Ухвала суду № 42494380, 03.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2014 рокусправа № 804/2541/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службина постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/2541/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровторма» до про Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровторма» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 року за № 0000352201.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/2541/14.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на запит контролюючого органу ним було надано всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/2541/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Рищенко А.Ю.) (а.с.162-165)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач має базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/2541/14.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою не підтверджений факт придбання позивачем товару у ПП ОСОБА_1, а отже ТОВ «Дніпровторма» реалізовано товар ПАТ «Київський картонно-бумажний комбінат», який був придбаний у інших невстановлених осіб.

31 липня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№41117/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/2541/14.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/2541/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Дніпровторма» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.10.2013 року по 16.10.2013 року працівниками ДПІ у Ленінському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_1 за період з 01.07.2013р. по 31.07.2010 року, за результатами якої складено акт №422/2201/3054014 від 23.10.2013 року.

З тексту зазначеного акту вбачається, що перевіркою встановлені порушення вимог чинного законодавства, а саме:

-п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 4.1.6, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. "г" пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, в результаті чого позивачем було завищено валові витрати по операціях з придбання товарів у ПП ОСОБА_1 у ІІІ кварталі 2010 року на суму - 46822,00 грн. та занижено валові доходи на суму - 56186, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму - 25752,00 грн.;

-п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363. Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів у ПП ОСОБА_1, що призвело до заниження податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року на суму - 9364,00 грн.

На підставі акту перевірки №422/2201/3054014 від 23.10.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352201 від 07 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 25752,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 6438,00 грн.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000352201 від 07.11.2013 року є предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду первинні документи в повній мірі підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП ОСОБА_1

Між ТОВ «Дніпровторма» (Замовник) та ПП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір поставки від 27.07.2010 року № 139/10 відповідно до умов якого, останній зобов'язується передати у власність макулатуру, у кількості, яка узгоджується щомісячно в додатках до договору, що є невід'ємною частиною договору. (а.с.80-82)

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до перевірки та до суду необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції: рахунки, накладні, податкові накладні, згідно з яким позивачем було придбано макулатуру у ПП ОСОБА_1 на загальну суму - 56187,00 грн., в тому числі ПДВ - 9364,50 грн. Розрахунки з ПП ОСОБА_1 за отриманий товар ТОВ "Дніпровторма" було проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 56187,00 грн. на особовий рахунок підприємця (банківська виписка від 29.07.2010 року) (а.с. 83-89).

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що відповідачем були використані дані акту перевірки Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київскьій області від 15.12.2011 року № 15/1701/НОМЕР_2 "Про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 року по 01.12.2011 року".

З огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, колегія суддів приходить до висновку про, реальність проведеної господарської операції ТОВ "Дніпровторма".

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст..48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не передбачає обов'язкової вимоги про наявність товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичного транспортування вантажу, а передбачає альтернативу такої, вказуючи на інший визначений законодавством документ на вантаж. Так, зокрема, підтвердженням реальності поставки товару за укладеними угодами поставок є видаткові накладні, якими фіксується найменування поставленого товару, його одиниця, кількість, ціна, відмітка про передання та отримання такого постачальником та отримувачем. Крім того, на підтвердження факту поставки товару за договором від 23.12.2009 року № 1424/44/1209, укладеним з ВАТ "Київський картонно - бумажняний комбінат" позивачем надано копію ТТН.

Щодо посилань відповідача на акт перевірки, укладений іншою податковою інспекцією, та на постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України у Київській області старшого лейтенанта міліції - Циба Н.Д. від 26.10.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення імені ФОП "ОСОБА_3.", ФОП "ОСОБА_1.", з метою покриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, про що зазначено в цьому акті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Посилання відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, адже результати перевірок платників податків, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах із контрагентами, мають ґрунтуватися на даних первинних документів, які належить безпосередньо досліджувати під час проведення перевірок. А тому, посилання відповідача на інші досліджені в ході перевірки дані та посилання на них в якості обґрунтування своєї позиції є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зважує на ту обставину, що матеріали справи містять копію постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2012 року, справа № 2610/7853/2012,за результатами розгляду якої, скаргу ОСОБА_3 було задоволено, постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 року за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП "ОСОБА_3." та ФОП "ОСОБА_1." з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 205 КК України - скасовано, з огляду на те, що привід, що послужив підставою для порушення кримінальної справи - безпосереднє виявлення ознак злочину - не узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, вчинених позивачем з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. А в силу вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що вказаний контрагент Позивача, на час вчинення господарських операцій, був зареєстрований як платник податків, укладений між сторонами договір нечинним не визнавався та у передбаченому законом порядку не скасовувався.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 квітня 2014р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/2541/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 08 грудня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна