Ухвала суду № 42494477, 22.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/476/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника позивача - Гаценко О.В. ( довіреність від 20.01.2015)

представника відповідача - Станченва О.В. ( довіреність від 12.01.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 804/476/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002232202 від 13.08.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 716,00 грн., в тому числі за основним платежем - 67 144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 572,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні у них первинні документи в повній мірі підтверджують факт придбання товарів та послуг у контрагентів, що свідчить про наявність господарської мети та спрямованість укладених правочинів на реальне настання правових наслідків. Будь-які судові рішення, якими б визнавалися недійсними договори, укладені між Позивачем та контрагентами, відсутні.(а.с.3-9)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002232202 від 13.08.2013 р., яке було прийняте Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Рішення суду обґрунтовано тим, що надані до суду первинні документи в повній мірі підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом. (а.с.71-73)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що з огляду на відомості акту перевірки контрагента Позивача - ТОВ «Асторг-М» встановлено, що контрагент Позивача здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, вказане підприємство здійснює по ланцюгу постачання «безтоварних» операцій. Крім того, до перевірки не було надано акти передачі залишків металомістких відходів та товарно-транспортні накладні. Таким чином, надані Позивачем первинні документи не містять достовірної інформації та не несуть в собі доказової сили господарських операцій. (а.с.78-80).

ТОВ "Гільдія" надано до суду заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходило, відповідно до яких просять залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване..

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. Не заперечував, що висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених Позивачем з його контрагентом ТОВ «Асторг-М» ґрунтуються саме на висновках акту перевірки цього контрагента.

Представник Позивача - ТОВ "Гільдія", просив у задоволенні апеляційної скарги заперечував з огляду на необґрунтованість її доводів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія" зареєстроване 25.02.1994 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області за № 88/1 та перебуває на податковому обліку в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. (а.с.10,11)

Уповноваженими працівниками Криворізької центральної ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Гільдія" з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП "Асторг-М" (код за ЄДРПОУ 38052647) за липень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.07.2013 р. № 261/04-81-22-02/20275360. (а.с.12-24)

Перевіркою встановлено порушення:

-п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, затвердженого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, так як документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП "Асторг-М";

-п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 67 144,00 грн., а саме: липень 2012 року - 34 491,72 грн., листопад 2012 року - 32 652,73 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0002232202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 716,00 грн., в тому числі за основним платежем - 67 144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 572,00 грн.(а.с.25)

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 року № 0002232202 і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Гільдія", суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду первинні документи в повній мірі підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Виходячи із приписів вищевказаних правових норм колегією суддів і оцінювались встановлені у справі обставини та наявні докази.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «Асторг-М».

Між ТОВ "Гільдія" (Покупець) та ПП "Асторг-М" (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу за № 30/07 від 30.07.2012 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запчастини та матеріали (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату на умовах Договору. (а.с.26-31

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів було надано до суду копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортні накладні. (а.с.32-44)

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлені контрагентом Позивача - ПП «Асторг-М» - товари.

Висновки про нереальність угод між ТОВ "Гільдія" з його безпосереднім контрагентом ПП "Асторг-М", з огляду на діяльність контрагентів останнього по ланцюгу постачання, зроблені Відповідачем лише на підставі актів позапланових невиїзних перевірок цього контрагента з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань вказаних підприємств, з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентів безпосереднього контрагента Позивача. При цьому матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у цих підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання і Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При цьому щодо належного оформлення первинних документів зауважень у податкового органу не виникало.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на ненадання товаро-транспортних накладних, які підтверджують вивіз відходів після здійснення капітального ремонту тепловозу, і що саме це має свідчити про нереальність господарської операції , що мала місце між ТОВ "Гільдія" (Покупець) та ПП "Асторг-М" (Продавець) та стосувалась як укладення, так і виконання договору купівлі-продажу за № 30/07 від 30.07.2012 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запчастини та матеріали (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату на умовах Договору, то колегія суддів зазначає, що у вказаних правовідносинах ТТН, які підтверджують вивіз відходів після здійснення капітального ремонту тепловозу, не є тими необхідними первинними документами, що мають підтверджувати реальність виконання договору купівлі-продажу певного товару, оскільки, ДПІ фактично не оспорюється факт проведення капітального ремонту тепловозу з використанням поставлених Позивачу запчастин(товару)

У межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 804/476/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко