Ухвала суду № 42494888, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14883/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0011702202 від 22 серпня 2014 року та № 0007612202 від 02 червня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011702202 від 22 серпня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 24 березня 2014 року по 08 травня 2014 року відповідачем проведено документальну планову перевірку ТОВ «Росінтер Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1067/2659/2202/32074560 від 15 травня 2014 року.

Згідно з висновками акту перевірки, встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.5, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.16, п. 146.20 ст. 146, пп. 153.1.2, 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік в сумі 22 153 024,00 грн.

02 червня 2014 року на підставі встановленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007612202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 788 169,00 грн.

Згідно з рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинних скарг № 7009/10/26-15-10-06-15 від 04 серпня 2014 року, податкове повідомлення-рішення № 0007612202 від 02 червня 2014 року скасовано в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 809 819,00 грн., в іншій частині - залишено без змін

22 серпня 2014 року на підставі вказаного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011702202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 978 350,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» зареєстроване в якості юридичної особи 18 липня 2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 013959.

Згідно з декларацією з податку на прибуток по податковому обліку, позивач отримав від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік у сумі 12 587 041,00 грн., у 2013 році - у сумі 13 352 243,00 грн., всього на загальну суму 25 939 284,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем укладено та розірвано наступні договори оренди приміщень: № 1/03/12 від 01 березня 2012 року з СПД ФОП ОСОБА_5 на об'єкт «ІНФОРМАЦІЯ_1» - АДРЕСА_1, строком на 2 роки та 11 місяців, дата закінчення договору - 28 лютого 2015 року, договір розірвано: 19 вересня 2013 року; № б/н від 01 липня 2005 року та № б/н від 01 липня 2012 року з ТОВ «Пролог - 93» на об'єкт «Іль-Патіо» по вул. Ігорівській, 13/5 у м. Києві строком на 7 років та договір від 01 липня 2012 року на 2 роки та 364 днів, дата закінчення договору - 29 червня 2015 року, договір розірвано: 05 липня 2013 року, та договір від 01 липня 2005 року: дата закінчення - 01 липня 2012 року; договір від 31 січня 2008 року, укладений з ФОП ОСОБА_6 та договір від 01 січня 2012 року, укладений з ФОП ОСОБА_7 на об'єкт «ІНФОРМАЦІЯ_2» у АДРЕСА_2, які розірвано 01 листопада 2013 року; № Д067/РИУ2003 від 01 листопада 2003 року, укладений з ТОВ «Млин» та договір № Д067-1/РИУ2003 від 01 листопада 2003 року, укладений з ОСОБА_8 на об'єкт «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» у АДРЕСА_3, які розірвано 31 березня 2013 року та 31 жовтня 2012 року.

Позивачем за вказаними адресами проведено ремонтні роботи, вартість ремонту віднесено на збільшення вартості основних фондів (рах. 10 «Основні засоби»), який рахується на балансі підприємства станом на 01 квітня 2012 року, та за перевіряємий період нараховано амортизацію.

Крім того, за перевіряємий період позивач задекларував амортизаційні відрахування згідно з додатком АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 4 055 307,00 грн., в тому числі по періодам: 2-4 квартали 2012 року на суму 1 533 908,00 грн. та 2013 рік - 2 521 399,00 грн.

Протягом 2013 року позивачем укладені додаткові угоди щодо дострокового припинення дії договорів оренди нежитлових приміщень, на підтвердження чого надано акти приймання - передачі, та збільшено витрати на суму вартості ремонту, який не було замортизовано, на суму 7 978 350,00 грн., в тому числі приміщення у м. Дніпропетровську на загальну суму 5 258 469,00 грн., приміщення в м. Києві на суму 2 719 881,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на позачергових зборах учасників ТОВ «Росінтер Україна» за перевіряємий період прийнято рішення про припинення діяльності (ліквідації) збиткових структурних підрозділів, які не приносять прибутку суб'єкту господарювання: філії ТОВ «Росінтер Україна» по м. Дніпропетровську та Дніпропетровській області; структурного підрозділу - ресторан «Іль-Патіо», м. Київ, вул. Ігорівська, 13/5; структурного підрозділу - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_1; структурного підрозділу - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2», АДРЕСА_2.

За період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року ТОВ «Росінтер Україна» задекларовано амортизаційні відрахування згідно з додатком АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 4 055 307,00 грн. У бухгалтерському обліку операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку Дт 92,93 Кт13.

Неамортизований залишок балансової вартості основних засобів в податковому обліку віднесено до складу інших податкових витрат та відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період 2013 рік та у додатку ІВ рядок 06.4.19 у сумі 7 978 350,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 ПК України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку. Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 141.1 ст. 141 ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 146.1, 146.2 ст. 146 ПК України, облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Згідно з п. 146.16 ст. 146 ПК України, у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

За змістом п. 146.20 ст. 146 ПК України передбачено, що у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта.

Відповідно до пп. 153.1.2, 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України, витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закінчення дії договору є підставою для повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю згідно з п. 146.20 ст. 146 ПК України, та використання орендарем правил, визначених п. 146.16 ст. 146 ПК України, для заміни основних засобів.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0011702202 від 22 серпня 2014 року, оскільки позивачем у звітному періоді правомірно збільшено витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів, на підставі п.п. 146.16, 146.20 ст. 146 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0011702202 від 22 серпня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є частково обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.