Ухвала суду № 42495156, 15.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4648/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Пущенська О.А. (за довіреністю),

представник відповідача - Астахова Ю.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (далі - позивач, або ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001982203 та № 0001972203 від 13 грудня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у період з 15.11.2013 року по 21.11.2013 року, на виконання наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.09.2013 року № 589 та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 15.11.2013 року № 426, посадовими особами відповідача, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ферко» (код за ЄДРПОУ 31681342) та Підприємством «Вторметекспорт» у вигляді ТОВ (код за ЄДРПОУ 30127924) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, у зв'язку із отриманням податкової інформації, яка не підтверджує дані обліку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, за результати якої складено акт від 02.12.2013 року № 1112/15-54-22-01/20005502 (а.с.173-195 т.7).

У зв'язку з проведенням досудового розслідування по кримінальному провадженні № 3201317000000032 від 08.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та вилученням документів по взаємовідносинам із ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» слідчим 1-го ВКФ СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області лейтенантом міліції Аршавіним Т.В., документальна позапланова невиїзна перевірка проводилась у приміщенні ВКФ СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області за адресою: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.12.2013 року № 0001982203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26391609,00 грн. (за основним платежем - 17594406 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8797203 грн.) та № 0001972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 19227722,00 грн. (за основним платежем - 12818481 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6409 241 грн.) (а.с.37-38 т.1).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлений позивачем адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, з огляду на недоведеність нікчемності правочинів та відсутності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даних видів податків, стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року та витрат за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року по господарських операціях з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт».

При цьому, відповідач дійшов до вищезазначених висновків виключно на підставі отриманої податкової інформації щодо перевірки постачальників - контрагентів позивача ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт», а саме: акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 13.09.2013 року № 952/22-01/31681342, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 16.08.2013 року № 643/22-40/31681342, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 13.09.2013 року № 950/22.8-15/31681342, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 13.11.2013 року № 1854/26-59-22-01/31681342, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 13.09.2013 року № 951/22.8-15/30127924, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.11.2013 року № 1936/22-01/30127924 (а.с.144-223 т.2, 1-71 т.3).

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, які були використані відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначених зустрічних звірок/перевірок відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами, також, не досліджувались перевіряючими.

Висновки вказаних актів, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників позивача маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаних суб'єктів господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем.

Зі змісту зазначених актів вбачається, що контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства за результатами операцій з ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт» по ланцюгу постачань, оскільки контролюючими органами не підтверджена реальність операцій між ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт» та їх контрагентами, проте до самих контрагентів у контролюючого органу ніяких зауважень не має.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок контрагентів позивача не можуть бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять.

Більш того, колегія суддів наголошує, що податковий орган доходячи таких висновків взагалі не врахував, що контрагенти позивача надавали останньому послуги з оренди рухомого та нерухомого майна та агентські, комісійні послуги, а тільки не поставляли товар.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у перевіряємий період ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з контрагентами ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» здійснювались господарської операції з оренди рухомого та нерухомого майна, з надання агентських та комісійних послуг, з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

На підтвердження фактичності здійснення зазначених господарських операцій зі своїми контрагентами, позивачем до суду надано: договори, укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт», акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаними договорами, акти приймання-передачі орендованого майна, податкові та видаткові накладні, виписки по рахунку, з яких вбачається здійснення оплати наданих контрагентами позивача послуг, договори, укладені між позивачем та іншими суб'єктами господарювання, та митні декларації (на підтвердження виконання контрагентами позивача агентських та комісійних послуг за укладеними договорами), шляхові наряди та журнал обліку ПММ транспортного засобу (на підтвердження використання орендованого рухомого майна - тепловозу маневрованого ТГМ - 4Б зав. № 2583), сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданий ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», свідоцтва про права власності ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на частину нежитлових будівель та споруд «Універсального перегрузочного комплексу на причалах № 3 та № 4» та на нежитлові будівлі «Вузол завантаження зернових вантажів», договір оренди рухомого державного майна для здійснення комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт на території та акваторії Одеського морського торговельного порту (а.с.57-205 т.1, 1-127 т.2, 231-272 т.3, 1-163 т.4, 55-172, 205-215 т.7).

