Ухвала суду № 42495197, 20.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р.Справа № 2а-1670/9480/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 2а-1670/9480/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16.11.2011 року позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001102301/220 від 02.11.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 8018044, 00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 4009022,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 (справа № 2а-1670/8053/11), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012, позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001012302/192.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року по справі № 2а-1670/9480/11 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 02.11.2011 року № 0001102301/220 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 8018044 (вісім мільйонів вісімнадцять тисяч сорок чотири) грн. 00 коп. та в частині застосування штрафної санкції у розмірі 4009022 (чотири мільйони дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у справі 2а-1670/9480/11, скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року по справі № 2а-1670/9480/11 та ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та ст. ст. 9,11,69,86,159 КАС України.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.09.2011 року по 10.10.2011 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за липень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в червні 2011 року.

Результати перевірки оформлено відповідним актом від 17.10.2011 року №7268/23-110/00191282.

Висновками акту перевірки зафіксовано, крім іншого, порушення платником вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року у розмірі 8029524,00 грн.

Свою незгоду із висновками перевірки позивач висловив у запереченні на вказаний акт, за наслідками яких Кременчуцька ОДПІ надала відповідь про обґрунтованість висновків контролюючого органу.

На підставі акту перевірки від 17.10.2011 року № 7268/23-110/00191282 Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0001102301/220, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 8029524,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4014762,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення платник в адміністративному порядку не оскаржував, проте, не погодившись з ним, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав покладений на нього процесуальним законом обов'язок та не довів юридичної і фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення в частині, що оскаржується. Також суд не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, а тому дійшов висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 02.11.2011 року № 0001102301/220 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 8018044 (вісім мільйонів вісімнадцять тисяч сорок чотири) грн. 00 коп. та в частині застосування штрафної санкції у розмірі 4009022 (чотири мільйони дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 00 коп.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ взято висновок перевірки щодо не підтвердження суми від'ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, що зменшена по результатах попередніх перевірок.

Так, з 22.08.2011 по 05.09.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у травні 2011 року.

Прийняте за наслідками даної перевірки податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 №0001012302/192 позивач оскаржив до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 (справа №2а-1670/8053/11), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012, позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 №0001012302/192.

Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що вказана обставина була єдиною підставою для скасування Вищим адміністративним судом України судових рішень у даній справі з направленням її на новий розгляд.

Також з матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи № 2а-1670/8053/11 Полтавським окружним адміністративним судом 26.06.2014 ухвалено постанову, якою адміністративний позов ВАТ "Полтавський ГЗК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 № 0001012302/192. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 2а-1670/8053/11, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у даній справі, оскільки суд встановив, що платником податків - ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно визначено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року, а тому доводи апелянта про протилежне з приводу неправомірності визначення позивачем розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року колегія суддів відкидає.

Стосовно не підтвердження суми від'ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування у зв'язку з відсутністю оплати на суму 6748651,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200).

У відповідності до приписів п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

При цьому Податковий кодекс України не обмежує термін "у попередніх податкових періодах" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному, а тому будь-який період, який передує звітному, слід вважати попереднім по відношенню до звітного періоду.

Також колегія суддів зазначає, що факт оплати сум коштів у розмірі, що відповідає заявленому до відшкодування від'ємному значенню у розмірі 6748651,00 грн., яка у свою чергу включена перевіркою до суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року, позивач підтвердив платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що у діях платника податків (позивача) не має порушень тих норм законів, на які посилається відповідач та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних відповідача, та в свою чергу відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, не виконав покладений на нього процесуальним законом обов'язок та не довів юридичної і фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.11.2011 року № 0001102301/220 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року у розмірі 8018044,00 грн. та в частині застосування штрафної санкції у розмірі 4009022,00 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.14 року по справі №2а-1670/9480/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 2а-1670/9480/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.