Ухвала суду № 42495937, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/30114/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Пилипчук Н.Г. Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуЗахідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014у справі № 820/1921/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВИК»доЗахідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛВИК» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт від 29.08.2013 року №38/20-33-22-03-07/38280400 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВИК» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень, червень 2013 року».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена зустрічна звірка ТОВ «ВАЛВИК» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та відображення в обліку за травень, червень 2013 року, за результатами якої складено акт №38/20-33-22-03-07/38280400 від 29.08.2013.

Відповідачем складено запит № 8097/10/15.3-18 від 22.07.13 про надання документального підтвердження та письмових пояснень, який згідно довідки про неможливість вручення запиту від 22.07.2013 № 870/15.3-9/38280400 вручити позивачу не вдалось. Згідно довідки відповідача від 22.07.2013 №366/07-06 місцезнаходження ТОВ «ВАЛВИК» не встановлено. Перевірка податковим органом проведена на підставі даних облікової справи, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В акті перевірки відповідач, з посиланням на довідку про неможливість вручення запиту № 870/15.3-9/38280400 від 22.07.2013, довідку про невстановлення місцезнаходження позивача від 22.07.2013 року № 366/07-06, а також на підставі даних облікової справи та електронних даних, кваліфікував укладені позивачем правочини як такі, що не спрямовані на настання відповідних правових наслідків, та дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення позивачем господарської діяльності за період, що підлягав перевірці, у зв'язку з чим викладені в акті висновки були відображені в електронній базі даних «Податковий блок».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин особи, яка звернулася за їх захистом.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем за результатом проведення зустрічної звірки, в порушення вимоги ст.73 Податкового кодексу України, складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, а не довідку. При цьому, висновки контролюючого органу щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій зроблені ним без дослідження відомостей первинних документів.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх помилковими, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом п.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, саме результат реалізації повноваження податкового органу, а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню зустрічних звірок та складанню результуючого документу) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення зустрічної звірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

З огляду на те, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача (по проведенню зустрічної звірки результати якої оформлені актом) судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме вчиненням відповідачем дій по проведенню зустрічної звірки та складанню спірного акту №38/20-33-22-03-07/38280400 від 29.08.2013.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко Судді Н.Г. Пилипчук І.В. Приходько