Рішення № 42497308, 27.01.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 918/1997/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства "АГРОПЕРЕРОБКА" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 103 875 грн. 59 коп.,

за участі представників:

позивача: Кратюка В.С. за дов. від 27 січня 2015 року,

Лук'янчука О.А. (директора),

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 04/04-14, укладеного 3 квітня 2014 року між позивачем та Підприємством, останньому згідно видаткових накладних від 12 червня 2014 року № 54 та від 1 липня 2014 року № 62 було передано у власність вироби з гофрованого картону на загальну суму 117 100 грн. 10 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши таким чином Товариству 92 000 грн. 00 коп., останнє, посилаючись на статті 509, 526, 530, 625, 628, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 10 625 грн. 39 коп. пені та три проценти річних у розмірі 1 250 грн. 20 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000 грн. 00 коп. понесених Товариством витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1997/14, розгляд якої було призначено на 13 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 13 січня 2015 року розгляд справи відкладено на 27 січня 2015 року.

У судовому засіданні 27 січня 2015 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи надав не в повному обсязі, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 47). Крім того, до вказаного клопотання відповідачем були долучені документи, які підтверджують часткове погашення Підприємством спірної суми заборгованості перед позивачем.

Представники позивача визнали факт часткового погашення Підприємством суми спірного основного боргу відповідача та повідомили про часткове зменшення його фактичного розміру у зв'язку з проведенням Підприємством погашень цієї заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35360, Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Ярослава Гашека, будинок 120. Факт отримання Підприємством вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 39, 46). З вказаних повідомлень вбачається, що копії вищенаведених ухвал суду були отримані зазначеною особою 9 січня 2015 року та 20 січня 2015 року відповідно.

Отже, за змістом вищенаведеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання витребуваних доказів, відзиву на позов, а також додаткових письмових пояснень та документів.

Слід також зазначити, що про обізнаність Підприємства про дату, час і місце судового засідання свідчить також і зміст клопотання про відкладення розгляду справи, надісланого його представником.

У той же час дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а представники позивача у судовому засіданні 27 січня 2015 року подали всі документи, необхідні для повного, об'єктивного та всебічного розгляду даної справи, а також надали усні пояснення по суті цього спору.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З аналізу приписів вказаної норми вбачається, що у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У той же час доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.) можуть бути відхиленні, оскільки такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 Постанови.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки представник відповідача у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив поважних причин неможливості розгляду даної справи без його участі, не надав доказів, які б свідчили про поважність обставин, які перешкоджають його участі у судовому засіданні 27 січня 2015 року, а також не вказав причин неможливості його заміни, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.

Отже, беручи до уваги те, що Підприємству надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи інших представників, а також для подання письмових пояснень та додаткових документів, явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні документи, необхідні для повного та всебічного розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду цієї справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 квітня 2014 року між Підприємством та позивачем був укладений договір поставки № 04/04-14, за умовами якого Товариство взяло на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар - вироби з гофрованого картону, а останній, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах, вказаних у цьому договорі (а.с. 23-25).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару, його кількісні та якісні показники, ціна товару за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до умов цього договору, вказуються у рахунках-фактурах, накладних та/або специфікаціях продавця; у такому випадку видаткова накладна виконує роль специфікації.

Загальна сума договору складає вартість товару, зазначену у видаткових накладних продавця (пункт 1.3 цієї угоди).

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту здійснення поставки товару продавцем на склад покупця на підставі виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

За умовами пункту 4.5 вказаної угоди передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання видаткової накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання видаткової накладної в місці поставки.

Відповідно до пункту 8.1 даного правочину останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а по грошових зобов'язаннях - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим договором та відповідальності за його порушення.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу вироби з гофрованого картону на загальну суму 117 100 грн. 10 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних від 12 червня 2014 року № 54 на суму 35 547 грн. 10 коп. та від 1 липня 2014 року № 62 на суму 81 553 грн. 00 коп. (а.с. 26-27), а також товарно-транспортних накладних від 12 червня 2014 року № 2479 і від 1 липня 2014 року № 0000000308 (а.с. 28-29).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 3 квітня 2014 року № 04/04-14 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Однак Підприємство взятий на себе обов'язок щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару у встановлений вищезазначеним договором строк не виконало, внаслідок чого у останнього перед Товариством утворилася заборгованість, яка на момент звернення позивача з даним позовом становила 92 000 грн. 00 коп.

Вказана обставина додатково підтверджується наявною у матеріалах справи копію акта звірки взаєморозрахунків між сторонами за спірною угодою (а.с. 30).

У той же час, як було зазначено вище, до початку розгляду даної справи по суті Підприємством були надані документи, які підтверджують часткове погашення останнім заборгованості, що виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару, поставленого йому позивачем згідно видаткової накладної від 12 червня 2014 року № 54 (а.с. 49).

Факт отримання вищезазначених грошових коштів також підтверджується поясненнями представників позивача, наданими в судовому засіданні 27 січня 2015 року.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмету спору.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 Постанови.

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем була погашена частина спірної заборгованості перед Товариством, даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами та не спростовується позивачем, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі у частині сплаченої суми основного боргу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

Враховуючи те, що сума основного боргу Підприємства за договором від 3 квітня 2014 року № 04/04-14, яка складає 91 500 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з Підприємства вказаної суми.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з Підприємства 10 625 грн. 39 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків по кожній спірній видатковій накладній згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 3-4).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 спірної угоди передбачено, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару, останній зобов'язується сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи та поданий позивачем розрахунок вказаної неустойки (зокрема, по видатковій накладній від 12 червня 2014 року № 54), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства про стягнення з відповідача пені, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, у пункті 3.1 спірного договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту здійснення поставки товару продавцем на склад покупця.

Відтак, першим днем прострочки оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 12 червня 2014 року № 54, є 4 липня 2014 року (а не 3 липня 2014 року, як зазначено позивачем в його розрахунку).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що за видатковою накладною від 12 червня 2014 року № 54 з Підприємства на користь позивача підлягає стягненню пеня, яка, за обрахунком суду, складає 1 980 грн. 14 коп., з яких: 111 грн. 02 коп. - пеня, нарахована у період з 4 липня 2014 року (перший день прострочення платежу) по 9 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 35 547 грн. 10 коп., 253 грн. 16 коп. - пеня, нарахована у період з 10 липня 2014 року по 23 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 30 000 грн. 00 коп., 15 грн. 75 коп. - пеня, нарахована у період з 24 липня 2014 року по 24 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 23 000 грн. 00 коп., 833 грн. 91 коп. - пеня, нарахована у період з 25 липня 2014 року по 28 вересня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 18 447 грн. 00 коп., 112 грн. 65 коп. - пеня, нарахована у період з 29 вересня 2014 року по 8 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 16 447 грн. 00 коп., 126 грн. 96 коп. - пеня, нарахована у період з 9 жовтня 2014 року по 20 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 15 447 грн. 00 коп., 10 грн. 24 коп. - пеня, нарахована у період з 21 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 14 947 грн. 00 коп., 9 грн. 90 коп. - пеня, нарахована у період з 22 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 14 447 грн. 00 коп., 9 грн. 55 коп. - пеня, нарахована у період з 23 жовтня 2014 року по 23 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 13 947 грн. 00 коп., 27 грн. 63 коп. - пеня, нарахована у період з 24 жовтня 2014 року по 26 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 13 447 грн. 00 коп., 17 грн. 74 коп. - пеня, нарахована у період з 27 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 12 947 грн. 00 коп., 232 грн. 91 коп. - пеня, нарахована у період з 29 жовтня 2014 року по 23 листопада 2014 року на суму основного боргу в розмірі 12 447 грн. 00 коп., 9 грн. 16 коп. - пеня, нарахована у період з 24 листопада 2014 року по 24 листопада 2014 року на суму основного боргу в розмірі 11 947 грн. 00 коп., 79 грн. 03 коп. - пеня, нарахована у період з 25 листопада 2014 року по 3 грудня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 11 447 грн. 00 коп., 50 грн. 39 коп. - пеня, нарахована у період з 4 грудня 2014 року по 9 грудня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 10 947 грн. 00 коп., 80 грн. 14 коп. - пеня, нарахована у період з 10 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року (кінцева дата, зазначена позивачем у своєму розрахунку) на суму основного боргу в розмірі 10 447 грн. 00 коп.

У той же час слід зазначити, що заявлений Товариством до стягнення розмір пені, нарахованої по видатковій накладній від 1 липня 2014 року № 62, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

За таких обставин позовна вимога Товариства про стягнення з відповідача 10 625 грн. 39 коп. пені підлягає задоволенню в розмірі 10 606 грн. 88 коп. Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Підприємства 18 грн. 51 коп. пені слід відмовити.

Також на підставі положень статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 250 грн. 20 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків по кожній спірній видатковій накладній згідно наданого розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас як було встановлено судом, першим днем прострочки оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 12 червня 2014 року № 54, є 4 липня 2014 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що за видатковою накладною від 12 червня 2014 року № 54 з Підприємства на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних, які, за обрахунком суду, складають 241 грн. 83 коп., з яких: 17 грн. 53 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 4 липня 2014 року (перший день прострочення платежу) по 9 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 35 547 грн. 10 коп., 34 грн. 52 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 10 липня 2014 року по 23 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 30 000 грн. 00 коп., 1 грн. 89 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 24 липня 2014 року по 24 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 23 000 грн. 00 коп., 100 грн. 07 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 25 липня 2014 року по 28 вересня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 18 447 грн. 00 коп., 13 грн. 52 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 29 вересня 2014 року по 8 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 16 447 грн. 00 коп., 15 грн. 24 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 9 жовтня 2014 року по 20 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 15 447 грн. 00 коп., 1 грн. 23 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 21 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 14 947 грн. 00 коп., 1 грн. 19 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 22 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 14 447 грн. 00 коп., 1 грн. 15 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 23 жовтня 2014 року по 23 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 13 947 грн. 00 коп., 3 грн. 32 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 24 жовтня 2014 року по 26 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 13 447 грн. 00 коп., 2 грн. 13 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 27 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 12 947 грн. 00 коп., 26 грн. 60 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 29 жовтня 2014 року по 23 листопада 2014 року на суму основного боргу в розмірі 12 447 грн. 00 коп., 0 грн. 98 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 24 листопада 2014 року по 24 листопада 2014 року на суму основного боргу в розмірі 11 947 грн. 00 коп., 8 грн. 47 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 25 листопада 2014 року по 3 грудня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 11 447 грн. 00 коп., 5 грн. 40 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 4 грудня 2014 року по 9 грудня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 10 947 грн. 00 коп., 8 грн. 59 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 10 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року (кінцева дата, зазначена позивачем у своєму розрахунку) на суму основного боргу в розмірі 10 447 грн. 00 коп.

Слід також зазначити, що заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних, нарахованих по видатковій накладній від 1 липня 2014 року № 62, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

Відтак, позовна вимога Товариства про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 250 грн. 20 коп. також підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 247 грн. 28 коп. У той же час у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Підприємства трьох процентів річних в сумі 2 грн. 92 коп. слід відмовити.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших виплат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частиною 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що відшкодування адвокатських послуг здійснюється судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До матеріалів справи позивачем було долучено договір про надання правової допомоги від 14 листопада 2014 року, укладений між Товариством та адвокатом Кратюком Валентином Степановичем (а.с. 34), акт виконаних робіт по вказаному договору від 19 грудня 2014 року (а.с. 35), а також платіжне доручення від 19 грудня 2014 року № 491, що підтверджує факт перерахування позивачем на рахунок адвоката Кратюка Валентина Степановича грошових коштів у розмірі 5 000 грн. 00 коп. на оплату послуг цього адвоката з правової допомоги (а.с. 36).

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини 5 статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 6.3, 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на вищевикладене та зважаючи на тривалість розгляду і складність даної справи, часткове задоволення позовних вимог Товариства у зв'язку з необґрунтованістю його розрахунків заявлених до стягнення сум грошових коштів, неявку повноважного представника у судове засідання 13 січня 2015 року, а також відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують видатки адвоката на службове відрядження та транспортні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства про стягнення з Підприємства витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 3 000 грн. 00 коп.

Частиною 1 статті 49 ГПК України передбачено, що витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас частиною 2 вказаної статті встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Вищезазначеною статтею передбачені підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Однак у їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі. Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини 1 цієї статті Закону, є поняттям цивільного й адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

З огляду на вищезазначене, враховуючи необхідність припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог Товариства, а також зважаючи на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які полягали у неповній та несвоєчасній оплаті поставленого йому товару, суд на підставі вказаної статті Кодексу дійшов висновку про необхідність покладення на Підприємство витрат по оплаті судового збору в сумі 2 077 грн. 09 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства "АГРОПЕРЕРОБКА" (35360, Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Ярослава Гашека, будинок 120, ідентифікаційний код: 22572180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, 15 Мікрорайон, будинок 34, квартира 49, ідентифікаційний код: 38652564) 91 500 (дев'яносто одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 10 606 (десять тисяч шістсот шість) грн. 88 коп. пені, три проценти річних в сумі 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 28 коп., 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 09 коп. судового збору, а також 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства "АГРОПЕРЕРОБКА" 18 грн. 51 коп. пені та трьох процентів річних у розмірі 2 грн. 92 коп. відмовити.

Провадження у справі в частині решти позовних вимог припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30 січня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко