Рішення № 42497597, 21.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015Справа № 910/24063/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР"

до: відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ"

до: відповідача-2: публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ"

про стягнення 3.158.857,31 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Шестаков Д.М. - за довіреністю від 31.12.2014 № б/н;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: Антоненко Н.А. - за довіреністю від 14.01.2015 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ" та публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" про стягнення 3.158.857,31 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ" договору поставки нафтопродуктів від 21.10.2013 № 89/13, поставив відповідачеві-1 товар, який останній отримав, але оплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача-1 перед позивачем заборгованості в сумі 1.499.999,44 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань 22.11.2013 публічним акціонерним товариством "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" на користь позивача видано банківську гарантію № 18-16/652, згідно з якою відповідач-2 приймає на себе безвідкличні зобов'язання сплатити позивачу кошти в сумі, що не перевищує 15.000.000,00 грн у випадку невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 21.10.2013 № 89/13.

Однак, як вказує позивач, відповідачі своїх зобов'язань щодо погашення основної заборгованості перед позивачем не виконали.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно суму основної заборгованості у розмірі 1.499.999,44 грн та з відповідача-1 суму пені в розмірі 270.172,40 грн, штраф в розмірі 786.905,80 грн, 19 % річних в сумі 280.941,97 грн та інфляційні втрати в розмірі 320.837,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24063/14.

Відповідач-2 звертався до господарського суду із зустрічним позовом до позивача про визнання відсутнім права грошової вимоги та стягнення 1.499.999,44 грн. У прийнятті вказаного позову судом відмовлено ухвалою від 13.01.2015 в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач-2 звернувся із зустрічним позовом вже після початку розгляду судом справи № 910/24063/13 по суті.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві-1 на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач-1 повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач-2, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду на таке:

- обов'язок відповідача-2 сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов Гарантії настає за умови порушення відповідачем-1 зобов'язання забезпеченого Гарантією та направлення позивачем письмової вимоги відповідачу-2 разом з зазначеними в Гарантії документами. За відсутності однієї з вказаних умов відповідальність відповідача-2 не настає. Згідно листування між відповідачем-2 та позивачем, останній тричі звертався до відповідача-2 з вимогами щодо здійснення оплати за гарантією проте жодного разу не надав перелік документів, які підтверджують невиконання відповідачем-1 основного зобов'язання. Документи, додані позивачем до вказаних вище вимог не підтверджували факт невиконання відповідачем-1 зобов'язань.

- вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача-2 суми основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 21.10.2013 № 89/13 не підлягає задоволенню як така, що не ґрунтується на умовах вчинених правочинів та законодавчих приписах.

Відповідач-1 правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

В судовому засіданні 21.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників позивача та відповідача-2 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ", як покупцем, (далі - відповідач-1) укладено договір поставки нафтопродуктів від 21.10.2013 № 89/13 (далі - Договір), відповідно п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача-1 товар, в кількості, асортименті по цінам, в терміни відповідно до умов Договору і додатків до нього, які є його невід'ємними частинами, а відповідач-1 зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, що поставляється за Договором визначається в додатках.

Ціна товару, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до даного Договору (п. 4.1 Договору).

За результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору відповідач-1 зобов'язується оплатити товар протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до Договору.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 7.4 Договору).

У відповідності до п. 8.2 Договору у випадку порушення відповідачем-1 термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором та додатками до нього, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків відповідно до умов Договору.

У випадку, якщо термін прострочення відповідачем-1 проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, останній зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості (п. 8.3 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно актів приймання-передачі від 30.01.2014 № 301 на суму 1.859.960,20 грн, від 04.02.2014 № 372 на суму 676.423,80 та від 06.02.2014 № 433 на суму 611.239,20 грн поставив відповідачеві-1 товар загальною вартістю 3.147.623,20 грн (засвідчені копії актів наявні у матеріалах справи). Факт отримання відповідачем-1 товару підтверджується наявними у вказаних актах приймання-передачі підписами уповноваженої особи відповідача-1 та відбитками печаток підприємства останнього.

Публічним акціонерним товариством "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" на користь позивача видано банківську гарантію від 22.11.2013 № 18-16/652 (далі - Гарантія), згідно з якою відповідач-2 приймає на себе безвідкличні зобов'язання сплатити позивачу кошти в сумі, що не перевищує 15.000.000,00 грн у випадку невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 21.10.2013 № 89/13.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок того, що відповідач-1 у строк встановлений Договором, вартість отриманого товару на користь позивача оплатив частково в розмірі 1.647.623,73 грн. Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем, станом на момент вирішення даного спору по суті, складає 1.499.999,44 грн.

За таких обставин позивачем заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів основної заборгованості в сумі 1.499.999,44 грн.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем-1 порушено зобов'язання за Договором від позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача-1: господарських санкцій у вигляді пені, сума якої складає 270.172,40 грн, штрафу - 786.905,80 грн; а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 19 % річних - 280.941,97 та інфляційних втрат в розмірі 320.837,70 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Згідно приписів статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною 1 статті 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

З позовної заяви вбачається, що суб'єктивний обов'язок відповідача-1 та відповідача-2 щодо оплати вартості нафтопродуктів за Договором ґрунтується на самостійних зобов'язаннях. Заборгованість відповідача-1 виникла на підставі Договору а заборгованість відповідача-2 - на підставі Гарантії.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що солідарний обов'язок у відповідачів перед позивачем за Договором не виник, відтак, у позивача відсутнє право вимагати від відповідачів виконання останніми грошових зобов'язань за Договором солідарно.

Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми основної заборгованості за Договором в розмірі 1.499.999,44 грн задоволенню не підлягає.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач-1 не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 270.172,40 грн, штрафу в сумі 786.905,80 грн, 19 % річних в сумі 280.941,97 грн та інфляційних втрат в сумі 320.837,70 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" підлягає задоволенню частково, то згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 42, офіс 39; ідентифікаційний код 38260164, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код 37425075, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) пеню в сумі 270.172 (двісті сімдесят тисяч сто сімдесят дві) грн 40 коп.; штраф в сумі 786.905 (сімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ять) грн 80 коп; 19 % річних в сумі 280.941 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот сорок одна) грн 97 коп; інфляційні втрати в сумі 320.837 (триста двадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 70 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 33.177 (тридцять три тисячі сто сімдесят сім) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 січня 2015 року.

Суддя С.В. Балац