Рішення № 42498366, 20.01.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.01.2015р. Справа №917/2263/14

За позовом Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,39800

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР», вул. Калініна, 26, кв. 19, м. Полтава, 36023

про стягнення 38868,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» вул. Калініна, 26, кв. 19 ,м. Полтава, 36023

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,39800

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом):

не з'явились,

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):

Корост М.О. довіреність № 2 від 09.01.2015 року.

Суть справи: розглядається первісна позовна заява про стягнення 38 868,0 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР»; зустрічна позовна заява визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року

СПД - ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» про стягнення 23516,0 грн.

03.12.2014 року до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» до СПД - ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року

Ухвалою судді Господарського суду Полтавської області від 04.12.2014 зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

04.12.2014 року представник позивача за первісним позовом подав заяву про збільшення позовних вимог. Ціна первісного позову з урахуванням збільшення вимог становить 38 868,0 гривень.

В судовому засіданні 04.12.2014 року представник позивача за первісним позовом позов підтримав у повному обсязі. Відповідачем за первісним позовом надано суду відзив на позовну заяву. У відзиві на первісну позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог. Представник позивача за зустрічним позовом на задоволенні зустрічної позовної заяви наполягає, з мотивів викладених у зустрічній позовній заяві.

В судове засідання 21.01.2015 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Представник відповідача за зустрічним позовом в судове засідання відзив на зустрічну позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача ( за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01вересня 2014 року між СПД - ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» було укладено договір оренди нежитлового приміщення. За умовами даного договору СПД-ФОП ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «ФК «ПРОВІЗОР» приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 80,8 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач (за первісним позовом) посилається на наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 15352,0 грн. за перші та останній місяць оренди, 7272,0 грн.- орендної плати за жовтень 2014 року, 7272,0 грн. - орендної плати за листопад 2014 року, 8080,0 грн. - орендної плати за грудень 2014 року та відшкодування комунальних послуг за вересень та жовтень 2014 року в сумі 892,0 гривень.

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму орендної плати в розмірі 38868,0 гривень

При вирішенні первісного позову суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до умов Договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року укладеного між Позивачем та Відповідачем по справі об'єкт оренди вважається прийнятим в день підписання акта прийому - передачі і при відсутності перешкод для фактичного користування об'єктом оренди. Як зазначив представник відповідача - Позивачем не було передано в момент підписання акта прийому - передачі ключів від орендованого приміщення. Ключі від орендованого приміщення не були надані і в судових засіданнях.

Відповідно до статті 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати майно у користування негайно або у строк, передбачений Договором.

Відповідно до п. 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати по Договору за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, в даному випадку об'єкт оренди фактично не був переданий Відповідачеві через що останній не мав можливості користуватися ним.

Відповідач направляв на адресу Позивача лист № 355/01 від 01.09.2014 року про відмову від Договору оренди та додаткову угоду до Договору оренди в двох примірниках та Акт приймання-передачі об'єкта оренди .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Договір був укладений не уповноваженою особою. Підтвердженням цього надано суду докази: наказ № 125 від 15 серпня 2014 про призначення виконуючого обов'язки директора та протокол загальних зборів від 15.08.2014 року про повноваження особи, яка виконує обов'язки директора на час знаходження у відпустці Тужилкіної Л.В.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, перевіривши повноту та достовірність наданих позивачем матеріалів суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України за подання первісної позовної заяви покладаються на Позивача (за первісним позовом).

Щодо зустрічного позову, то він підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР», просить суд застосувати ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та визнати договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року недійсним, посилаючись на те, що останній вчинено представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» з перевищенням повноважень, а не здійснення платежів за договором з боку позивача (за зустрічним позовом), а також відсутність відображення операцій оренди цього нежитлового приміщення у бухгалтерському та податковому обліку позивача свідчать про відсутність подальшого схвалення цього правочину.

Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року був підписаний в.о. директора Фіней В.В. на підставі наказу № 125 від 15.08.2014 року, підпис скріплений печаткою товариства.

Договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі наказу товариства, що встановлює повноваження в.о. директора, а отже свідчить обізнаність іншої сторони даного договору з таким наказом у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Згідно з наказом № 125 від 15 серпня 2014 року та протоколом Загальних зборів від 15.08.2014 року, копія яких міститься в матеріалах справи, в.о. директора Фіней Валентина Василівна призначається для виконання завдань і досягнення мети підприємства в межах компетенції і правом підпису. Документ, який встановлював межі компетенції - протокол Загальних зборів від 15.08.2014 року, де чітко зазначено про повноваження особи, яка виконує обов'язки директора на час знаходження у відпустці Тужилкіної Л.В.

Відповідно до протоколу Загальних зборів від 15.08.2014 року головний бухгалтер Фіней Валентина Василівна призначена виконувати обов'язки директора з 18.08.2014 року по 31.08.2014 року з правом підпису фінансових документів, податкових та інших звітів, наказів і розпоряджень, приймати на роботу, звільняти на надавати відпустки працівникам Товариства. Інші невідкладні питання та правочини Товариства щодо придбання, користування, відчуження, розпорядження, оренди, продажу, безоплатної передачі, обміну, надання в користування чи позику юридичним та фізичним особам на суму, що перевищує 5 000 (п'ять тисяч) гривень здійснювати при умові попереднього погодження їх умов з Учасниками (Засновниками) Товариства на Загальних зборах Засновників (Учасників).

Посилаючись на те, що спірний договір підписано в.о. директора позивача з перевищенням наданих їй повноважень без відповідного погодження їх умов з Учасниками (Засновниками) Товариства на Загальних зборах Засновників (Учасників), як передбачено наказом № 125 від 15 серпня 2014 року та протоколом Загальних зборів від 15.08.2014 року, позивач просить визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

При перевищенні повноважень представника особа, яку він представляв, може або схвалити дії такого представника, або відмовитися від їх схвалення. Згідно зі ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення юридичною особою правочину здійсненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить його дійсним з моменту вчинення юридичною особою певних дій - доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до іншої особи правочину або вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (наприклад, здійснення платежу по Договору).

Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року був підписаний в.о. директора Фіней В.В., при цьому, в преамбулі договору зазначено, що вказана особа діяла на підставі наказу № 125 від 15.08.2014 року.

В даному наказі зазначено, що виконуючий обов'язки призначається для виконання завдань і досягнення мети підприємства в межах компетенції і правом підпису. Документ, який встановлював межі компетенції - протокол Загальних зборів від 15.08.2014 року, де чітко зазначено про повноваження особи, яка виконує обов'язки директора на час знаходження у відпустці Тужилкіної Л.В.

Як випливає зі змісту протоколу Загальних зборів від 15.08.2014 року договори щодо придбання, користування, відчуження, розпорядження, оренди, продажу, безоплатної передачі, обміну, надання в користування чи позику юридичним та фізичним особам на суму, що перевищує 5 000 (п'ять тисяч) гривень в.о. директора ТОВ «ФК «ПРОВІЗОР» Фіней В.В. була уповноважувати укладати за попереднім погодженням умов з Учасниками (Засновниками) Товариства на Загальних зборах Засновників (Учасників).

При укладенні договору орендна плата встановлювалася в розмірі 90,00 (дев'яносто) гривень за 1 кв. м. на місяць протягом перших трьох місяців (загальна сума 7272,0 - сім тисяч двісті сімдесят дві грн.. 00 коп), по закінченню перших трьох місяців орендна плата встановлюється в розмірі 100,0 (сто) гривень за 1 кв.м. на місяць (загальна сума 8080,0 грн - вісім тисяч вісімдесят грн.. 00 коп.) .

Отже, оскільки загальна вартість робіт згідно п.3.1 договору є більшою за 5000,00грн. (п'ять тисяч гривень) в.о. директора ТОВ «ФК «ПРОВІЗОР» Фіней В.В. мала укладати спірний договір лише за попереднім погодженням умов з Учасниками (Засновниками) Товариства на Загальних зборах Засновників (Учасників).

З огляду на те, що докази відповідного погодження в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що спірний договір укладено в.о. директором з перевищенням повноважень наданих їй протоколом Загальних Зборів Засновників (Учасників).

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як роз'яснено у п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Отже, зважаючи на наявну у преамбулі договору умову про підписання його особою, яка діє на підставі наказу № 125 від 15.08.2014 року, що встановлює повноваження зазначеної особи, суд виходить з того, що відповідач знав про наявні обмеження повноважень в.о. директора ТОВ «ФК «ПРОВІЗОР» Фіней В.В.

Згідно зі ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення юридичною особою правочину здійсненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить його дійсним з моменту вчинення юридичною особою певних дій - доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до іншої особи правочину (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

В даному спірному випадку Позивачем надсилалися на адресу СПД-ФОП ОСОБА_1 листи з проханням розірвати даний Договір, а також направлялися для підписання додаткова угода про розірвання договору та акт про приймання-передачу майна (повернення майна).

Як видно із матеріалів справи наступного схвалення дій з боку юридичної особи - ТОВ «ФК «ПРОВІЗОР» не було.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що спірні правочини в порушення ст.207 ЦК України підписано представником юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень. Вказана обставина відповідно до положень ч.1 ст.215 та ч.2 ст.203 ЦК України є підставою для визнання вказаного правочину недійсним, як такого, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При укладенні господарських договорів кожна зі сторін має одночасно перевірити як здатність свого контрагента відносно укладення відповідного договору, так і повноваження представника, що укладає договір від імені даного контрагента.

Відповідно до норм цивільного законодавства, договір може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, який факт має місце - пов'язаний з перевищенням повноважень її представника щодо укладення конкретного договору чи відсутність повноважень у особи, яка уклала договір від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.2 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статей 4-3, 33ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Відповідача, а витрати по сплаті судового збору за первісним позовом залишаються за Позивачем

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2014 року, укладеного між ТОВ «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» та СПД-ФОП ОСОБА_1.

4.Стягнути з СПД - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2; КБ «Приват Банк» МФО 331401, ІНН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Комсомольським МВ УМВС України в Полтавській області) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ПРОВІЗОР» (вул. Калініна, 26, кв. 19, м. Полтава, 36023; р/р 26003010214114 МФО 307123 у ПАТ "Банк Восток"; код ЄДРПОУ 32371015) витрати на сплату судового збору в розмірі 1218 грн.

Суддя Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 27.01.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.