків у зв'язку із несвоєчасною оплатою за отримані послуги на суму 951 916,12 грн.

Також скаржник зазначає, що при зменшенні розміру пені у зв'язку із скрутним становищем відповідача, судом першої інстанції не було враховано майновий стан ПАТ "Одесаобленерго".

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ПАТ "Одесаобленерго" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач - ПАТ „ЕК Одесаобленерго" та відповідач - ПАТ «Українське дунайське пароплавство» знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню та споживанню електроенергії.

Так, 31.03.2009 року між ВАТ „ЕК Одесаобленерго" (правонаступником якого є ПАТ «Одесаобленерго, постачальник) та Госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ВАТ «Українське дунайське пароплавство» (правонаступником якого є ПАТ "Українське дунайське пароплавство", Споживач) укладено договір № 1 про постачання електричної енергії, з додатками до нього (т.1 а.с.31-39).

Згідно із пунктом 9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до „31" грудня 2009 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні будь-які зазначені вище заяви сторін, а тому станом на дату розгляду справи у суді він є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розділу 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов цього Договору з питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 7 додатку № 5 до договору "Порядок розрахунків" передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних (т. 1 а.с.46-47)

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику", пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № 44/180 від 26.09.2009 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі. Так, у серпні 2014 року відповідачем було спожито 82 857 кВт.год. електричної енергії на загальну суму 117 932,03 грн., про що свідчать Акт про обсяги спожитої електричної енергії та рахунок-фактура № 1/11 від 26.08.2014 року.

Однак, відповідач за отриману/спожиту активну електричну енергію розрахувався несвоєчасно та с порушенням строків оплати відповідно до умов договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно відповідно до вимог ст.ст. 525, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування, 3% річних та зменшив розмір пені відповідно до ч.1 ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення уточнених позовних вимог ПАТ „ Одесаобленерго" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для звернення позивача з позовом, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є порушення відповідачем його зобов'язань по Договору про постачання електричної енергії № 1 від 31.03.2009 року, щодо своєчасної оплати вартості спожитої ним активної електричної енергії за серпень 2014 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи оскаржуване рішення, в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 9 339,41 грн. та 3 % річних в розмірі 2 421,44 грн. суд підставно визнав, що розраховані вони вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається з правової позиції апелянта, ПАТ „Одесаобленерго" заперечує проти зменшення місцевим господарським судом розміру пені з 16 505,15 грн. до 5 000,00 грн. Так, позивач зазначає, що такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з вимогами чинного законодавства, зокрема, п.3 ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України якими встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. На думку ПАТ „Одесаобленерго", відповідачем не доведено наявність виняткового випадку, що дає підстави для зменшення розміру пені.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, місцевим господарським судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, вірно враховані наступні виняткові обставини:

- відповідачем сплачено на користь позивача усю суму боргу, з урахуванням нарахованих штрафних та фінансових санкцій відповідно до оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року хоча із запізненням, що підтверджується платіжними дорученнями;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленої-отриманої електричної енергії за договором;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати електричної енергії за договором;

- в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про скрутне матеріальне становище відповідача (т.2 а.с.22-24).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства необхідно врахувати при вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом надано належну правову оцінку обставинам справи у відповідності до вимог 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та правової позиції, викладеній у п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Таким чином, судова колегія вважає цілком вірними та обґрунтованими дії місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені до 5 000 грн.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на приписи зазначеної процесуальної норми, а також у відповідності до встановлених п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1,2 ст.627 ЦК України засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано застосовано відповідні норми матеріального та процесуального права (зокрема, ст.551 ЦК України, 233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України) та зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 5000,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 року по справі № 903/682/14.

Крім того колегія суддів зазначає, що посилання скаржника відносно відсутності правових підстав у місцевого господарського суду здійснення в резолютивній частині рішення заміни відповідача та стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" замість правонаступника Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", не є порушенням або неправильним застосуванням норм процесуального права, яке дає підстави для скасування або зміни рішення у відповідності до ч.3 чт.104 ГПК України.

Більш того, відповідно до платіжних доручень, які були надані представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу, вбачається погашення заборгованості згідно оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року по даній справі в повному обсязі.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року по справі № 916/3946/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Одесаобленерго" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Одеської області від „10" грудня 2014 року по справі № 916/3946/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „30" січня 2015 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Т.Я. Гладишева