Постанова № 42496461, 19.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2015 року № 826/16249/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0003512207 від 13.08.2013, №0003522207 від 13.08.2013 та №0003532207 від 13.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003512207 від 13.08.2013, № 0003522207 від 13.08.2013 та № 0003532207 від 13.08.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що фінансово - господарські відносини між позивачем та контрагентами ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "БІМАР" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "БІМАР", які мали реальний характер та за якими ТОВ "БК "Гефест Альянс" було виконано роботи використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що формування податкового кредиту ним здійснювалось відповідно до положень Податкового кодексу України та згідно отриманих податкових накладних.

Крім того позивач зазначив про те, що ним не було допущено порушення положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 06.11.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 18.06.2013 по 17.07.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підстав наказу № 741 від 31.05.2013 проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013, яким встановлено порушення підпункту 135.4.1 пункті 135.4 статті 135, пунктів 14.1.27 та 14.1.36 пункту 14.1 статті14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270 984,00 грн., порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2283091,00 грн. та пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

13.08.2013 на підставі акту № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 прийняті податкові повідомлення рішення № 0003512207, яким застосовано суму штрафу у розмірі 4 080,00 грн., № 0003522207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 843 134,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 560 043,25 грн. та № 0003532207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 289 853,75 грн. грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18 869,75 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "БІМАР" надано суду копію договору поставки нафтопродуктів №14/10-11 від 14.10.2011, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно пунктів 1.1, 3.1, 4.3, 4.4 зазначеного договору документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару є додатки/специфікації до договору, рахунки - фактури, видаткові накладні, паспорти (сертифікати) якості виробника (за вимогою покупця), податкові накладні.

Позивачем додатків/специфікації до договору №14/10-11 від 14.10.2011, рахунків - фактур, паспортів (сертифікатів) якості виробника (за вимогою покупця) суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем суду видаткових накладних в графі "Отримав(ла)" міститься підпис скріплений печаткою позивача, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином, з зазначених видаткових накладних є неможливим встановити особу, яка прийняла товар, з огляду на що вони не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "БІМАР" за договором №14/10-11 від 14.10.2011.

На підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Тех-Протектіо" позивачем надано суду видаткову та видаткову накладні.

В видатковій накладній № РН-0000321 від 28.04.2011 міститься посилання на рахунок - фактуру № СФ-0000380 від 26.04.2011 та податковій накладній № 317 від 28.04.2011 на договір купівлі - продажу б/н від 26.04.2011, водночас копій зазначених документів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Позивачем на підтвердження наявності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Українські торгівельні шляхи" на дано суду копії податкової накладної № 117 від 14.12.2011 та видаткової накладної № 503 від 14.12.2011.

В зазначеній видатковій накладній міститься посилання на рахунок - фактуру № 142 від 14.12.2011, водночас копії зазначеного рахунку фактури суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості його надання.

В видатковій накладній № 503 від 14.12.2011 в графі "Отримав(ла)" міститься підпис скріплений печаткою позивача, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином з зазначеної видаткової накладної є неможливим встановити особу, яка прийняла товар, з огляду на що вона не може належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Українські торгівельні шляхи".

Доказів на підтвердження факту здійснення оплати за товар, отриманий за твердженням позивача від контрагентів ТОВ "Українські торгівельні шляхи", ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "БІМАР" позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту використання зазначеного товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду належних первинних документів, які мали бути складені у випадку реального здійснення поставки по взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Українські торгівельні шляхи", ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "БІМАР", а надані первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення оплати за товар, отриманий за твердженням позивача від контрагентів ТОВ "Українські торгівельні шляхи", ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "БІМАР" та використання зазначеного товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Українські торгівельні шляхи", ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "БІМАР", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до акту № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 перевіркою відображеного показника за період з 03.09.2010 по 31.12.2012 у загальній сумі 138 054 811 грн. на підставі таких документів: відомості та аналіз бухгалтерських рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 70 «доходи від реалізації», контрактів, видаткових накладних, інших первинних документів встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації «доходи від операційної діяльності» за III квартал 2012 року на 359 423 грн., а саме, згідно з наданими позивачем даними первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку за рахунками: 361 «Розрахунки з вітчизняними замовниками», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями; 702 «Доход від реалізації товарів», 791 «Результат основної діяльності», сума доходу від операційної діяльності за I-IV квартали 2012 року скала 98 966 069грн., у той час як в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік задекларовано суму 98 906 646 грн. При цьому згідно усних пояснень директора, розшифровка задекларованих показників на підприємстві не ведеться та до перевірки надана бути не може.

Також, відповідно до зазначеного акту проведеною перевіркою відображеного показника за період з період з 03.09.2010 по 31.12.2012 в сумі 28 751 567 грн. на підставі таких документів: реєстрів виданих податкових накладних, виданих податкових накладних, відомостей та аналізу бухгалтерських рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 „Дохід від реалізації'", 643 «Податкові зобов'язання», договорів, актів, тощо встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на загальну суму 4181117грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 235755грн., за квітень 2012 року на суму 106199грн., за червень 2012 року на суму 904645грн., за липень 2012 року на суму 1158478грн., за серпень 2012 року на суму 718529грн., за вересень 2012 року на суму 694659грн., за жовтень 2012 року на суму 322964грн., за листопад 2012 року на 22178грн., за грудень 2012 року на 17710грн., а саме, позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість було не в повному розмірі віднесено операції з продажу товарів за готівкові кошти з використання реєстраторів розрахункових операцій кінцевим споживачам.

Позивачем доказів, зокрема бухгалтерських рахунків, контрактів, видаткових накладних, інших первинних документів, на спростування зазначених висновків викладених в акті № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до акту № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 перевіркою встановлено, що в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 39 579грн. в березні 2011 року та в сумі 2707 грн. в січні 2012 року без наявності податкових накладних від постачальників, а саме:

- в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 року відображено податкову накладну від ТОВ «Промекс-К» № 39 від 17.03.2011 на загальну суму 237476,26грн., в тому числі ПДВ 39579,38грн., водночас до перевірки зазначену податкову накладну не надано та відповідно до даних «Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжність за березень 2011 року в сумі 39579,38грн. між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкового зобов'язання (п/к > п/з) по взаємовідносинах з ТОВ «Промекс-К»;

- в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2012 року відображено податкову накладну від ТОВ «Укрспецполіграфія» № 22 від 31.01.2012, в тому числі ПДВ 2707,07грн., водночас до перевірки зазначену податкову накладну не надано та відповідно до даних «Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжність за січень 2012 року в сумі 2707,07грн. між сумою податкового кредиту ТОВ «Дімеойл» та сумою податкового зобов'язання (п/к > п/з) по взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецполіграфія».

Податкової накладеної від ТОВ «Укрспецполіграфія» № 22 від 31.01.2012 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання зазначеної накладної.

Позивачем надано суду копію податкової накладної від ТОВ «Промекс-К» № 39 від 17.03.2011, водночас не надано доказів на підтвердження факту надання вказаної накладної відповідачу під час проведення перевірки.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про те, що позивачем під час проведення відповідачем перевірки за результатами якої складено акт № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 було надано відповідачу податкові накладні від ТОВ «Укрспецполіграфія» №22 від 31.01.2012 та від ТОВ «Промекс-К» № 39 від 17.03.2011, а отже і підстави вважати необґрунтованим висновок відповідача щодо допущення позивачем порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України.

Відповідно до акту № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 перевіркою встановлено, що в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України позивачем двічі відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та двічі включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3333,33грн. в жовтні 2012 року та в сумі 3333,33грн. в листопаді 2012 року по податковій накладній, виписаній ТОВ «ТД Контур» №19242 від 19.10.2012 на загальну суму 20000,00грн., в тому числі ПДВ 3333,33грн.

Позивач зазначаючи про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача посилається на те, що в акті вказаний не вірний номер ПН за жовтень, а саме є податкова накладна № 10242 від 19.10.2012, яка не враховувалася, а враховувалася податкова накладна № 11512 від 20.11.2012 на суму 6600 грн. в т.ч. ПДВ 1100 грн. та даний факт підтверджується реєстром ПН за жовтень та листопад та оригіналами податкових накладних.

23.01.2015 позивачем через канцелярію суду супровідним листом Вих. № 21/01 від 21.01.2015 було подано реєстри отриманих податкових накладних за жовтень та за листопад 2012 року. Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив, що позивачем фактично надано суду роздруківку реєстрів отриманих податкових накладних за жовтень та за листопад 2012 року з позначкою "Демонстраційний режим", яка жодним чином не засвідчена, з огляду на що не може бути належним доказом на підтвердження фактів на які посилається позивач.

Інших доказів на підтвердження факту того, що позивачем в акті № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 вказаний не вірний номер ПН за жовтень, а саме є податкова накладна № 10242 від 19.10.2012, яка не враховувалася, а враховувалася податкова накладна № 11512 від 20.11.2012 на суму 6600 грн. в т.ч. ПДВ 1100 грн. та даний факт підтверджується реєстром ПН за жовтень та листопад та оригіналами податкових накладних, суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Таким чином, у суду відсутні докази на підтвердження факту того, що позивачем не було двічі відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3333,33грн. в жовтні 2012 року та в сумі 3333,33грн. в листопаді 2012 року по податковій накладній, виписаній ТОВ «ТД Контур» №19242 від 19.10.2012на загальну суму 20000,00грн., в тому числі ПДВ 3333,33грн., а отже і підстави для висновку про необґрунтованість висновку відповідача щодо допущення позивачем порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до акта № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 в ході аналізу додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за перевіряємий період (з урахуванням уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість), даних «Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» було встановлено розбіжності, а саме:

- позивачем віднесено в вересні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Н.П.Б.» №8 від 02.09.2011 на загальну суму 50000,00грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн., водночас ТОВ «Н.П.Б.» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 3573,87грн. по зазначеній податковій накладній в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в листопаді 2011 року в сумі 3573,87грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Н.П.Б.»;

- позивачем віднесено в вересні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладних, виписаних ТОВ «Псьол ЛТД» № 390/006 від 30.09.2011 на загальну суму 18591,5грн., в т.ч. ПДВ 3098,58грн. та №693/006 від 30.09.2011 на загальну суму 11408,5грн., в тому числі ПДВ 1901,42грн., водночас ТОВ «Псьол ЛТД» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1901,42грн. по податковій накладній №693/006 від 30.09.2011 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в жовтні 2011 року в сумі 1901,42грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Псьол ЛТД»;

- позивачем віднесено в вересні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Енергонафта» №119 від 05.09.2011 на загальну суму 10000,00грн., в т.ч. ПДВ 1666,67грн., № 120 від 09.09.2011 на загальну суму 10000,00грн., в т.ч. ПДВ 1666,67грн., № 121 від 28.09.2011 на загальну суму 10000,00грн., в т.ч. ПДВ 1666,67грн., водночас ТОВ «Енергонафта» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1508,18грн. по податковій накладній № 120 від 09.09.2011в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в листопаді 2011 року в сумі 1508,18грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Енергонафта»;

- позивачем віднесено в жовтні 2011 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Преміум-Ойл» №61 від 24.10.2011 на загальну суму 510350,00грн., в т.ч. ПДВ 85058,33грн., № 64 від 24.10.2011 на загальну суму 510350,00грн., в т.ч. ПДВ 85058,33грн., водночас ТОВ «Преміум-Ойл» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 3070,75грн. по податковій накладній від № 61 від 24.10.2011в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в жовтні 2011 року в сумі 3070,75грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Преміум-Ойл»;

- позивачем віднесено в лютому 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Кремінь Нафта» №822/006 від 29.02.2012 на загальну суму 50000,00грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн., водночас ТОВ «Кремінь Нафта» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за березень 2012 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 2305,08грн. по зазначеній податковій накладній в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в березні 2012 року в сумі 2305,08грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Кремінь Нафта»;

- позивачем віднесено в лютому 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Контраст» № 82 від 08.02.2012 на загальну суму 27255,60грн., в т.ч. ПДВ 4542,60грн., № 91 від 09.02.2012 на загальну суму 115000,00грн., в тому числі ПДВ 1916,67грн., водночас ТОВ «Контраст» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за березень 2012 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1916,67грн. по податковій накладній № 91 від 09.02.2012 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак позивачем не проведено коригування податкового кредиту в березні 2012 року в сумі 1916,67грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Контраст»;

- позивачем віднесено в червні 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Захід ЛТД» № 17 від 27.06.2012 на загальну суму 25249,02грн., в т.ч. ПДВ 4208,17грн., водночас ТОВ «Захід ЛТД» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за липень 2012 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1546,58грн. по податковій накладній № 17 від 27.06.2012 в зв'язку з коригуванням обсягів поставки, однак ТОВ «Дімеойл» не проведено коригування податкового кредиту в липні 2012 року в сумі 1546,58грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Захід ЛТД»;

- позивачем віднесено в липні 2012 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна» в сумі 32566,76грн., водночас ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна» в розрахунку коригування податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість к декларації за січень 2013 року відображено коригування податкових зобов'язань до зменшення в сумі 1246,49грн. по податковій накладній за липень 2012 року в зв'язку з коригуванням обсягів поставки. ТОВ «Дімеойл» не проведено коригування податкового кредиту за липень 2012 року в сумі 1246,49грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна».

Позивач посилаючись на правомірність формування податкового кредиту за податковими накладними виписаній ТОВ "Н.П.Б." №8 від 02.09.2011, виписаній ТОВ "Псьол ЛТД" №693/006 від 30.09.2011, виписаній ТОВ "Енергонафта" № 120 від 09.09.2011, виписаній ТОВ "Преміум-Ойл" №61 від 24.10.2011, виписаній ТОВ "Кремінь Нафта" №822/006 від 29.02.2012, виписаній ТОВ "Контраст" № 91 від 09.02.2012, виписаній ТОВ "Захід ЛТД" № 17 від 27.06.2012, виписаній ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна", зазначає про те, що він не знав про здійснення контрагентами коригування податкових зобов'язань та на підтвердження зазначеного факту надав суду копії вказаних податкових накладних.

Доказів на підтвердження факту проведення оплати за товар у зв'язку зі здійснення поставки якого було виписано зазначені накладні, як і доказів на підтвердження факту отримання зазначеного товару у обсягах визначених у накладних позивачем суду надано не було, я і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що коригування податкових зобов'язань контрагентами позивача було здійснено у зв'язку з коригуванням обсягів поставки, у той час, як позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення оплати та поставок товару розмірах визначених накладних виписаній ТОВ "Н.П.Б." №8 від 02.09.2011, виписаній ТОВ "Псьол ЛТД" №693/006 від 30.09.2011, виписаній ТОВ "Енергонафта" № 120 від 09.09.2011, виписаній ТОВ "Преміум-Ойл" №61 від 24.10.2011, виписаній ТОВ "Кремінь Нафта" №822/006 від 29.02.2012, виписаній ТОВ "Контраст" № 91 від 09.02.2012, виписаній ТОВ "Захід ЛТД" № 17 від 27.06.2012, виписаній ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна" у суду відсутні підстави вважати необґрунтованими висновки відповідача щодо допущення позивачем порушення підпункту192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового Кодексу України в результат чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року на 6983грн., за жовтень 2011 року на 3071грн., за лютий 2012 року на 4222грн., за червень 2012 року на 1547грн., за липень 2012 року на 1246грн.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. При цьому не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.04.2013 у справі № 21-89а13).

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до акта № 480/22-90-37270318 від 24.07.2013 Перевіркою встановлено, що суб'єктом господарювання не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме:

- в КОРО №2659022033 від 26.03.2013 не забезпечено зберігання Z-звіту №329 від 30.03.2012, Z-звіту №330 від 31.03.2012, Z-звіту №331 від 01.04.2012, Z-звіту №332 від 02.04.2012, Z-звіту №374 від 04.05.2012, Z-звіту №562 від 31.10.2012;

- в КОРО №2659022044 від 27.03.2012 не забезпечено зберігання Z-звіту №695 від 28.03.2012, Z-звіту №696 від 29.03.2012, Z-звіту №697 від 30.03.2012, Z-звіту №698 від 31.03.2012;

- в КОРО №2659022015 від 22.03.2012 не забезпечено зберігання Z-звіту №734 від 30.10.2012 та Z-звіту №735 від 31.10.2012.

Позивачем суду доказів на спростування зазначених фактів та на підтвердження забезпечення зберігання вказаних Z-звітів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Таким чином, відповідачем в рамках проведення однієї перевірки було встановлено факт незабезпечення позивачем зберігання 12 фіскальних звітних чеків та позивачем доказів на спростування зазначеного факту суду надано не було.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 340 грн. (17,00 грн.*20), а не фінансової санкції у розмірі 4080,00 грн. ((17,00 грн.*20)*12).

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0003512207 від 13.08.2013 в частині застосованої суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3740,00 грн.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов