Рішення № 42496311, 21.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/28037/14 21.01.15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія

«Індіго»

до Приватного акціонерного товариства «АСК «Інго Україна»

про стягнення 3 327,84 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «АСК «Інго Україна» про стягнення 3 327,84 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» було завдано майнової шкоди внаслідок дорожно - транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.12.2014р. порушено провадження у справі №910/28037/14, призначено розгляд справи на 21.01.2015р., сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи.

Представник позивача в судове засідання 21.01.2015р. не з»явився. Через відділ діловодство господарського суду міста Києва від позивача до суду надішли витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі документи..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказані в позовній заяві. Ухвалу суду представник відповідача отримав 22.12.2014р.

21.01.2014р. через відділ діловодство господарського суду міста Києва від представника відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов. Відповідно до даного відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що ДТП сталося 10.10.2012р. , а позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування в порядку регресу 03.09.2014р., тобто більше ніж через рік з моменту ДТП.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача таза наявності його відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

06.03.2012р. між Товариствм з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (надалі - Позивач) та Дитенко Олександром Віталійовичем (надалі - Страхувальник) був укладений Договір №206-00102-12 добровільного страхування наземного транспорту автомобіля марки «Citroen C4», державний номерний знак АА 3134 РВ.

10.0102012 року у м. Києві на вул.. Тергенєвській сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля «Honda CP B», державний номер АА 5030 ІК, під керуванням Баран М.В. та автомобілем, застрахованим позивачем.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 2101.2012р. №2610/24283/2012 року встановлено вину Баран М.В. у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В результаті Дорожньо-транспортної пригоди автомобілю страхувальника заподіяно матеріальну шкоду в 5 111,44 грн., що підтверджується рахунком №00102 від 11.01.2013р., що виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоАльянс Київ». Факт заподіяння шкоди встановлено також звітом №51 від 13.02.2013р., що виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Сальвар». Вартість відновлювального ремонту згідно звіту становить 5 445,80 грн.

06.03.2012р. позивачем складено страховий акт, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 3 327,84 грн.

28.10.2013р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 3 327,84 грн. що підтверджується платіжним дорученням №4390.

Відповідно до п.7.1.4 Правил страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п.9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.

Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність власника транспортного засобу -«Honda CP B», державний номер АА 5030 ІК, застрахована у відповідача за полісом АВ 8150395.

Позивачем направлена на адресу відповідача заява про сплату страхового відшкодування на суму 3 327,84 грн.

Відповідач зазначену претензію залишив без задоволення, у виплаті відмовив з посиланням на те, що потерпіла особа з заявою про настання страхового випадку не зверталась протягом року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В порушення ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач не відреагував на заяву позивача про сплату страхового відшкодування на суму 3 327,84 грн. безпідставно та невмотивовано виплату не здійснив.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування на суму 3 327,84 грн.

Судовий збір по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року №01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування").

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №5028/17/22/2012 від 14.11.2012 року.

Отже, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Оскільки із встановлених колегією суддів обставин справи вбачається, що позивач здійснив страхування потерпілої особи, та здійснив виплату їй страхового відшкодування, та оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, то саме до позивача перейшло право вимоги (постанова Вищого господарського суду України №23/279 від 19.09.2012 року).

Керуючись ст.ст. 32-34,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01011, м. Київ, вул. Немировича - Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166) 3 327 грн. 84 коп. - страхового відшкодування, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.