Ухвала суду № 42495047, 27.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 121106/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Палащука І.С.,

представника відповідача Чорнописької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСББ «Явір» звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, яким просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2011 року № 0000961602, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218371,00 грн., з них 175590,00 грн. основний платіж та 42781,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.04.2011 року № 0000961602.

Постанова мотивована тим, що відповідач не врахував специфіки діяльності ОСББ «Явір», а саме, що відповідно до статуту об'єднання та ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», позивач є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Отже, фактично позивач здійснював діяльність не з управління об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, а діяльність щодо утримання та забезпечення експлуатації цих будинків, які належать ОСББ «Явір» на праві власності, за рахунок власних коштів, сформованих із внесків його членів. Таким чином, на думку суду, ОСББ «Явір» не здійснювало операцій з надання послуг в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», які є об'єктом оподаткування, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог цього Закону. Разом з тим, суд зазначив, що заявлена позивачем вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акта, а оскільки податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд частково вийшов за межі позовних вимог і з метою повного захисту прав та інтересів позивача вирішив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач уклав ряд типових договорів щодо відносин власників житлових і нежитлових приміщень, в яких визначено зобов'язання сторін з надання послуг щодо експлуатації житлового комплексу та їх оплати, вичерпний перелік послуг та їх вартість. Із змісту цих договорів вбачається, що відносини між власниками приміщень та позивачем мають цивільно-правовий характер, отже, надання позивачем членам ОСББ «Явір» та особам, які не є членами об'єднання, послуг з утримання приміщень, сприяння в отриманні житлово-комунальних та інших послуг (надання послуг, що входять до квартирної плати, надання комунальних послуг, надання в оренду приміщень, які перебувають у власності членів об'єднання), є поставкою послуг в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», тому відповідно доходи, отримані позивачем від надання цих послуг, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. При цьому, будь-яких пільг щодо оподаткування зазначених операцій цим Законом не передбачено. Якщо загальна сума від здійснення зазначених операцій, нарахована (сплачена) позивачу протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість), ОСББ «Явір» було зобов'язане зареєструватись платником податку на додану вартість не пізніше 20.03.2009 року, однак всупереч вимогам п. 9.4. ст. 9 зазначеного Закону не зробило цього, внаслідок чого занизило податкове зобов'язання за період з 01.04.2009 року до 31.12.2010 року на 175590 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 21-25.03.2011 року працівники Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції провели документальну позапланову виїзну перевірку ОСББ «Явір» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати (на підставі поданої звітності та інших документів пов'язаних із оподаткуванням) податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року до 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт від 01.04.2011 року № 1679/16-02/25349597.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року до 31.12.2010 року на загальну суму 175590,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000961602, яким ОСББ «Явір» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218371,00 грн., з них 175590,00 грн. основний платіж та 42781,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним в періоді, за який проводилась перевірка) поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону було передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.7.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відповідно до абз. 2, 4 п. 9.4 ст. 9 даного Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з ст. 22 цього Закону за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом, або кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.

Проаналізувавши положення наведених вище правових норм в їх системному зв'язку, колегія суддів вважає, що у ОСББ відсутній об'єкт оподаткування по водо-, тепло-, газо-, електропостачанню, гарячому водопостачанню та інших послугах, кошти за які власники житлових і нежитлових приміщень перераховують безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, або перераховують на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.

На думку колегії суддів, у ОСББ виникає об'єкт оподаткування податком на додану вартість лише у випадку встановлення ним для власників цих приміщень окремої плати за послуги з перерахунку отриманих від них коштів підприємствам і організаціям, які надають послуги з водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інші послуги, виходячи з вартості наданих ОСББ послуг.

Крім того, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання (кошторисом).

Кошти за користування неподільним та загальним майном і обслуговування спільної власності сплачуються на банківський рахунок об'єднання.

Таким чином, кошти, що надходять на банківський рахунок ОСББ від власників житлових і нежитлових приміщень для компенсації видатків на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності об'єднання, також не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Одночасно колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 4 зазначеного Закону ОСББ може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.

Така господарська діяльність об'єднання, наприклад, здача в оренду приміщень, на думку колегії суддів, також підпадає під визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Однак, як вбачається з акту перевірки, наданих сторонами інших письмових доказів та встановлено з письмових пояснень сторін, під час проведення перевірки працівники Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції не встановили фактів здійснення ОСББ «Явір» господарської діяльності, яка б підпадала під поняття «поставка послуг», яке міститься в п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно не встановлено перевищення позивачем нарахованої (сплаченої) йому протягом останніх 12 календарних місяців суми 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість) від здійснення операцій з постачання послуг, що підлягають оподаткуванню, що є необхідною умовою для виникнення в позивача обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі № 2а-2182/11/1970 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 29.01.2015 року