Рішення № 42497615, 15.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015Справа № 910/23862/14За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 1 355 753,64 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача - Цимбаліст В.В. - представник за довіреністю;

Від відповідача - Полежаєва К.О. - представник за довіреністю.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1355753,64 грн., з яких: 1332417,00 грн. - плата за фактичне користування нежилими приміщеннями та 23 336,64 грн. - компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 за вказаним позовом порушено провадження в справі № 910/23862/14 та призначено розгляд справи на 17.12.2014.

В судовому засіданні 17.12.2014 оголошено перерву до 24.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, витребувано у позивача докази по справі, а також оголошено перерву до 14.01.2015.

В судовому засіданні 14.01.2015 оголошено перерву до 15.01.2015.

В судових засіданнях представник позивача заявлену вимогу підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача про стягнення з відповідача 1 355 753,64 грн. мотивована тим, що відповідач без належних правових підстав фактично використовує приміщення в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі для розміщення гуртожитку. Таким чином, у відповідача за період фактичного користування вказаними приміщеннями, які належать до комунальної власності та перебувають у господарському віданні позивача, існує обов'язок по відшкодуванню позивачу плати за користування приміщенням та витрат по відшкодуванню земельного податку за період з 22 травня 2013 по 31 серпня 2014.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо користування приміщеннями в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, між сторонами не узгоджувалось істотних умов щодо користування приміщеннями, відповідач не використовував приміщення з травня 2013 року по серпень 2014 року, а тому підстави для стягнення з відповідача 1 355 753,64 грн. відсутні.

Відповідачем заявлені клопотання про витребування у позивача доказів наявності потенційних орендарів на приміщення та про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи для перевірки законності розрахунку сум, заявлених до стягнення. У задоволенні цих клопотань судом відмовлено, оскільки інформація про потенційних орендарів не стосується предмету спору в даній справі. Стосовно призначення судової експертизи, то суд відзначає, що розрахунок ціни позову і відповідне обґрунтування такого розрахунку (з посиланням на конкретні пункти Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250) міститься безпосередньо в матеріалах справи, а тому потреба у проведенні експертного дослідження розрахунку відсутня.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» нежилий будинок № 73 на вул. Ломоносова (згідно з поверховим планом БТІ - вул. Ломоносова, 73 літер А) віднесений до комунальної власності територіальної громади м. Києва та згідно з розпорядженням Представника Президента України від 29.05.1992 № 368 закріплений на праві господарського відання за Державним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням.

Згідно з п. 1.1 Статуту Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», наведене підприємство є правонаступником Державного комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту КП «Київжитлоспецексплуатація», КП «Київжитлоспецексплуатація» є правонаступником Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

У травні 2013 року працівниками КП «Київжитлоспецексплуатація» було проведено комісійне обстеження нежилих приміщень будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, за результатами якого складено Акт від 22.05.2013. Актом зафіксовано, що відповідач фактично використовує приміщення в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі для розміщення гуртожитку.

Також. позивачем для долучення до матеріалів справи надано рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/12342/13, яким задоволено позов КП «Київжитлоспецексплуатація» до Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю про виселення з нежилих приміщень в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі, а також зобов'язано передати нежитлові приміщення КП «Київжитлоспецексплуатація».

Рішенням суду встановлені обставини відсутності договірних правовідносин між КП «Київжитлоспецексплуатація» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю стосовно користування відповідачем нежилими приміщеннями в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м.Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі, і відповідно, обставини незаконності перебування відповідача у наведених приміщеннях.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору, а в справі № 910/12342/13 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що обставини відсутності договірних правовідносин між КП «Київжитлоспецексплуатація» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю стосовно користування відповідачем нежилими приміщеннями в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі, і відповідно, та обставини незаконності перебування відповідача у наведених приміщеннях, встановлені рішенням суду, не підлягають повторному доказуванню.

30.10.2014 старшим державним виконавцем відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, складено Акт державного виконавця, згідно якого відповідача виселено із займаних приміщень в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі.

Позивач наголошував на тому, що відповідач в період з 22 травня 2013 по 31 серпня 2014 року використовував нежилі приміщення в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі без наявності укладеного між сторонами договору оренди, тобто відповідач у наведений період безпідставно використовував нерухоме майно, належне до комунальної власності, у зв'язку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 332 417,00 грн. плати за фактичне користування нежилими приміщеннями та 23 336,64 грн. компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу від 18.09.2014 № 155/1/03-3784 (направлення якої підтверджується фіскальним чеком поштової установи та описом вкладення), в якій позивач просив відповідача оплатити 1 332 417,00 грн. плати за фактичне користування нежилими приміщеннями та 23 336,64 грн. компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу надано не було, і заявлені до відшкодування кошти сплачені також не були.

Також, на підтвердження того, що нежилі приміщення в будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, а саме: 517,70 кв.м на ІІ поверсі та 501,60 кв.м на ІІІ поверсі не використовувались іншими особами, позивачем надано рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2010 в справі № 30/274 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 в справі № 30/273 про виселення ТОВ «Мангуст» та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Союз українського студентства», які набрали законної сили та виконавчі провадження по яких завершено внаслідок виконання рішень суду у повному обсязі, що підтверджується відповідними постановами відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 21.06.2011 та від 19.11.2012.

Згідно статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Положеннями ст. 2 названого Закону передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, правовою підставою для користування комунальним майном на правах оренди є відповідний договір, і таке користування має здійснюватися на платній основі. Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 було затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва (надалі - Положення), а також Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - Методика).

Пунктом 6.3 даного Положення передбачено, що підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати.

Даною Методикою визначений механізм розрахунку орендної плати за користування об'єктом оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва.

Як встановлено судом, позивач при нарахуванні відповідачу плати за фактичне використання нежилих приміщень проводив на підставі Методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, де визначено, що розмір плати за наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 13 Методики).

Оскільки відповідач використовував нежилі приміщення для розміщення гуртожитку, без відповідних розпорядчих документів, розрахунок плати за користування виконано із застосуванням ставки 15% від експертної вартості нежилих приміщень, що відповідає пункту 30 Таблиці 2 (орендні ставки за використання нерухомого майна) Методики, а саме: «інше використання нерухомого майна».

Також п. 6.5 Положення визначено, що крім орендної плати орендар сплачує балансоутримувачу також компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Як зазначав позивач у позові, за ним обліковується земельна ділянка, на якій розташований нежилий будинок № 73 літер А на вул. Ломоносова (кадастровий номер № 79:427:041) площею 1048,52 кв.м, на підтвердження чого позивачем додано витяг з технічної документації № Ю-29916/2010 Головного управління земельних ресурсів м. Києва. Відповідно до розрахунку податку на землю щомісячна сума такого податку складає 1 278,87 грн. (без ПДВ).

За період з 22.05.2013 р. по 31.08.2014 р. позивачем сплачено податку на землю у розмірі 19 447,24 грн. (без з ПДВ), а всього - 23 336,64 грн., на підтвердження чого позивачем додано копії платіжних доручень.

Згідно наявних в матеріалах справи щомісячних розрахунків плати за користування, у суму розрахунків земельного податку та плати за користування приміщеннями позивачем було включено і приміщення першого поверху та підвалу будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві, що не заперечувалось представником позивача, проте, оскільки матеріалами справи підтверджується заняття відповідачем у заявлений період нежилих приміщень площею 517,70 кв.м на ІІ поверсі та площею 501,60 кв.м на ІІІ поверсі, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню відповідні платежі за використання приміщень 517,70 кв.м на ІІ поверсі та площею 501,60 кв.м на ІІІ поверсі за період з 22.05.2013 по 31.08.2014, а саме:

- сума земельного податку складає загалом 17 058,32 грн., а саме: за травень 2013 року - 359,12 грн., а з червня 2013 по серпень 2014 року сума щомісячного платежу складала 1113,28 грн.;

- сума плати за користування нежилими приміщеннями складає загалом 980 935,33 грн., а саме: за травень 2013 року - 20 046,59 грн., червень 2013 року - 62206,59 грн., липень 2013 року - 62206,59 грн., серпень 2013 року - 62 144,38 грн., вересень 2013 року - 61 709,37 грн., жовтень 2013 року - 61 709,37 грн., листопад 2013 року - 61 956,21 грн., грудень 2013 року - 62 080,12 грн., січень 2014 року - 62 390,52 грн., лютий 2014 року - 62 515,30 грн., березень 2014 року - 62 890,39 грн., квітень 2014 року - 64 273,98 грн., травень 2014 року - 66 395,02 грн., червень 2014 року - 68 918,04 грн., липень 2014 року - 69 607,22 грн., серпень 2014 року - 69 885,64 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача за період фактичного користування з 22 травня 2013 року по 31 серпня 2014 року приміщеннями будинку № 73 літер А на вул. Ломоносова у м. Києві площею 517,70 кв.м на ІІ поверсі та площею 501,60 кв.м на ІІІ поверсі, які належать до комунальної власності та перебувають у господарському віданні позивача, в силу приписів ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» існує обов'язок по відшкодуванню позивачу плати за користування приміщеннями в сумі 980 935,33 грн. та витрат по відшкодуванню земельного податку в сумі 17 058,32 грн.

Відповідачем вказані кошти позивачу не сплачені, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позов є законним, обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, проте підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 997 993,65 грн. (плата за користування приміщеннями - 980 935,33 грн. та витрати по відшкодуванню земельного податку - 17 058,32 грн.).

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14073675; місцезнаходження: 03146 м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2б) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (код ЄДРПОУ 03366500, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Володимирська, 51-а) 980935 (дев'ятсот вісімдесят тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 33 коп., 17058 (сімнадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 32 коп. витрат по відшкодуванню земельного податку, а також 19 959 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.01.2015.

Суддя Ю.М.Смирнова