Виписані ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» податкові накладні внесені позивачем в реєстр отриманих податкових накладних та суми податку включені до складу податкового кредиту відповідного періоду (а.с.138-230 т.3, 164-258 т.4, 1-257 т.5, 1-240 т.6, 1-31 т.7).

Також, як вбачається з матеріалів справи: станом на дату укладення договорів ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не перебували в стані припинення; станом на дату укладення договорів ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» перебували на обліку в органах доходів і зборів та не мали податкового боргу; директорами ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» були надані всі передбачені законодавством статутні та реєстраційні документи, зокрема: статут товариства, виписка про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Однак, вказані первинні документи позивача по господарським операціям з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» взагалі не досліджувались відповідачем при проведення спірної перевірки.

Як зазначено у акті перевірки позивача, відповідачем на адресу СУ ГУ Міндоходів направлено лист від 02.10.2013 року № 5526/8/15-54-22-03 щодо надання доступу до вилучених документів, що є у наявності у слідства.

З огляду на викладене, в акті зазначено, що при перевірці були використані документи по взаємовідносинам із ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт», вилучені в ході обшуку в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 3201317000000032 від 08.01.2013 року.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки позивача, висновки відповідача про відсутність фінансово-господарської діяльності за укладеними позивачем з його контрагентами ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» правочинами ґрунтуються виключно на висновках актів перевірок ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт» та не підтверджені жодними посиланнями на будь-які первинні документи, які були дослідженні в межах проведеної перевірки.

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ «Олімпекс Купе Інтренейшнл» із ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

В акті перевірки позивача взагалі відсутні посилання на будь-які договори укладені позивачем з вказаними контрагентами та господарські операції за цими договорами, тобто зі змісту акту перевірки взагалі неможливо встановити на підставі вивчення яких саме господарських операцій та за якими договорами відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат за перевіряємий період по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт».

Так само, в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції представник відповідача на запитання суду не зміг пояснити по яким саме господарським операціям, на виконання яких конкретно договорів, укладених позивачем з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» первинна документація досліджувалась перевіряючими під час проведення перевірки.

Крім того, на вимогу суду першої інстанції, відповідачем не надано будь-якого опису, реєстру документів, які були використані при перевірці та з якими перевіряючи були ознайомлені в ході проведення перевірки.

При цьому, колегія суддів наголошує, що перевірка позивача проводилась саме документальна, предметом якої, згідно положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Посилання апелянта на акт від 10.02.2014 року № 190/15-54-22-03/19349403, який складений відповідачем за результатами проведення перевірки позивача на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з поданням позивачем скарги на оспорювані податкові повідомлення - рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначений акт не спростовує того, що під час проведення перевірки позивача, за результатами якої винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідачем взагалі не досліджено та не надано оцінки первинній документації позивача.

Крім того, колегія суддів наголошує, що зміст зазначеного акту навпаки підтверджує наявність у позивача первинно-бухгалтерської документації по взаємовідносинам з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» до якої у відповідача не має жодних претензій, як до правильності її оформлення, так і відображення в бухгалтерському та податковому обліку. У вказаному акті відповідачем знов ж таки відображено лише висновки актів перевірок/про неможливість проведення зустрічних звірок, складені органами податкової служби відносно контрактів позивача без надання оцінки первинно-бухгалтерській документації позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт».

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, які, в свою чергу, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо контрагентів позивача та їх постачальників, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем, при наявності у позивача відповідних первинних документів, в тому числі, податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ, сплачені позивачем у складі вартості придбаних товарів (послуг), були включені до складу податкового кредиту та підставі яких останнім сформовані валові витрати і розраховано сплату податку на прибуток, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 20 січня 2015 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В. Вербицька/