Ухвала суду № 42497234, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5604/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Асоціації по сільському дорожньому будівництву "Облагродор" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Асоціація по сільському дорожньому будівництву "Облагродор" звернулася до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005841701, №0003122213 від 30.05.2014 та №0004302201 від 16.09.2014 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Миронівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області підставі наказів №402 від 24.04.2014 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та №422 від 6.05.2014 «Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки», було проведено перевірку у термін з 28.04.2014 по 8.05.2014. Результати перевірки оформлені актом від 16.05.2014 №366/22-011/32547054.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги ст.ст. 44, 137, 157, 164 Податкового кодексу України, а також - п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

30 травня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005841701, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9198,82 грн., з яких 7359,06 грн. за основним платежем та 1839,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - №0003122213 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 755011,55 грн. та 16.09.2014 року - № 0004302201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19823 грн. 75 коп., з яких 16365,00 грн. за основним платежем і 3458 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

З підстав незгоди з правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Так відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по оренді легкового автомобіля RENAULT FLUENCE, рік випуску 2011, об'єм двигуна 1997, вартість, оскільки позивачем не було надано документальне підтвердження використання зазначеного автомобіля в діяльності позивача, як-то шляхові листи, а також не було надано нотаріально засвідчений договір оренди автомобіля, укладений між позивачем та громадянином ОСОБА_2. В силу вимог статті 137 Податкового кодексу України, відповідач завищення позивачем валових витрат визначив як дохід, на який, в свою чергу, донарахував податок на прибуток.

Також з доводів відповідача слідує, що позивачем було відшкодовано своїм працівникам, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, грошові кошти по авансовим звітам - без надання позивачем при перевірці підтверджуючих документів, у зв'язку з чим відповідачем було донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати. Однак ні в запереченнях на позов, ні в усних поясненнях представник відповідача не пояснив суду - які саме «підтверджуючі документи» відповідач мав на увазі. За таких умов висновок відповідача про ненадання позивачем при перевірці підтверджуючих документів - є недоведеним перед судом, а відтак не може бути судом прийнятий як достовірний.

Також з Акта перевірки слідує, що відповідач встановив факт не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства на підставі даних прибуткових касових ордерів, оскільки з письмових пояснень голови ліквідаційної комісії позивача, ОСОБА_4, від 18.05.2014 слідує, що касова книга підприємства за підзвітний перевірці період - не велась.

В суді першої інстанції було допитано як свідка зі сторони позивача ОСОБА_4 1952 р.н., яка на період перевірки пояснила що перебувала на посаді головного бухгалтера позивача. Свідок під присягою пояснила, що складені нею письмові пояснення від 18.05.2014, на які відповідач посилається як на доказ в справі, містять недостовірні відомості і були складені під тиском посадової особи відповідача - ОСОБА_5 Так ОСОБА_4 пояснила, що касова книга велась на підприємстві на період проведення перевірки, однак тимчасово перебувала не за юридичною адресою позивача. Також з пояснень ОСОБА_4 слідує, що виїзної перевірки посадові особи, зазначені в Акті перевірки фактично не провели, оскільки вихід за юридичною адресою здійснив 28.04 лише ОСОБА_5, інші - особи, зазначені в Акті перевірки як учасники виїзної перевірки, - за юридичною адресою підприємства не з'являлись, ніяких записів про наявність документів позивачу не надсилали та усні розмови з представниками позивача не проводили. При цьому свідок пояснила, що ОСОБА_5 запитав у неї лише про наявність касової книги на підприємстві та спонукав написати письмові пояснення щодо відсутності такої книги. Інші документи при знаходженні за юридичною адресою підприємства ОСОБА_5 у свідка та інших представників позивача - не запитував.

Ці свідчення були підтверджені також свідком зі сторони відповідача, ОСОБА_6, який відповідно до Акта перевірки мав брати участь як представник відповідача у виїзній перевірці позивача. Зі свідчень ОСОБА_6 слідує, що він не здійснював вихід за юридичною адресою позивача, не досліджував особисто документи позивача, висновки про порушення позивачем правил оприбуткування готівкових коштів зробив на підставі усних пояснень ОСОБА_5, наданих йому в телефонній розмові.

З норм статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України слідують принципи, за умов дотримання яких суд може прийти до висновку про правомірність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. Такими принципами є принципи: законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, рівності, участі особи у процесі прийняття рішення та ін.

Принцип законності також слідує зі статті 19 Конституції України, з якої слідує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач - є органом державної влади, а відтак - він зобов'язаний діяти винятково у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Нормами статей 78, 79, 81 та 82 Податкового кодексу України визначений чіткий порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок, однією з основних умов яких є особиста участь посадових осіб контролюючого органу за місцем перебування (юридичною адресою) платника податку та особисте дослідження документів платника податку за таким місцем перебування.

Таким чином, відповідачем не було дотримано ні цієї умови, ні інші умови порядку проведення документальних позапланових виїзних перевірок, що приводить до неправомірності дій відповідача при проведенні перевірки, за результати якої відповідачем були зроблені певні висновки на підставі яких винесено оскаржувані рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

В.П.Мельничук

Повний текст рішення виготовлено 26.01.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.