Ухвала суду № 42496864, 27.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Справа № 876/9/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Курило С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі-Львівська митниця), в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ за №737-к від 12 липня 2013 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Постановою від 21 листопада 2013 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що, приймаючи оскаржену постанову у даній справі, суд першої інстанції не дослідив у повному об'ємі ні сам наказ Львівської митниці Державної митної служби № 66 від 03 липня 2013 року, ні наказ № 737-к від 12 липня 2013 року, ні процедури проведення перевірки знань, а також процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд також залишив поза увагою ті обставини, що позивача не запрошували до керівника (особи, яка вирішувала питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності) для дачі пояснень по суті. Керівник не заслухав позицію ОСОБА_3, не надав можливості пояснити ситуацію, не призначив ні службової перевірки, не взяв до уваги стаж роботи позивача, його характеристики, обставини, що відбувались в той день, не обґрунтував чому саме таке покарання (повідомлення про неповну службову відповідальність) він застосовував.

Крім того, керівник взяв до уваги лише документи, що надала комісія, які не містять детального опису дій ОСОБА_3, суть його порушення та інші обставини, які є важливими для прийняття об'єктивного рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 з 17.07.1989 року перебував на службі в митних органах. Відповідно до наказу Державної митної служби України від 18.05.2008 року №693-к позивач був звільнений з митних органів, а наказом Державної митної служби України від 01.06.2013 року №902-к поновлений на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста ,,Краковець" Львівської митниці (а.с.6).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 ,,Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено Львівську митницю Міндоходів, як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Львівська митниця листом від 10.06.2013 року за № 12-2/65-357 повідомила позивача про поновлення його на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста ,,Краковець" Львівської митниці. Також попередила про можливе наступне вивільнення відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці, в ході якої передбачається скорочення чисельності працівників(а.с.7).

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 03.07.2013 року № 66 ,,Про проведення перевірки знань" призначено контроль знань особового складу митниці з метою перевірки професійних знань та визначення рівня кваліфікації посадових осіб Львівської митниці Державної митної служби України (а.с.57).

В матеріалах справи наявний акт від 05.07.2013 року, складений комісією з прийняття заліків у складі: Прокіпчука Л.І.- начальника юридичного відділу Львівської митниці Міндоходів; Семененко Є.М.- начальника відділу персоналу Львівської митниці Міндоходів та Левус І.Д.- начальника відділу митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД про відмову ОСОБА_3 від перевірки знань митного законодавства. (а.с.76).

08.07.2013 року начальником відділу персоналу Львівської митниці Міндоходів Семененко Є.М., головним інспектором цього ж структурного підрозділу Букаловським О.В. та начальником юридичного відділу Львівської митниці Міндоходів Прокіпчук Л.І. складено акт про те, що 08.07.2013 року близько 15:00 год. ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень з приводу відмови від виконання вимог наказу Львівської митниці № 66 та з приводу неетичної поведінки щодо членів комісії з прийняття заліків. (а.с.75).

Згідно доповідної записки від 08.07.2013 року, складеної начальником відділу персоналу Львівської митниці Міндоходів Семененко Є.М., за результатами проведення перевірки професійних знань та визначення рівня кваліфікації шляхом проведення тестування та усного опитування: 18 посадових осіб Львівської митниці показали незадовільний результат; 1 працівник показав задовільний результат ; 1 працівник (старший інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста ,,Краковець" Львівської митниці ОСОБА_3) відмовився від проходження тестування, усного опитування на предмет рівня знань та проявив при цьому неетичну поведінку по відношенню до членів комісії з прийняття заліків - поводився зухвало, зневажливо ставився до них, самовільно покинув приміщення, в якому проводилося тестування. Враховуючи зазначене було запропоновано щодо позивача накласти дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (а.с.64).

12.07.2013 року наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Мрочко І.С. № 737-к ,,Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за неналежне виконання службових обов'язків, застосовано до ОСОБА_3, старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста ,,Краковець" Львівської митниці, дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржений наказ винесений відповідачем у межах наданих повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень визначав Дисциплінарний статут митної служби, затверджений Законом України від 06.09.2005 року № 2805-IV, та який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Статут).

Пунктом 1 Статуту визначено, що службова дисципліна в митній службі України (далі - службова дисципліна) полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.

За неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законами (пункт 2).

Відповідно до п. 4 Статуту кожна посадова особа митної служби зобов'язана, зокрема, додержуватися Конституції України, Митного кодексу України, цього Статуту та інших законів України; додержуватися порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби; додержуватися норм професійної етики, виявляти повагу до керівників і один до одного, не вчиняти дій, що можуть призвести до приниження честі та гідності громадян, втрати незалежності та об'єктивності під час виконання службових обов'язків.

За змістом пункту 21 Статуту порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

До діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 11) інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами та іншими нормативно-правовими актами України. Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (пункт 22 Статуту).

Згідно з пунктом 23 Статуту за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4 ) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу.

Відповідно до пункту 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників щодо проведення перевірки знань, порушенні норм професійної етики, вияві неповаги до членів комісії з прийняття заліків. Факт неналежної поведінки позивача під час складання заліку підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: показами свідків, доповідною запискою начальника відділу персоналу Львівської митниці Міндоходів від 08.07.2013 року, актом комісії з прийняття заліків від 05.07.2013 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що пункт 27 Дисциплінарного статуту не встановлює чітких підстав застосування кожного з наведених вище видів стягнень, за винятком звільнення з посади. Тому відповідність стягнення тяжкості правопорушення (за винятком звільнення) оцінюється на розсуд керівника (суб'єкта прийняття рішення про дисциплінарне стягнення).

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого наказу відповідають фактичним обставинам справи та базуються на нормах законодавства, оскільки наказ винесений відповідачем у межах наданих повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; в наказі наведено конкретний факт неналежного виконання позивачем службових обов'язків, порушення ним вимог посадової інструкції; при обранні виду стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

При цьому, суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази, зокрема і оскаржений наказ та акт про відмову позивача від надання пояснень, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо протиправності дій відповідача, який не запросив позивача та особисто не заслухав його пояснень.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №813/6494/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 29 січня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов