Постанова № 42497121, 30.01.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2015 року Чернігів Справа № 825/134/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття,-

В С Т А Н О В И В:

Чернігівський районний центр зайнятості (далі - Чернігівський РЦЗ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 7935 грн. 09 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за особистою заявою ОСОБА_1 було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307. Згідно з проведеним інформаційним обміном отримано інформацію, що ОСОБА_1, в період перебування на обліку в Чернігівському РЦЗ, з 11.02.2014 по 11.12.2014, як безробітна, отримала дохід у 2 кварталі 2014 року від ТОВ «ТІЄНС УКРАЇНА», тобто, відносилась до категорії зайнятого населення, про що не повідомила центр зайнятості. За період з 11.02.2014 по 14.11.2014 відповідачу було виплачено 7935 грн. 09 коп. допомоги по безробіттю. На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», вказана сума підлягає стягненню з відповідача. Чернігіський РЦЗ звернувся до ОСОБА_1 з листом та пропозицією добровільно повернути зазначені кошти, проте до цього часу заборгованість не відшкодована.

Представник позивача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.01.2014 ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського РЦЗ як така, що шукає роботу.

У зв'язку з відсутністю підходящої роботи, за її особистою заявою, наказом від 17.02.2014 №НТ140217 було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (а.с.9, 17).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з проведеним інформаційним обміном позивачем було отримано інформацію, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Чернігівському РЦЗ, з 11.02.2014 по 11.12.2014, як безробітна, отримала дохід у 2 кварталі 2014 року від ТОВ «ТІЄНС УКРАЇНА».

Відповідно до відповіді на запит ТОВ «ТІЄНС УКРАЇНА» повідомило Чернігівський РЦЗ, що ОСОБА_1 надавала підприємству послуги з організації заходу, спрямованого на збільшення обсягів продажу продукції та отримала винагороду за послуги, зазначені в договорі, в липні 2014 року в загальній сумі (нарахованого) доходу - 3851,22 грн. (а.с.19).

Під час проведення розслідування страхового випадку факт зайнятості ОСОБА_1 був підтверджений копіями цивільно-правового договору від 26.11.2013 № ДФЛ 95834105 та акту наданих послуг до вказаного договору від 25.06.2014 (а.с. 19, 20-24).

За результатами розслідування Чернігівським РЦЗ складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №283 від 18.12.2014 (а.с. 25).

Згідно довідки Чернігівського РЦЗ №1551 від 24.12.2014 сума нарахованого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 11.02.2014 по 14.11.2014 складала 7935 грн. 09 коп. (а.с.26).

На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, директором Чернігівського РЦЗ прийнято наказ від 24.12.2014 №165 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1.» (а.с.27) та листом від 24.12.2014 №1548 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти, в період з 11.02.2014 по 14.11.2014, в сумі 7935 грн. 09 коп. (а.с.28).

Відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення, 26.12.2014 ОСОБА_1 отримала лист Чернігівського РЦЗ від 24.12.2014 №1548, проте на даний час заборгованість в добровільному поряду не сплатила.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1 частина 2статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

На виконання Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Згідно пункту 1.2. розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.

Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Крім того, підпунктом 1 пункту 5.5. розділу 5 Порядку №307 встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримувала допомогу по безробіттю, відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки в період перебування на обліку в Чернігівському РЦЗ одночасно виконувала роботи для ТОВ «ТІЄНС УКРАЇНА» (надавала послуги цивільно-правового характеру) та отримала за них винагороду про що, всупереч вимогам статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не повідомила центр зайнятості.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чернігівського районного центру зайнятості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (15504, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського районного центру зайнятості (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 95б, код ЄДРПОУ 21402240, р/р 37178300901522 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, одержувач: Чернігівський районний центр зайнятості) виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 7935 (сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 09 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков