Постанова № 42497649, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/10908/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Вітів М.Б.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Шестаков Д.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р.

у справі №910/10908/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

про розірвання договору про надання банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р. та визнання недійсною банківську гарантію виконання умов договору від 30.10.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» про розірвання Договору банківської гарантії №БГ-27/2013 у зв'язку з істотним порушенням ТОВ «Агрохімзбут» умов Договору; визнання недійсною банківську гарантію виконання умов Договору від 30.10.2013р., видану Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк», на підставі укладеного Договору банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р., а також про стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. позовні вимоги задоволені повністю, розірвано Договір банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут»; визнано недійсним Банківську гарантію виконання умов Договору №БГ-27/2013 від 30.10.2013р., видану Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» на підставі укладеного Договору банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» на користь Публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» судовий збір в розмірі 2 436,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, третя особа у справі подала апеляційну скаргу, за якою просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. у справі №910/10908/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що банківською гарантією чітко визначені випадки, коли гарантія припиняється, проте, на даний час, як вказує скаржник, відсутні вказані в гарантії та Цивільному кодексі України підстави для її дострокового припинення. Чинним законодавством не передбачено таких підстав для припинення гарантії як невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором про надання банківської гарантії, в т.ч. ненадання певних документів, сплата комісій тощо. На думку, апелянта, на сьогодні, відсутні будь-які нормативно-правові акти, які б дозволяли позивачеві, як банку-гаранту, достроково, без згоди третьої особи, як бенефіціара, припиняти (анульовувати) дію гарантії, в тому числі і у випадку невиконання відповідачем, як принципалом, своїх зобов'язань перед банком-гарантом згідно укладеного між ними Договору про надання банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р. Водночас, як зазначає апелянт, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання банківської гарантії від 30.10.2013р. не є підставою для розірвання його в судовому порядку.

Позивач та відповідач у справі не скористались правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направили до апеляційного господарського суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено її до розгляду на 26.01.2015р.

26.01.2015р. в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до суду не надходило.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвала про призначення розгляду справи направлена на адресу відповідача: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, оф. 39, яка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців зазначена як місцезнаходження цього підприємства, та була повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з підпунктом 3.9.1. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

30 жовтня 2013р. між Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк», як гарантом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут», як принципалом, був укладений Договір про надання банківської гарантії №БГ-27/2013, за умовами якого гарант у забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (бенефіціар) зобов'язується протягом двох робочих днів з дати виконання принципалом умов п. 4.1.1. цього Договору надати бенефіціару банківську безвідзивну гарантію.

Згідно зо п. 3.1. Договору про надання банківської гарантії гранична сума відповідальності за гарантією, що надається згідно з п. 2.1. цього Договору, складає 15 000 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору про надання банківської гарантії гарантією забезпечено виконання принципалом зобов'язань, які виникають за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року зі змінами та доповненнями, укладеним між принципалом та бенефіціаром.

У відповідності до п. 3.3. Договору про надання банківської гарантії сума гарантії, визначена пунктом 3.1. Договору, перераховується на рахунок бенефіціара за умови отримання гарантом від бенефіціара (банка бенефіціара) письмової вимоги бенефіціара про необхідність здійснення такого платежу з обов'язковим наданням оригіналів документів, що підтверджують невиконання принципалом своїх зобов'язань, визначених пунктом 3.2. Договору.

Пунктом 3.5. Договору про надання банківської гарантії визначено, що строк дії гарантії - до 31 грудня 2014 року.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Виходячи зі змісту статей 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансових послуг є надання гарантії.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", з урахування змісту Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, гарантія, як фінансова послуга, надається суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

Відповідно до положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", наданню банком відповідної гарантії обов'язково передує укладення між банком та заінтересованою собою відповідного договору.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про розірвання Договору банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р. у зв'язку з істотним порушенням умов Договору та визнання недійсною банківську гарантію виконання умов Договору від 30.10.2013р., видану на підставі укладеного Договору банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору про надання банківської гарантії, позивачем в повному обсязі, належним чином було виконано взяті на себе зобов'язання та у встановлений строк надано бенефіціару гарантію.

При цьому згідно з пунктом 4.1. Договору про надання банківської гарантії відповідач взяв на себе наступні зобов'язання: надати гаранту належним чином завірену копію контракту та у разі укладення до нього змін копії всіх Додаткових угод до Контракту (пунктом 4.1.1.); надавати гаранту щомісячно в строк до 10 числа довідки та відповідні належним чином посвідчені документи щодо виконання Контракту (пункт 4.1.2.).

Крім того, згідно з пунктом 4.1.7 Договору про надання банківської гарантії відповідач зобов'язався надавати позивачу: належним чином посвідчені фінансову звітність, складену відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Міністерства фінансів України, та з наявністю відмітки органів статистики про її прийняття та розшифрування даних форми № 2 "Звіт про фінансові результати" (графа 035) або форм № 2-м (№2-мс) "Звіт про фінансові результати" (графа 030) в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом - для звітності за перший, другий, третій квартал, до 25 лютого - для звітності за попередній рік (пункт 4.1.7.1); банківські довідки про надходження грошових коштів на поточні і вкладні (депозитні) рахунки принципала в інших банківських установах за попередній звітний квартал в строк до 10 числа місяця, що йде за звітнім кварталом (пункт 4.1.7.2); не менше 1 разу на квартал в строк до 10 числа місяця, що йде за звітнім кварталом - банківські довідки про наявність кредитної заборгованості в інших банківських установах або довідку принципала про відсутність такої заборгованості в інших банках (пункт 4.1.7.3); щомісячно в строк до 10 числа звітного місяця надавати гаранту довідку принципала з вичерпним переліком його поточних та вкладних (депозитних) рахунків станом на 1 число звітного місяця, сумою надходжень на ці рахунки за попередній звітний місяць та розшифровкою сум поповнення обігових коштів з одного власного рахунку на інший, сумою отриманих на такі рахунки кредитних коштів та коштів, отриманих від купівлі/продажу іноземної валюти. Інформація про загальну суму надходження коштів на рахунки принципала в обов'язковому порядку має співпадати з інформацією поквартальних довідок банків, в які такі рахунки відкриті (пункт 4.1.7.4).

Згідно з пунктом 4.1.10. Договору про надання банківської гарантії відповідач зобов'язався в строк з 01.11.2013р. здійснювати сплату за контрактом з поточного рахунку в ПАТ "Унікомбанк" та забезпечити надходження коштів від реалізації продукції по контракту на поточний рахунок в Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк".

Як вбачається, з огляду на те, що відповідач не виконував свої зобов'язання, передбачені умовами Договору про надання банківської гарантії, ПАТ «Унікомбанк» звернувся до суду з позовом про зобов'язання виконати умови Договору банківської гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. у справі №910/3162/14 позов Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" надати Публічному акціонерному товариству "Унікомбанк": завірену належним чином копію Договору постачання нафтопродуктів №89/13 від 21.10.2013р. зі змінами та доповненнями, укладеним між Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"; довідки про проведення розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за Договором постачання нафтопродуктів №89/13 від 21.10.2013р. зі змінами та доповненнями; банківські довідки про надходження грошових коштів на поточні і вкладні (депозитні) рахунки в інших банківських установах за попередній звітний квартал; банківські довідки про наявність кредитної заборгованості в інших банківських установах або довідку про відсутність такої заборгованості в інших банках; довідку з вичерпним переліком його поточних та вкладних (депозитних) рахунків станом на 1 число звітного місяця, сумою надходжень на ці рахунки за попередній звітний місяць та розшифровкою сум поповнення обігових коштів з одного власного рахунку на інший, сумою отриманих на такі рахунки кредитних коштів та коштів, отриманих від купівлі/продажу іноземної валюти.

З огляду на те, що відповідач не виконав умови Договору про надання банківської гарантії, а саме п. 4.1. та не надано жодного документу, передбаченого пунктами 4.1.1., 4.1.2., 4.1.7., 4.1.10.1., 4.1.10.2, 4.1.10.3. 4.1.10.4 Договору, 30.04.2014 позивач направив відповідачу лист вих. №30-04/2014-01 з пропозицією дострокового розірвання Договору банківської гарантії, але відповіді на зазначений лист не отримав. 26.05.2014 відповідач не з'явився в Банк для укладення угоди про дострокове розірвання Договору, про причини неприбуття позивача не повідомив.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов Договору про банківську гарантії, визначених в п. 4.1. цього Договору, щодо надання документів.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань, передбачених розділом 4 Договору, суд вважає істотним порушення ним умов спірного договору, так як позивач позбавлений права на здійснення контролю за якісним та своєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за Договором поставки нафтопродуктів №89/13 від 21.10.2013р. зі змінами та доповненнями, укладеним між Принципалом та Бенефіціаром, а також позбавлений права на вчасне отримання документів від відповідача, які передбачені пунктами 4.1.1., 4.1.2., 4.1.7., 4.1.10.1., 4.1.10.2, 4.1.10.3. 4.1.10.4 Договору.

Згідно з частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, виходячи з того, що видача банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013р. є наслідком укладання між сторонами Договору про надання банківської гарантії №БГ-27/2013 від 30.10.2013р. та безпосередньо пов'язана з цим Договором і залежить від факту його укладання, то розірвання Договору, на підставі якого була надана гарантія, тягне за собою недійсність банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013р.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 червня 2009р. у справі № 29/36пд про визнання недійсним договору банківської гарантії.

Так, згідно вимог пункту 1, 2 глави 2 Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №639 встановлено механізм надання банківськими установами банківських гарантій. Так, відповідно до цього положення, банком-гарантом спочатку приймається рішення про надання гарантії, потім складається, узгоджується та підписується з Принципалом (відповідачем) договір про надання гарантії, і лише після цього "працівник банку-гаранта складає проект гарантії та погоджує її з Принципалом".

Вказане свідчить, що Положенням передбачено, як попереднє укладання позивачем з відповідачем договору банківської гарантії, так і те, що укладення договору про надання банківської гарантії є підставою для видачі банківської гарантії Бенефіціару (третій особі), а відповідно, узгоджений між позивачем та відповідачем текст договору про надання банківської гарантії має бути тотожним тексту банківської гарантії, яка в підсумку надається.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. у справі №910/10908/14 залишити без змін.

3. Справу №910/10908/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця