Постанова № 42497333, 27.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/17294/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області на рішення господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року у справі №910/17294/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом приватного підприємства "Автомагістраль"

до Служби автомобільних доріг у Київській області

про стягнення 3281777,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року позовні вимоги приватного підприємства "Автомагістраль" задоволено частково.

Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 26345736) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31481658) 3001488 (три мільйони одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 22696 двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 18 коп. - 3% річних, 99049 (дев'яносто дев'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 10 коп. інфляційних витрат, 62464 (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 67 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Служба автомобільних доріг у Київській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року, та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника останнього, а також відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 27.01.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.12.2012р. між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 445М-12 на поточний середній ремонт автомобільної дороги Т-10-01-Київ-Вишгород-Десна до автомобільної дороги М-01 з під'їздом до смт Гончарівське на ділянках км 50+168-км52+140, км67+710-км69+700, протяжністю 3,962 км, відповідно до якого виконавець зобов'язався у 2012-2013 роках надати замовникові послуги: "ГБН Г.1-218-182:2011. Поточний середній ремонт автомобільної дороги Т-10-01-Київ-Вишгород-Десна до автомобільної дороги М-01 з під'їздом до смт Гончарівське на ділянках км 50+168-км52+140, км67+710-км69+700, протяжністю 3,962 км, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору становить 7594681,20 грн.

Умовами п.3.3 договору визначено, що ціна послуг визначається, як фактична вартість наданих і прийнятих замовником послуг.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів. Замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі Акту наданих послуг (ф. КБ-2в), довідки про вартість наданих підрядних послуг (ф. КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно умов п.4.2 договору, акти (форми № КБ-2в та КБ-3) надання послуг готує виконавець і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше ніж за 5 днів до закінчення звітного періоду. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично наданих обсягів послуг.

Відповідно до п. 4.3, розрахунки за надані послуги здійснюються в межах договірної ціни, відповідно до п. 3.4 цього договору, та виділених коштів на оплату послуг згідно з планом фінансування, по мірі надходження коштів від головного розпорядника.

Крім того, згідно з пп. 4.5.1, 4.5.2 фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел фінансування (при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів - Державного агентства автомобільних доріг України.

Замовник має право скоригувати план фінансування протягом поточного року у разі внесення змін в річний план фінансування головним розпорядником коштів - Державним агентством автомобільних доріг України в частині уточнення видатків на фінансування послуг, пов'язаних з ремонтом автомобільних доріг, а також із урахуванням наявних у нього коштів відповідно до фінансування послуг головним розпорядником коштів одночасно із уточненням річного плану фінансування сторони вносять зміни в умови договору та оформляють ці зміни шляхом укладення додаткових угод.

Згідно з п. 5.1 договору, строк надання послуг складає: початок - дата підписання договору, закінчення - грудень 2013 року.

Строк надання послуг може бути продовжений у разі виникнення документального підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження у тому числі форсмажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Строк дії договору визначений до 31 грудня 2013 року (п.10.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані підрядні роботи по договору на поточний середній ремонт автомобільної дороги Т-10-01-Київ-Вишгород-Десна до автомобільної дороги М-01 з під'їздом до смт Гончарівське на ділянках км 50+168-км52+140, км67+710-км69+700, протяжністю 3,962 км, на суму 3001488,00 грн., про що оформлено Акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. форми КБ-2в на суму 3001488,00 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014р. форми КБ-3 на суму 3001488,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення в цінний лист, копії яких долучені до матеріалів справи, Акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. форми КБ-2в на суму 3001488,00 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014р. форми КБ-3 разом з вимогою про прийняття виконаних робіт, були надіслані позивачем на адресу відповідача - 08.04.2014р. і отримано представником замовника - Діденко - 05.05.2014р.

Акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. форми КБ-2в на суму 3001488,00 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014р. форми КБ-3 на суму 3001488,00 грн. залишилися відповідачем не підписані.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до норм чинного законодавства України підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити ( у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Доказів того, що відповідач у визначений умовами договору строк направив позивачу вмотивовану відмову від підписання спірних Акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. форми КБ-2в на суму 3001488,00 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014р. форми КБ-3 на суму 3001488,00 грн., або його повернення з переліком зауважень щодо обсягу, строків виконання робіт, необхідних доробок і термінів їх виконання, не надано.

Отже, з врахуванням викладеного, слід вважати, що виконані позивачем роботи по договору з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Т-10-01-Київ-Вишгород-Десна до автомобільної дороги М-01 з під'їздом до смт. Гончарівське на ділянках км 50+168-км52+140, км67+710-км69+700, протяжністю 3,962 км, на суму 3001488,00 грн., прийняті відповідачем за Актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. форми КБ-2в на суму 3001488,00 грн. без зауважень та підлягають оплаті.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів здійснення відповідачем оплати суми 3001488,00 грн., в тому числі в установлені договором строки, не надано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

У пункті 4.1 договору № 145М-12 від 07.12.2012р. сторони передбачили умову оплати, відповідно до якої виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з надходженням коштів від третіх сторін, які не є сторонами договору.

Крім того, умовами договору не вказано строків запланованого надходження грошових коштів від замовника.

Відсутність бюджетного фінансування за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплатити виконану роботу та відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на невідповідність оформлених позивачем Акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. форми КБ-2в на суму 3001488,00 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014р. форми КБ-3 на суму 3001488,00 грн. Правилам визначеності вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), прийнятим наказом Мінрегіонбуду України від 05.07.2013р. № 293, якими затверджено примірні форми КБ-2в та КБ-3 також не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких зауважень щодо оформлення вказаних документів, після їх отримання, замовником висловлено не було.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Позивачем нараховано 22696,18 грн. 3% річних, 99049,10 грн. інфляційних витрат за прострочення виконання зобов'язань по договору, які є обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.4 договору, при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за надані послуги з вини замовника, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день такої затримки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ в період за який нараховується пеня.

Вимоги позивача в частині стягнення 158 544,35 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань по договору судом першої інстанції вірно не задовольняються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Умовами п 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки проводяться замовником шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з Державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів.

Згідно Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області, відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, і є отримувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Згідно ч. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Виходячи з положень п.7.4 договору, відповідальність відповідача у вигляді сплати пені наступає при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за надані послуги з вини замовника.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що докази отримання відповідачем коштів за виконані роботи на заявлену суму з Державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів - Державного агентства автомобільних доріг України, у матеріалах справи відсутні.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 3001488,00 грн. основного боргу, 22 696,18 грн. 3% річних, 99 049,10 грн. інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року у справі №910/17294/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/17294/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 27.01.2015 року.