Ухвала суду № 42498325, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1189/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Київська міська рада, Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання права та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» звернулося до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач), за участю третіх осіб: Київської міської ради, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати за Орендним підприємством «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» право на отримання з місцевого бюджету м. Києва різниці між затвердженим Київською міською державною адміністрацією розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг у розмірі 7 700 000,00 грн. та стягнути зазначені кошти з Київської міської державної адміністрації.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.05.2008 р. Орендним підприємством «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» було отримано лист Головного управління з питань цінової політики виконавчого органу КМР (КМДА) №09050/4-830 від 24.04.2008 р. «Про відшкодування різниці між затвердженими тарифами та економічно обґрунтованими витратами на послуги, що надаються Спеціалізованому ремонтно-налагоджувальному управлінню №7», в якому зазначено прохання щодо необхідності вирішити питання стосовно компенсації Орендному підприємству «Спеціалізованому ремонтно-налагоджувальному управлінню №7» необхідної суми з бюджету або прийняти рішення щодо збільшення тарифів на послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення і побутових електроплит.

27.03.2009 року Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» звернулося до Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом про погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Листом від 18.05.2009 року № 048-2-2-04/538 Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» про те, що послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення і побутових електроплит, що надаються ОП «СРНУ №7», не є окремими житлово-комунальними послугами і Київська міська державна адміністрація не повинна затверджувати тарифи на вказані послуги, а отже не має підстав для виділення з бюджету коштів безпосередньо орендному підприємству «СНРУ №7».

Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» вважаючи, що має право на отримання з місцевого бюджету м. Києва різницю між затвердженим відповідачем розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг звернулось до суду з даним позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Даючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV.

В ч.1 ст.1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Частиною 2 ст.7 Закону №1875 передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

При цьому, в ч.1 ст.14 Закону №1875 вказано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно ч. 2 ст. 14 зазначеного Закону, ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг (ч. 4 ст. 31 Закону № 1875-IV).

Таким чином, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями затверджувати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги для надання на відповідній території, при цьому у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво у них виникає обов'язок відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1875-IV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року, під час розрахунку нормативних витрат враховуються, зокрема, витрати на обслуговування димовентиляційних каналів, витрати на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, витрати на технічне обслуговування побутових електроплит.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення і побутових електроплит є не окремим видом житлово-комунальних послуг, а є складовою послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1875-IV, виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Таким чином, Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» є не виконавцем окремого виду житлово-комунальних послуг, а виробником послуг, які є не окремим видом житлово-комунальних послуг, а є складовою такого виду житлово-комунальних послуг, як послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Щодо дослідження та оцінки, чи надавався Позивачу висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг уповноваженим на те органом в розмірі Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів, затвердженого наказом Мінекономіки №67 від 07.03.2007 р., колегія суддів зазначає наступне.

В п.2 Порядку №67 визначено, що для отримання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, які виконують/виробляють житлово-комунальні послуги, проводять економічний аналіз фактичних витрат на виробництво житлово-комунальних послуг щодо їх відповідності економічно обґрунтованому рівню витрат та розміру тарифів, що діють. Під час проведення економічного аналізу досліджується відповідність фактичних якісних та кількісних показників, що характеризують виробництво житлово-комунальних послуг, нормативним показникам, а також вартісних показників (за визначеними в установленому порядку статтями витрат) - економічно обґрунтованим витратам.

Пунктом 3 Порядку №67 передбачено, що звернення виконавців/виробників до вповноваженого органу щодо перегляду тарифів подається за наявності висновків Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.4 Порядку №67 визначено, що для надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг виконавці/виробники подають до Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами письмове звернення та документи за таким переліком: лист щодо обґрунтування необхідності зміни тарифів разом з економічним аналізом фактичних витрат на житлово-комунальні послуги; річний план виробництва житлово-комунальних послуг на підставі фактичного та прогнозованого обсягу надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів; стандарти, нормативи, норми, технологічні регламенти щодо виробництва житлово-комунальних послуг; розрахунок планових витрат з операційної діяльності виробництва житлово-комунальних послуг з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат; розрахунок планових адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат; розрахунок планових фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю; копії договорів із організаціями, підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, укладених для забезпечення основної діяльності; розрахунок витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток.

Державна інспекція з контролю за цінами або територіальні органи Державної інспекції з контролю за цінами розглядають прийняті документи та надають письмові висновки щодо розрахунків економічного обґрунтування планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг протягом 10 робочих днів (п.6 Порядку №67).

Судом першої інстанції було зобов'язано Позивача надати пояснення по вищевказаним обставинам, однак, Позивачем не було надано жодних доказів звернення до Державної інспекції з контролю за цінами або територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами із відповідними документами для отримання відповідного висновку щодо розрахунків економічного обґрунтування планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.

Крім того, в ч.1 ст.7 Закону №1875 передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того, Позивачем не надано жодних обґрунтувань або доказів (рішень КМР), які в свідчили, що ОП «СРНУ №7» належить до підприємств-виконавців житлово-комунальних послуг.

З огляду на зазначене, посилання апелянта на те, що на виконання рішення Київської міської ради № 58/719 від 08.02.2007 року «Про тарифи на житлово-комунальні послуги» розпорядженням Київської міської адміністрації № 141 від 12.02.2007 року «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року № 748 та від 30.10.2006 року № 1574» було внесено зміни до п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», відповідно до яких підприємствам не комунальної форми власності - виконавцям послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, коефіцієнт підвищення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій погоджено на рівні не вище 1,9 є безпідставними, оскільки Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» не є виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.