Ухвала суду № 42495438, 28.01.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"28" січня 2015 р. Справа № 817/3143/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2014 р. у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мирогощанський" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Мирогощанський» 20.10.2014 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 №0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 грн. основного платежу та 42 грн. штрафних санкцій; №0001032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. основного платежу та 86,50 грн. штрафних санкцій; №0001042200 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 62 грн.; №0000541703 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3006 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій; рішень про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в розмірі 12 377,13 грн.; від 23.07.2014 №0000661703 в розмірі 3897,73 грн.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги №713-25 від 10.09.2014.

04.11.2014 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 12.06.2014 №0000541703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій, а також визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 23.05.2014 №Ю-46-17-У про стягнення 8479,40 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000541703 від 12.06.2014 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900, 16 грн. - основного платежу та 7060, 77 грн. - штрафної (фінансової) санкції .

Визнано протиправними та скасовано рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про застосування штрафних санкцій №0000551703 від 12.06.2014, №0000661703 від 23.07.2014.

Визнано протиправною та скасовано податкові вимоги Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №713-25 від 10.09.2014, №Ю-46-17-У.

У решті позовних вимог відмовлено

Присуджено на користь позивача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мирогощанський" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 178,79 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Позивач в частині відмови в задоволенні позовних вимог судове рішення не оскаржує.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що у період з 12.05.2014 по 16.05.2014 Дубенською ОДПІ проведена документальна позапланова перевірка СВК «Мирогощанський», код за ЄДРПОУ 38426216 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 23.05.2014 №606/22/38426216.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення СВК «Мирогощанський» пп. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 62 грн. та встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 345,89 грн., у т.ч. по звітним періодам: 2013 рік - 345,89 грн.; п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено ПДВ по декларації за листопад 2013 року всього на суму 168 грн.; п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3006 грн.; п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5, п.7 ст.8, абз.5 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 у зв'язку з чим донараховано єдиного внеску на суми заробітної плати в сумі 8479,40 грн.

На підставі висновків акта перевірки Дубенською ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 №Ю-46-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені та податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 №0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 грн. основного платежу та 42 грн. штрафних санкцій; №0001032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. основного платежу та 86,50 грн. штрафних санкцій; №0001042200 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 62 грн.; №0000541703 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3006 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в розмірі 12 377,13 грн.

23.07.2014 Дубенською ОДПІ винесено рішення №0000661703 про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3897,73 грн. у зв'язку із скасуванням Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області за результатами розгляду первинної скарги рішення по застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 року №0000551703.

10.09.2014 року Дубенською ОДПІ було також винесено податкову вимогу №713-25 у зв'язку з наявністю станом на 09.09.2014 року суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 11 691,21 грн.

Позивач, вважаючи неправомірними рішення та вимоги податкового органу звернувся до суду про їх скасування.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000541703 від 12.06.2014 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900, 16 грн. - основного платежу та 7060, 77 грн. - штрафної (фінансової) санкції, рішення про застосування штрафних санкцій №0000551703 від 12.06.2014, №0000661703 від 23.07.2014 та податкові вимоги №713-25 від 10.09.2014, №Ю-46-17-У.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пп.18.1, 18.2 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Зі змісту вищевказаних норм податкового законодавства слідує, що законодавцем виключено можливість неоднозначного трактування змісту пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 та ст.18 Податкового кодексу України. Так, останнім чітко визначено, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб у податкового агента виникає виключно за рахунок фізичної особи з доходів, що їй виплачуються.

Відповідно до п. 164.2.1 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно до 4.2 ст.97 Кодексу законів про працю форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

З огляду на вищевикладене слідує, що не встановлення факту конкретної суми доходу, який отримував працівник, не є об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

Крім того встановлено, що дохід відповідач визначав, виходячи з мінімальної заробітної плати, а отже вбачається застосування непрямих методів, що суперечить чинному законодавству, зокрема ст.39 Податкового кодексу України.

Реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю здійснюють державні інспекцій з питань праці, які відповідно й здійснюють контроль щодо порядку та строків виплати заробітної плати, до функцій контролюючих органів, в свою чергу, відноситься контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків та зборів, зокрема податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до приписів ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно протоколу №1 від 25.01.2013 установчих зборів засновників сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирогощанський» на установчих зборах було прийнято рішення про створення сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирогощанський» та призначення ОСОБА_4 головою кооперативу з правом підпису документів без обмежень (а.с.147)

Встановлено, що ОСОБА_4, як голова кооперативу, свої функції виконував безоплатно, на громадських засадах.

З системного аналізу положень законів «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію» вбачається, що ними не передбачено, що голова правління за виконання своїх функцій обов'язково повинен отримувати заробітну плату із встановленням трудового розпорядку.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце роботи, з 01.03.2008 року працює на посаді головного інженера-енергетика в ДП «Мирогощанський державний іподром», про що свідчить запис в трудовій книжці (а.с.193).

Встановлено також, що з ОСОБА_5 позивач трудовий договір не укладав, заробітну плату йому не нараховував, записи в трудовій книжці про прийняття на роботу відсутні (а.с.187-191), відтак висновок відповідача, що ОСОБА_6 працював в СВК «Мирогощанський» на посаді головного бухгалтера, є помилковим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом було неправомірно визначено позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 3006 грн. основного платежу за неутримання та неперерахування зазначеного податку із заробітної плати керівника ОСОБА_4 та ОСОБА_6, із застосуванням непрямих методів, що суперечить чинному законодавству України, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню.

Також Дубенською ОДПІ встановлено, що СВК «Мирогощанський» не нараховано орендну плату громадянам в сумі 39294 грн., чим порушено умови договору оренди (п.11 Договору), внаслідок чого відповідачем донараховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із орендної плати громадянам за оренду земельних часток (паїв) за 2013 рік в сумі 5894,16 грн

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-ХІУ - орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та договором оренди.

Згідно з ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Встановлено, що 25 січня 2013 року між СВК «Мирогощанський» в особі ОСОБА_4 були укладені договори оренди земельних ділянок (паїв) на території Мирогощанської та Молодавської сільських рад з 20 громадянами. Договори оренди укладені з кожним громадянином окремо (перелік наведений на стор.20-21 акту перевірки). В пункті 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного року.

Вказуючи, що позивачем порушено умови договорів оренди та донараховуючи податок на доходи фізичних осіб в розмірі 5894,16 грн., відповідачем не взято до уваги витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що: договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_7, ОСОБА_8, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2014р.; договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2014р.; договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.05.2014р.; договори оренди, укладені з громадянами (орендодавцями) ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2014р. (а.с.114-133).

Оскільки ст. 125 Земельного кодексу України чітко передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації, то саме з цієї дати вищевказані договори оренди створюють юридичні наслідки для сторін.

Відтак у позивача не виникало обов'язку сплачувати громадянам до 31 грудня 2013 року орендну плату.

Крім того, встановлено, що 23.06.2014 згідно видаткових касових ордерів позивачем було сплачено орендну плату у встановленому договорами оренди розмірі зазначеним вище громадянам (а.с.206-215).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб із орендної плати громадянам за оренду земельних часток (паїв) за 2013 рік в сумі 5894,16 грн. є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року №0000541703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8900,16 грн. основного платежу та 7060,77 грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

За відсутності порушення позивачем п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3006 грн., позивачем також не було порушено п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5, п.7 ст.8, абз.5 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 у зв'язку з чим донарахування єдиного внеску на суми заробітної плати в сумі 8479,40 грн. є протиправним.

З цих підстав, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 №Ю-46-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 8479,40 грн. та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.06.2014 №0000551703 в сумі 12 377,13 грн., від 23.07.2014 №0000661703 про застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3897,73 грн. є також протиправними та підлягали скасуванню.

Щодо податкової вимоги від 10.09.2014 №713-25.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У відповідності до п.п.56.1 та 56.2 ст.56 Податкового кодексу України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.5 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п.п.56.8-56.9 ст.56 Податкового кодексу України - контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Встановлено, що 19.06.2014 позивачем було надіслано на адресу ГУ Міндоходів у Рівненській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 року. Копію зазначеної скарги одночасно було направлено на адресу Дубенської ОДПІ (а.с.50-52).

23.07.2014 Дубенською ОДПІ на адресу позивача було надіслано лист в якому вказано, що надсилається податкове повідомлення-рішення №0000661703 від 22.07.2014, прийняте згідно акта позапланової документальної перевірки №606/22/38426216 від 23.05.2014 та рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області про результати розгляду скарги №200/10/17-00-10-05-105/153 від 18.07.2014. В додатках до даного листа відповідач додав рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000661703 від 23.07.2014 на 1 арк. та розрахунок штрафних санкцій на 1 арк. Рішення про результати розгляду скарги до даного листа відповідач не додав. Позивач стверджує, що зазначене рішення ним не отримувалося. Відповідач не надав суду доказів надіслання рішення про результати розгляду скарги платнику податків.

Таким чином, Дубенською ОДПІ було порушено вимоги п.56.8 та п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платник податків не був належним чином повідомлений про результати розгляду його скарги, а тому не міг скористатися правом адміністративного оскарження зазначеного рішення до вищестоящого органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесення податкової вимоги Дубенською ОДПІ було протиправним, а тому вимога правомірно підлягала скасуванню в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про протиправність податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 №0000541703, рішень про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0000551703, від 23.07.2014 №0000661703; вимоги від 23.05.2014 №Ю-46-17-У та від 10.09.2014 №713-25.

В силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про часткове задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось, а тому його правомірність в цій частині судовою колегією не перевірялась.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Сільськогосподарський виробничий кооператив "Мирогощанський" вул. Вереснева,21,с.Мирогоща-Перша,Дубенський район, Рівненська область,35623

3- відповідачу/відповідачам: Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Грушевського,134,м.Дубно,Рівненська область,35600

- ,