Ухвала суду № 42498456, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14306/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Анікєєва Я.О. Рудюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS-Україна» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту перевірки, рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю акт перевірки характеристик продукції від 21.02.2014 № 000039 (вих. 27.02.2014 № 07-17-03/402);

- визнати протиправним та скасувати протокол № 0000331 про виявлене(і) порушення вимог ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 21.02.2014 (вих. 27.02.2014 № 07-17-03/402);

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 20.05.2014 № 00038 (вих. 12.08.2014 № 07-17-03/1558);

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 № 000037 (вих. 12.08.2014 № 07-17-03/1558).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів на підставі оперативного сповіщення, відповідно до направлення на проведення перевірки від 30.01.2014 р. № 00065 та наказу від 30.01.2014 р. № 54 було проведено позапланову невиїзну (поєднану з виїзною) перевірку з питань відповідності продукції Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS-Україна», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Газова, буд. 30.

Предметом перевірки з питань відповідності продукції є персональна електронно-обчислювальна машина (ПЕОМ) Mobile Computer Prestigio MultiPad PMP 5580C, що вводиться в обіг ТОВ «ASBIS-Україна», вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

За результатами перевірки, Інспекцією з питань захисту прав споживачів було складено акт перевірки характеристик продукції від 21.02.2014 р. № 000039, відповідно до якого виявлено порушення вимог законодавства, а саме: надано документи і матеріали іноземною мовою, які на запит органу державного ринкового нагляду не переведені на мову діловодства та документації державних органів, не надано повного складу документації, яка повинна, надавати можливість оцінити відповідність продукції вимогам Технічного регламенту та включати процес проектування, виробництва, функціонування продукції, декларація про відповідність не відповідає формі, наведеній у Технічному регламенті радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання.

За наслідками виявлених порушень зазначених в акті від 21.02.2014 р. № 000039, складено протокол № 000031 від 21.02.2014 р. про виявлене (і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та прийнято постанову про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 р. № 000037, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51 000,00 грн.

20.05.2014 р. прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 000038, яким обмежено надання товару - персональної електронно-обчислювальної машини планшетної (ПЕОМ) Mobile Computer Prestigio MultiPad PMP 5580C на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасово заборонено надання продукції на ринку.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що продукція, яка була об'єктом перевірки та яка реалізовувалась позивачем не відповідала вимогам технічних регламентів, як наслідок оскаржувані акт № 000039, протокол № 0000331, рішення № 000038 та постанова № 000037 винесені відповідачем правомірно.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Нормативно-правовим актом, який установлює правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності є Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції від 02 грудня 2010 року № 2736-VI (далі - Закон № 2736-VI).

Відповідно до ст. 11 Закону № 2736 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Митним кодексом України.

Водночас, нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2735 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), дія цього Закону поширюється на відносини щодо: здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у ч. 5 цієї статті; здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у ч. 5 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2735, ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Постановою Кабінету Міністрів України № 573 від 01.06.2011 р. затверджено Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, в якому визначено, що до сфери відповідальності Держспоживінспекції, зокрема, відноситься: низьковольтне електричне обладнання за Технічним регламентом № 1149.

Пунктами 3-5, п. 11 та п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону № 2735 передбачено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: здійснюють у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, моніторинг причин і кількості звернень споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, причин і кількості нещасних випадків та випадків заподіяння шкоди здоров'ю людей внаслідок споживання продукції (користування нею); проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); перевіряють додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарки, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а у визначених цим Законом випадках видають приписи про негайне усунення порушень вимог щодо представлення такої продукції та приймають рішення про негайне припинення представлення цієї продукції за місцем проведення відповідного ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, проводять перевірки виконання суб'єктами господарювання відповідних приписів та рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог; інформують державні органи, органи місцевого самоврядування та громадськість про результати здійснення ринкового нагляду.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 р., Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, відповідно до п. 7 вищевказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011 р. (далі - Положення № 206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності та здійснює у межах своєї компетенції державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил (пп.3 та пп. 4 п. 4 Положення № 206).

В пп. 1, пп. 3, пп. 7, п. 17 та п. 22 п. 6 Положення № 206 визначено, що Держспоживінспекція України має право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції; забороняти суб'єктам господарювання сфери торгівлі і послуг реалізацію споживачам продукції; забороняти виробництво, випуск (у тому числі із ремонту), зберігання, транспортування, використання (експлуатацію), реалізацію продукції та її окремих партій з порушенням технічних регламентів, стандартів, норм і правил, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, крім випадків, коли відхилення від стандартів, норм і правил передбачено угодою про розподіл продукції; накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 23 Закону № 2735 передбачено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції. При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Поряд із цим, згідно із ч. 6 ст. 23 Закону № 2735, перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Крім того, ч. 7 ст. 23 Закону № 2735 встановлено, що під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

- декларація про відповідність;

- супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

- загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

- документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

- висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

- документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

- документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

- повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону № 2736;

- інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону № 2736.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону № 2735, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону № 2736.

В той же час, п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 2735 визначено, що посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд мають право складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України.

Отже, з аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що відповідач наділений виключним правом проводити перевірки характеристик продукції за результатами яких складати акти перевірки.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до посилань позивача щодо протиправності складання Інспекцією Акту перевірки від 21.02.2014 № 000039.

Більше того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України та не зумовлює настання будь-яких прав та обов'язків для суб'єктів господарювання, що перевірялись, а тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування повністю акту перевірки характеристик продукції від 21.02.2014 № 000039 (вих. 27.02.2014 № 07-17-03/402).

Що стосується позовних вимог в іншій частині, колегія суддів зважає на наступне.

Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01 грудня 2005 року № 3164-IV (далі - Закон № 3164) визначається правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності.

Відповідно до ст. 13 Закону № 3164, відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Вимоги, встановлені технічними регламентами, повинні відображати ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів, які створюватиме невідповідність продукції, процесів і послуг. Для оцінювання ризиків повинна розглядатися, зокрема, наявна науково-технічна інформація, пов'язана з переробними технологіями або кінцевим використанням продукції, процесів або послуг.

Так, Технічний регламент № 1149 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлює вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України.

В п.3 дод.3 Технічного регламенту № 1149 передбачено, що технічна документація має надавати можливість оцінити відповідність електрообладнання вимогам Технічного регламенту та наскільки це стосується такого оцінювання, включати проектування, виробництво та функціонування електрообладнання. До зазначеної документації мають бути включені:

загальний опис електрообладнання;

загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо;

описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання;

перелік стандартів, які повністю або частково застосовано, та описи прийнятих рішень для забезпечення положень щодо безпечності, визначених у Технічному регламенті, якщо стандарти не було застосовано;

результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок тощо;

протоколи випробувань.

Водночас, Технічний регламент № 1585 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) встановлює основні вимоги до проведення процедури оцінки відповідності та визначає модулі її проведення.

Так, відповідно до п. 10 Модуля А Технічного регламенту № 1585 внутрішній контроль виробництва - це процедура оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує зобов'язання, наведені у п.п. 11-13 цього Технічного регламенту, гарантує під свою відповідальність відповідність даної продукції вимогам, що до неї застосовані.

Пунктом 11 Модуля А Технічного регламенту № 1585 визначено, що виробник розробляє технічну документацію. Технічна документація дасть змогу провести оцінювання продукції діючим вимогам та охоплює, наскільки це стосується оцінювання, питання проектування, виробництва та застосування продукції.

Виробник вживає всіх заходів, необхідних для того, щоб виробництво та контроль за ним забезпечували відповідність виробленої продукції технічній документації та вимогам технічного регламенту до такої продукції.

В той же час, п. 12 Модуля А Технічного регламенту № 1585 технічна документація повинна, зокрема, містити:

- загальний опис продукції;

- технічний проект і виробничі креслення, схеми елементів, складальних вузлів, принципові електричні схеми;

- описи та пояснення щодо креслень і схем та такі, що стосуються застосування продукції;

- список стандартів з переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів;

- у разі часткового застосування стандартів в технічній документації зазначаються ті частини (положення) стандартів, що були застосовані;

- результати проектних розрахунків, випробувань;

- протоколи випробувань.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Технічними регламентами, дія яких розповсюджується на Продукцію, яка була об'єктом перевірки, визначено чіткий перелік документів, які має містити технічна документація та яка повинна надаватися контролюючому органу у сфері ринкового нагляду та контролю у сфері нехарчової продукції під час проведення перевірки.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано головному Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві копії технічної документації щодо продукції, а саме: міжнародні сертифікати; сертифікати відповідності; декларацію про відповідність; контракт поставки з додатками; дозвіл УЧН; вантажно-транспортну декларацію; специфікацію продукції; інструкцію користувача; технічно-сервісну документацію.

За результатами вказаних документів, відповідачем встановлено, що ряд документів та матеріалів справи було надано на іноземній мові, та не надано повного складу технічної документації, яка повинна надавати можливість оцінити відповідність продукції вимогам Технічного регламенту та включати процес проектування, виробництва та функціонування продукції, а саме: загальні конструкторські та виробничі креслення; електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо; описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання; перелік стандартів, які повністю або частково застосовано, та описи прийнятих рішень для забезпечення положень щодо безпечності, визначених у Технічному регламенті, якщо стандарти не було застосовано; результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок тощо; протоколи випробувань, наявність яких, передбачена, Технічним регламентом радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 р. № 1585), Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2009 р. № 785).

Як зазначає позивач, Декларацію № 15/2013 про відповідність продукції вимогам технічного регламенту позивач оформляв 24.09.2013 р., коли застосування Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання не було обов'язковим.

Однак, з такими твердженнями позивача погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Пунктом 6 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання дотримання вимог цього Технічного регламенту обов'язкове для, зокрема, для виробників, уповноважених ними осіб - резидентів України; осіб, які здійснюють введення в обіг пристроїв (далі - постачальник). Дана норма діє з 13.07.2009 р.

Введення в обіг пристроїв на території України дозволяється лише за умови дотримання вимог цього Технічного регламенту в разі належного встановлення, обслуговування та використання за призначенням таких пристроїв. Введення в обіг пристроїв без декларації про відповідність, оформленої згідно з додатком до цього Технічного регламенту, та національного знака відповідності, нанесеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 49, ст. 2188), забороняється (п. 7 вказаного Технічного регламенту).

У відповідності до пунктів 16, 17, 19, 24 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник вчиняє такі дії, зокрема, готує технічну документацію, наведену в пункті 12 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2003 р. № 1585 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 41, ст. 2175; 2011 р., № 67, ст. 2581) (далі - Технічний регламент модулів оцінки відповідності), та складає декларацію про відповідність пристрою цьому Технічному регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник подає споживачеві разом із пристроєм декларацію про відповідність вимогам цього Технічного регламенту, на зворотному боці якої може міститься відмітка центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку про погодження застосування засобів телекомунікацій у телекомунікаційних мережах загального користування.

Дозволяється застосування в Україні лише тих пристроїв, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту та які дозволяється використовувати в Україні згідно із законодавством.

Оформлення технічної документації здійснюється державною мовою.

Таким чином, застосування вимог Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання є обов'язковим для виробників, уповноважених ними осіб - резидентів України; осіб, які здійснюють введення в обіг пристроїв.

Дійсно, Технічним регламентом радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання не передбачено додатка до декларації відповідності, натомість, подання додаткової інформації та інформації для уточнення з боку декларанта, передбачено п. 6.2 ДСТУ 17050-1:2006 «Декларація постачальника про відповідність».

Таким чином, наявність додаткової інформації, яка оформлюється у вигляді Додатку до декларації, не суперечить чинному законодавству. При цьому, слід зазначити, що повну інформацію про виріб іноді неможливо надати тільки на двох сторінках одного листа декларації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року № 2406-III , процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені вимоги у відповідних технічних регламентах чи стандартах. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання.

Згідно зі ст. 4 та п. 3 ст. 5 Закону № 2736, виробники зобов'язані вводити в обіг лише безпечну продукцію. Продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

Отже, доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, останнім не було надано технічної документації в обсязі, передбаченому Технічним регламентом, на продукцію, яка була об'єктом перевірки, що свідчить про те, що продукція не відповідає встановленим вимогам.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що введена позивачем в обіг продукція, дійсно не відповідала вимогам встановлених Технічними регламентами та, як наслідок, суд погоджується з доводами відповідача щодо правомірності винесених оскаржуваних протоколу № 0000331 та рішення № 000038.

В той же час, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 2735, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч.5 ст. 44 Закону № 2735, рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

Таким чином, встановивши введення позивачем в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, Інспекцією була прийнята оскаржувана Постанова № 000037, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 51 000,00 грн. терміном сплати у 15-денний строк.

В свою чергу, оскільки під час розгляду матеріалів справи судом також було встановлено відсутність повного складу технічної документації, наявність якої передбачено Технічними регламентами, та яка повинна надавати можливість оцінити відповідність та безпечність продукції встановленим вимогам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем Постанови № 000037 та застосування штрафу в розмірі 51 000,00 грн.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.