КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/13031/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
У Х В А Л А
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Київгеоком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгеоком» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,, -
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгеоком» (далі - позивач, ТОВ «Київгеоком») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2014 № 0002022203, № 0002012203.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київгеоком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за період з 01.04.2012р. по 01.01.2013р., за результатами якої складено акт №15/26-57-22-03-07/36852608.
На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2014р. № 0002022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 278 958,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 223 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 791,75 грн., № 0002012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 297 281,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 237 825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 456,25 грн.
Згідно акта перевірки №15/26-57-22-03-07/36852608 позивачем порушено підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункти 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 185.1, статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що операція із проведення інженерно-геологічного вишукування, в рамках господарських правовідносин із ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за договором підряду № 33 від 04.05.2012 носить фіктивний характер.
При цьому, відповідач посилається на те, що у названого контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірної операції, зазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням, що зафіксовано в акті ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 1121/22-621-36971784 від 29.03.2013.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - «Порядок») податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Підпунктом 6.3 пункту 6 цього Порядку визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частина 2 названої статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковими реквізитами первинних та зведених облікових документів.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту на підставі неналежно оформлених документів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ІБГ «Княжий затон» укладено договір підряду № 33 від 04.05.2012. Вказаний договір підписаний директором ТОВ «ІБГ «Княжий затон» Шукаловичем П.С., який на час укладання та оформлення спірної операції помер, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії I-ГЮ № 124131 від 30.04.2014, згідно якого датою смерті є 28.04.2012.
Судом першої інстанції встановлено, що в решті документів (у тому числі в актах здачі-приймання виконаних робіт, податкових і видаткових накладних), які підписані у період з червня по грудень 2012 року, від імені ТОВ «ІБГ «Княжий затон» в графі «директор» значиться Шукалович П.С.
З огляду на наведене, зокрема, підписання первинних документів від імені Шукаловича П.С. ТОВ «ІБГ «Княжий затон» невстановленими особами, відсутність необхідних ресурсів для виконання інженерно-геологічних вишукувань, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про безтоварність спірної операції.
Таким чином, у відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Щодо посилань апелянта на положення п.86.9 ст.86 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), яке набрало законної сили.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки податковим органом та в постанові про призначення позапланової перевірки відсутня інформація про кримінальне провадження стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків ТОВ «Київгеоком».
Отже, колегія суддів зазначає, що обмеження встановлені п.86.9 ст.86 ПК України щодо неможливості винесення податкового повідомлення-рішення не можуть застосовуватись у спірних правовідносинах, оскільки у вище зазначеному кримінальному провадженні не розслідуються кримінальні правопорушення стосовно посадових осіб ТОВ «Київгеоком».
За таких обставин слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Київгеоком» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.
Судове рішення № 42494915, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 27.01.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/13031/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: