Ухвала суду № 42494849, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16859/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кобаль М.І.., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.14р. у справі №826/16859/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променада-Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.14р. №0009182213.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012» та ТОВ «Про Сервіс» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012» та ТОВ «Про Сервіс» за період з 01.01.13р по 31.03.14р., за результатами якої складено акт від 28.05.14р. №1103/26-59-22-13-15/32798783.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.06.14р. №0009182213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 986 612 грн., в т.ч. основний платіж - 657 741 грн., штрафні (фінансові) санкції - 328 871 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість на суму 657 741 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2013 року на суму 154 936 грн., за травень 2013 року на суму 202 927 грн., за червень 2013 року на суму 165 000 грн., за липень 2013 року на суму 134 878 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що Прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 14.12.13р. №42013110000001102 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. Слідством зібрані факти про те, що ТОВ «Київський машинобудівний завод» незаконно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість підприємствам ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс».

Крім цього, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акти ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.13р. №725/26-58-22-08-11/37107129, від 14.10.13р. №955/26-58-22-05-11/37107129, від 15.10.13р. №961/26-58-22-07-11/37107129 та від 18.10.13р. №1009/26-58-22-07-11/37107129 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод» щодо підтвердження господарських відносин, згідно з яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст..185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та операцій з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за лютий - серпень 2013 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання робіт та послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості робіт (послуг), правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону та розкривають зміст і обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Екодит» було укладено договір підряду від 26.04.2013 року №26/04/13, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними або залученими силами і засобами відповідно до умов даного договору, ремонтні та оздоблювальні роботи на Об'єкті зазначеного в п.1.2 цього договору, ліквідовувати недоліки і дефекти, що виникли з вини підрядника у ході виконання робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи в повному обсязі відповідно до умов цього договору. Об'єктом даного договору є нежиле приміщення по вул. Багговутівська, 17-21 в м. Києві.

На підтвердження факту виконання вказаної угоди позивачем надано як до перевірки, так і долучено до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, за червень 2013 року та податкові накладні від 31.05.13р. №362, від 31.05.13р. №363, від 30.06.13р. №618, від 30.06.13р. №619, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

У тому ж періоді між позивачем та ТОВ «Продмаркет 2012» було укладено договір про надання послуг щодо розповсюдження реклами від 30.05.13р. №30/05, згідно умов замовник доручає, а виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору, надавати замовнику послуги щодо проведення рекламних компаній (надалі послуг), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити послуги.

На підтвердження факту виконання вказаної угоди позивачем надано як до перевірки, так і долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг від 29.06.13р. та податкову накладну від 30.06.13р. №344, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Також матеріали справи містять акти перевірки розповсюдження рекламної продукції з 11.06.13р. по 15.06.13р., з 16.06.13р. по 21.06.13р., з 22.06.13р. по 30.06.13р., копії рекламних журналів та копії рекламних газет, які розповсюджувались, що також вказують на реальність господарської операції з придбання послуг в цілях господарської діяльності позивача.

Між позивачем та ПП «Кінос» було укладено договір від 29.04.13р. №29/04/12, за умовами якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних компаній наданих замовником у відповідності з затвердженими сторонами додатками до даного договору.

На підтвердження факту виконання вказаної угоди позивачем надано як до перевірки так і долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.13р. №153, від 31.05.13р. №154, від 31.07.13р. №ОУ-327, від 31.07.13р. №ОУ-325, від 31.07.13р. №ОУ-326 та податкові накладні від 31.05.13р. №154, від 31.05.13р. №153, від 31.07.13р. №326, від 31.07.13р. №325, від 31.07.13р. №327, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Також між позивачем та ТОВ «Про Сервіс» було укладено договір від 29.03.13р. №29/03/06, згідно умов якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних компаній наданих замовником у відповідності з затвердженими сторонами додатками до даного договору.

На підтвердження факту виконання вказаної угоди позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури від 29.03.13р. №СФ-29/03/06, від 29.03.13р. №СФ-29/03/07, від 29.03.13р. №СФ-29/03/08, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.13р. №ОУ-465, від 30.04.13р. №ОУ-466, від 30.04.13р. №ОУ-467, податкові накладні від 30.04.13р. №467, від 30.04.13р. №465, від 30.04.13р. №466, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Розрахунок між позивачем та вказаними контрагентами проведено в повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надано картки рахунків та виписки з банку.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Між тим, на вимогу апеляційного суду, апелянтом долучено до матеріалів справи у судовому засіданні 29.01.15р. інформацію з бази податкового органу по вказаним контрагентам, з якої вбачається, що на підприємстві були працівники для виконання робіт (послуг).

Покликання податкового органу на акти ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.13р. №725/26-58-22-08-11/37107129, від 14.10.13р. №955/26-58-22-05-11/37107129, від 15.10.13р. №961/26-58-22-07-11/37107129 та від 18.10.13р. №1009/26-58-22-07-11/37107129 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод» щодо підтвердження господарських відносин - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства його контрагентом, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

У будь-якому разі, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату податків до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Покликання апелянта на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 14.12.13р. №42013110000001102 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України - не обґрунтовані, з огляду на те, що по-перше кримінальне провадження відносно ТОВ «Київський машинобудівний завод, з яким позивач не мав господарських відносин, та по-друге, апелянтом не подано жодних доказів, що в межах вказаного кримінального провадження досліджувались відносини позивача з його контрагентами - ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс».

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.14р. у справі №826/16859/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.14р. у справі №826/16859/14- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кобаль М.І.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 29.01.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кобаль М.І.